Постанова № 57142555, 23.02.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

755/21495/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.,

при секретарі Костів Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання частково протиправним розпорядження суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, відповідно до заявлених позовних вимог просив суд:

«Визнати частково протиправними розпорядження №862686 від 11 серпня 2015 року Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо призначення пенсії позивачу та зобов'язати відповідача поновити призначені раніше індексацію у розмірі 179,36 грн., осучаснення по ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 196,57 грн. та додаткову пенсію з 19 березня 2014 року та нарахувати та виплатити заборгованість по постановах суду в повному обсязі. Визначити строк для подачі звіту відповідачем про виконання рішення суду».

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що позивач має статус особи, яка постійно працювала та (або) постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4). На підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва вчинити дії щодо виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.03.2014 року, в подальшому на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва нарахувати та виплатити позивачу пенсію згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 липня 2014 року. На виконання вищезазначених судових рішень, Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва винесено розпорядження №862686 від 11 серпня 2015 року про проведення перерахунку пенсії позивачу, однак здійснюючи перерахунок пенсії відповідачем невірно визначений базовий місяць для проведення індексації пенсії, як наслідок зменшився загальний розмір пенсії, тому просить зобов'язати відповідача поновити призначені раніше індексацію у розмірі 179,36 грн., осучаснення по ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 196,57 грн. та додаткову пенсію з 19 березня 2014 року та нарахувати і виплатити заборгованість по постановах суду в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва Чорна С.В., в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити з підстав, викладених у заперечення на позов, які приєднано до справи (а.с.32-33), пояснила, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 березня 2014 року, Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва винесено розпорядження від 22 квітня 2015 року про проведення перерахунку пенсії позивачу з 19 березня 2014 року - призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 липня 2014 року, Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва винесено розпорядження від 11 серпня 2015 року про перерахунок пенсії позивачу з 15 липня 2014 року - нарахована доплата за понаднормовий стаж 17 років (загальний стаж роботи позивача згідно документів пенсійної справи - 37 років 4 місяці 9 днів), згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При проведенні перерахунку пенсії відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року з 19 березня 2014 року змінився базовий місяць нарахування індексації, а саме з грудня 2013 року на березень 2014 року, тобто змінився розмір індексації з 179,36 грн. на 147,10 грн., відповідно до довідки №1142 від 11 вересня 2015 року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивачу доплата за рішенням суду виплачена у вересня 2015 року, тому проведений позивачем перерахунок на викання рішень суду відповідає чинному законодавству та документам пенсії справи.

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки представника суд не повідомила, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалась.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статі 3 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19 березня 2014 року. (а.с.10-11)

На підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року у справі №755/20266/14-а - задоволено частково.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2015 року у справі №755/20266/14-а - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 липня 2014 року. (а.с.12-13)

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виходячи з положень ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання протиправним розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва №862686 від 11 серпня 2015 року про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 15 липня 2014 року - нарахована доплата за понаднормовий стаж 17 років (загальний стаж роботи позивача згідно документів пенсійної справи - 37 років 4 місяці 9 днів), згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №755/20266/14-А.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Стаття 1 Закону України від 03 липня 1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) зазначає, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Пунктом 3 вищевказаної постанови передбачено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму/пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

Відповідно до пункту 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат). Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

За своєю правовою природою, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України регулює різні моменти відносин та визначення судового контролю. З одного боку, - встановлення такого судового контролю за виконання постанови, які узгоджуються з вимогами ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та стосується регулювання відносин встановлення судового контролю під час винесення постанови суду, та контролювання його виконання, з іншого - встановлення факту порушення внаслідок його не виконання.

Перший судовий контроль встановлюється та визначається при ухваленні постанови, а інший (визнання протиправним рішення, дії або бездіяльність) вирішується після прийняття такого судового рішення.

Однак, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, ухваленого не на користь суб'єкта владних повноважень є правом суду, а не його обов'язком, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України.

Відповідно до ч.9 ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальний спосіб судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами спору, стосуються виконання органами пенсійного фонду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №755/20266/14-А, проведений перерахунок пенсії позивача, включаючи індексацію, здійснений за період , який підлягав до перерахунку на виконання постанови суду, тому такі вимоги не можуть бути предметом окремого позову, а підлягають розгляду в порядку статті 267 КАС України, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту для відновлення порушених прав, що дає підстави для відмови у задоволенні позов.

Виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, суд, встановивши наявність протиправної поведінки відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, має зобов'язати їх до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку - здійснити нарахування та виплатити недоплачених сум допомоги, встановлених базовим законом, з урахуванням здійснених виплат.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу Адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання частково протиправним розпорядження суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії та зобов'язання вчинити певні дії визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей ст.ст. 1, 2, 5, 9, 11, 14, 71, 90, 94, 105, 122, 159-163, 167, 255 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання частково протиправним розпорядження суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я: