Ухвала суду № 57146468, 05.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/798/16 Справа № 208/9794/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дячков С. В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у листопаді 2014 р. звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування посилається на те, що знаходилась з відповідачем по справі у зареєстрованому шлюбі з 19.04.1996 р. по 19.10.2013 р.

Їй на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. 17 серпня 2007 р. вона подарувала цей будинок своєму чоловікові. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0548 га.

На момент дарування будинку відповідачу земельна ділянка не була приватизована. На підставі довіреності від чоловіка вона займалася приватизацією землі. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2008 р. № 400-22/V ця земельна ділянка в порядку приватизації була передана ОСОБА_3 у власність.

Таким чином, земельна ділянка, право власності на яку ОСОБА_3 отримав в процесі приватизації у 2009 році, є їхньою спільною власністю.

Просить визнати земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки площею 0,02525 га, вартістю 21980 грн.

У жовтні 2015 р. позивач змінила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 2/3 частини зазначеної земельної ділянки.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року - відмовлено.

З даним рішенням не погодився Позивач і звернулась до суду з апеляційною скаргою у якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, про задоволення позову, мотивуючи тим, що рішення суду було прийняте з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Позивач ОСОБА_2 знаходилась з відповідачем по справі ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 19.04.1996 р. по 19.10.2013 р.

На підставі договору дарування від 16.03.2007 р. позивачеві ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1.

17 серпня 2007 р. позивач ОСОБА_2 подарувала цей будинок своєму чоловікові - ОСОБА_3 Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Сухопаровою С.Г., реєстровий запис № 3890.

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0548 га.

На момент дарування будинку відповідачу земельна ділянка не була приватизована. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2008 р. №400-22/V ця земельна ділянка в порядку приватизації була передана ОСОБА_3 у власність, про що виданий Державний акт право власності на землю від 17.04.2009 р. НОМЕР_1.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з його необґрунтованості та недоведеності позову, а тому дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як з таким, що зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Основні посилання апеляційної скарги на неправомірне неврахування судом положень ст.57 СК України та наведені тлумачення вказаної статті в різних редакціях - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вирішуючи спір місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що згідно п. 18-2 постанови пленуму Верховного Суду України N 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України, якими також правильно керувався місцевий суд, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянку по АДРЕСА_1 не є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та не підлягає розділу.

Таким чином, докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі - в цілому повторюють доводи позовної заяви і не спростовують висновків районного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права, а посилання скаржника в основному, зводяться лише до цитування, особистого тлумачення норм законодавства та переоцінки доказів по справі, хоча згідно із ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Суд 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірив та надав їм належну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: