Рішення № 57141737, 30.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/715/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Марцішевська О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівПодороги В. М. , Демченка В. А. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вклад, стягнення заборгованості та пені,

в с т а н о в и л а :

16 червня 2015 р. ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, розірвання договорів банківського вкладу, стягнення заборгованості та пені, посилаючись на те, що 07 лютого 2014 р. між сторонами були укладені три договори банківського вкладу «Стандарт», а саме: Договір № SAMDNWFD0070072624000 на суму 1 889 євро зі строком дії 366 днів по 07.02.2015 року включно зі сплатою 8% річних; договір № SAMDNWFD0070072624900 на суму 2 252 доларів США зі строком дії 366 днів по 07 лютого 2015 р. включно зі сплатою 10% річних; договір № SAMDNWFD0070072626800 на суму 5 600 російських рублів зі строком дії 188 днів по 07 серпня 2014 р. включно зі сплатою 8% річних. Зазначені вище договори були укладені між сторонами у відділенні банку в м. Севастополь. Після виїзду з тимчасово окупованої території позивач проживає в м. Черкаси та звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогою повернути вклади та виплатити відсотки згідно умов вказаних договорів, однак відповідачем надана відповідь про виникнення труднощів через політичні події в державі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих у Кримських відділеннях банку та до даного часу суми вкладів та відсотки позивачу не виплачені.

Порушення відповідачем договірних зобов'язання за договорами депозитних вкладів порушує права та законні інтереси позивача, як вкладника та споживача фінансової послуги, у зв'язку з чим ставить питання про розірвання договорів, стягнення вкладів з відсотками за весь час користування грошовими коштами, а також стягнення з відповідача неустойки згідно з ч. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи викладене позивач просила суд розірвати договір банківського вкладу від 07 лютого 2014 р. № SAMDNWFD0070072624000 та стягнути суму вкладу 1 889 євро, відсотки за вкладом в сумі 211,89 євро, пеню 7 917,19 євро; розірвати договір № SAMDNWFD0070072624900 від 07 лютого 2014 р. та стягнути суму вкладу 2 252 доларів США, 319,78 доларів США відсотків за вкладом, 9 627,84 доларів США пені; розірвати договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072626800 від 07 лютого 2014 р. та стягнути суму вкладу 5 600 російських рублів, 628,15 російських рублів відсотків за вкладом, 54 722,73 російських рублів пені.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2016 р. позов задоволено частково.

Розірвано договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072624000 від 07 лютого 2014 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором вкладу № SAMDNWFD0070072624000 від 07 лютого 2014 р. в сумі 2 100,89 євро, що еквівалентно 58 614, 83 грн.

Розірвано договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072624900 від 07 лютого 2014 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором вкладу № SAMDNWFD0070072624900 від 07 лютого 2014 р. в сумі 2 571,78 доларів США, що еквівалентно 65 708,97 грн.

Розірвано договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072626800 від 07 лютого 2014 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором вкладу № SAMDNWFD0070072626800 від 07 лютого 2014 р. в сумі 6 228,15 російських рублів, що еквівалентно 2 055,28 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір у сумі 1 895,68 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, як позивач так і відповідач оскаржили його в апеляційному порядку, виклавши свої доводи у поданих апеляційних скаргах.

Так, ПАТ КБ «Приватбанк» в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення, в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому, Банк зазначив, що єдиним доказом, який би міг підтверджувати розмір внесених позивачем грошових коштів на рахунку та розміри виданих йому грошових коштів, є виписки з рахунків позивача та оборотньо-сальдові відомості за окремими рахунками, проте такі документи не були надані.

Також зазначив, що Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову від 6 травня 2014 р. № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної республіки Крим і міста Севастополя». Вважає, що позивач не довів того, що його позовні вимоги не входять до складу загальної суми, визначеної заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим від 16 вересня 2014 р. В свою чергу викладені в сукупності факти свідчать про те, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними між працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна Банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь. Тому Банк вважає, що він є неналежним відповідачем у справі.

ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за час невиконання відповідачем своїх обов'язків за вказаними вище договорами банківського вкладу.

Крім того зазначила, що на момент укладення договорів, вона проживала в м. Севастополі, де відповідно і були укладені договори банківського вкладу, але після переїзду в м. Черкаси на постійне місце проживання позивач неодноразово зверталася до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» щодо виконання укладених договорів, на що отримувала відмову. Вважає дії Банку такими, що порушують її права як споживача банківських послуг, а наслідком їх порушення має бути повернення сум вкладу, відсотків та пені виходячи із розрахунку 3% за кожен день прострочення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сивокінь С.С., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення.

Задовольняючи позов в частині розірвання договорів, стягнення вкладів та процентів по них, у розмірі визначеному договорами, суд виходив з того, що оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «Приватбанк», як юридична особа, тому взяті на себе та не виконані зобов'язання по укладеним договорам банківського вкладу має виконувати саме він, а не філія чи відділення. Дані вимоги обґрунтовані на законі та відповідають умовам укладених договорів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на підставі п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд виходив з того, що після укладання спірних договорів між банком та позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів, умовами яких не передбачена відповідальність банку у вигляді сплати пені за невиконання чи неналежне виконання договорів.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Розглядаючи спір районний суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Разом з тим суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема не врахував умов спірних договорів, тому колегія суддів не погоджується з підставами за яких суд ухвалив оскаржуване рішення.

Предметом апеляційного розгляду згідно апеляційних скарг позивача є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а згідно апеляційної скарги відповідача - в частині задоволення вимог про розірвання договорів, стягнення сум депозитних вкладів та процентів по спірних вкладах.

Так, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку, від 03.12.2003, № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 2. 1. даного Положення, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому, п. 2.9 Положення передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку, від 01.06.2011, № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Згідно з ч. 1ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 3.3 Глави 3 наведеного Положення, також, визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком. Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання неможливість виконання договору, з підстав, закриття банком відокремленого підрозділу в якому укладено договори.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином - ст. 599 ЦК України.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно із ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг серед інших належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

Тобто надання послуг з відкриття та ведення депозитних рахунків клієнтів здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Отже, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Таким чином, оскільки стороною укладених договорів про відкриття банківських рахунків є відповідач, тобто ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладеним і дійсним договорам.

Отже, неможливість виконання спірних депозитних договорів відокремленим підрозділом юридичної особи - сторони цього договору не припиняє зобов'язальних правовідносин, й не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання за депозитним договором на вимогу позивача.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правові наслідки, розірвання договору передбачені ст. 653 ЦК України, зокрема, що у разі розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Судом встановлено, що між ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище Жепко) та ПАТ КБ «Приватбанк» 07 лютого 2014 р. були укладені три договори банківського вкладу «Стандарт», а саме: Договір № SAMDNWFD0070072624000 на суму 1 889 євро зі сплатою 8% річних строком дії 366 днів по 07 лютого 2015 р. включно; договір № SAMDNWFD0070072624900 на суму 2 252 доларів США зі сплатою 10% річних зі строком 366 днів по 07 лютого 2015 р. включно; договір № SAMDNWFD0070072626800 на суму 5 600 російських рублів зі сплатою 8 % річних зі строком 366 днів по 07.08.2014 р. включно. Зазначені вище договори були укладені позивачем у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Севастополі.

П. 19 договорів під № SAMDNWFD0070072624000 № SAMDNWFD0070072624900 та п. 21 договору № SAMDNWFD0070072626800 визначено, що договір оформляється в двох екземплярах. Один екземпляр видається ОСОБА_6, другий зберігається в Банку. При укладанні договору Банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відбитку печатки Банку технічними печатними пристроями.

У відповідності до п. 22 договорів № SAMDNWFD0070072624000, № SAMDNWFD0070072624900 та п. 24 договору № SAMDNWFD0070072626800, у разі порушення сторонами договору умов договору порушник несе відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Поряд з наведеним спірні депозитні договори містять умови порядку повернення вкладів та порядку виплати процентів по даним вкладам, які викладені в пунктах 3 - 8 договорів № SAMDNWFD0070072624000, № SAMDNWFD0070072624900 та п. п. 4 - 9 договору № SAMDNWFD0070072626800 .

Зокрема у відповідності до п. 6 договорів № SAMDNWFD0070072624000, № SAMDNWFD0070072624900 по закінченню строку вкладу Банк перераховує кошти з депозиту на вклад ОСОБА_6 «на вимогу». Якщо по закінченню 3-х календарних днів після надходження коштів на вклад «на вимогу» ОСОБА_6 не вимагала суму вкладу чи його частину, вона доручає Банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «на вимогу» на даний депозит. При цьому процентна ставка по вкладу на новий строк відповідає ставці, яка діє в Банку для заново оформлених вкладів даного найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження вкладу проводиться без оформлення додаткових угод по договору. Новий строк вкладу вираховується з дати надходження коштів на депозитний вклад «на вимогу». Додатково на новий строк вкладу банк збільшує відсоткову ставку по вкладу (надбавка). Розмір надбавки визначений в Умовах і правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті pb.ua. - п. 7 договорів.

В разі якщо Банк заперечує проти продовження вкладу, він письмово чи через SMS повідомляє про це вкладника не пізніше чим через 2 календарних дня до закінчення строку вкладу - п. 8 договорів.

Умови продовження вкладу на новий строк містять і п. п. 15, 16 договору № SAMDNWFD0070072626800.

Умовами спірних договорів вкладів передбачено і підстави дострокового розірвання договорів на вимогу вкладника.

Суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ч. 1 ст. 57 ЦПК України, ч. 1 ст. 58 ЦПК України.

Укладання спірних договорів підтверджується їх екземплярами, які були видані ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6, та надані позивачем в якості доказу в підтвердження заявлених вимог.

Внесення грошових вкладів за спірними договорами підтверджується оригіналами квитанцій № 36310775 від 07.02.2014 р., № 36310953 від 07 лютого 2014 р., № 36311397 від 07 лютого 2014 р. про зарахування коштів на особові рахунки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які є належними доказами в розумінні ч. 1 ст. 58 ЦПК України.

В якості істотного порушення відповідачем договорів банківських вкладів, позивач послалась на неналежне виконання їх умов відповідачем, а саме не повернення депозитних коштів на її вимогу.

Так судом встановлено, що до відповідача з письмовою вимогою про повернення вкладів та виплату відсотків позивач звернулась 9 квітня 2015 р., що стверджується наявним у матеріалах справи зверненням на ім'я Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк», однак Банк в порушення договірних зобов'язань та наведених вимог Закону не виплатив вклад та відсотки, в листі від 22 квітня 2015 р. посилався на виникнення труднощів з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих у Кримських відділеннях Банку через політичні події в державі.

Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ «Приватбанк», також, посилалося на неможливість виконання договору, оскільки відділення Банку, у якому укладено договори, знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим.

Суд встановив, що діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території АРК та м. Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України від 06 травня 2014 р. № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя», у зв'язку із чим відповідач протягом місяця з дня набрання чинності цієї постановою повинен був забезпечити закриття відокремленого підрозділу, про що повідомити Національний банк України.

Таким чином судом першої інстанції правомірно встановлено, що договори банківських вкладів були укладені між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване на території України, а саме у м. Дніпропетровську на умовах викладених в них. Ліквідація або припинення діяльності структурних підрозділів (філій, відділень) у будь-який спосіб не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Розглядаючи спір, суд врахував і практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справах ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (Nо 2) в якому суд зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд правомірно врахував і те, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини).

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в порушення наведених норм, позивач позбавлена можливості користуватися своїм майном - грошовими коштами, які Банк, в порушення вимог спірних договорів, відмовляється повернути позивачу на його вимогу.

Разом з тим, дійшовши висновку про задоволення вимог в частині стягнення вкладів та процентів, у розмірах визначених спірними договорами 8% - 10%, з підстав відповідності їх закону та умовам укладених договорів, з ПАТ КБ «Приватбанк» як юридичної особи, суд першої інстанції не врахував умов даних договорів які, зокрема визначають як підстави закінчення дії договорів так і продовження вкладів на новий строк, за певної поведінки сторін договорів, які у відповідності до вимог ст. 628 ЦК України були визначені на розсуд сторін договору і погоджені ними.

З огляду на зазначене, враховуючи умови спірних договорів, те що термін їх дії закінчився 07.02.2015 р., відповідачем не надано належних доказів повернення вкладів та процентів по них, те що з письмовою вимогою про повернення коштів з депозитних рахунків позивач офіційно до юридичної особи - ПАТ КБ «Приватбанк» звернулась 9 квітня 2015 р., за відсутності даних про те, що Банк, по закінченню договорів, заперечував проти продовження вкладу, про що у спосіб визначений договорами повідомив позивача, те що продовження вкладів проводиться без оформлення додаткових угод по договорах, колегія суддів приходить до висновку, що спірні договори, відповідно до їх умов, є продовженими на новий строк.

Вимога від 9 квітня 2015 р. про повернення вкладів та відсотків по них від 09.04.2015 р., яка, за викладеного, колегією суддів розцінюється як вимога про дострокове повернення коштів по продовжених на новий строк вкладах, залишилась без задоволення.

До суду з даним позовом позивач звернулась 16.06.2015 р., тобто за продовження дії спірних договорів. Вимога про стягнення відсотків заявлена станом на час звернення до суду, а саме - 16.06.2015 р.

При вирішенні спору колегія суддів враховує і те, що за умовами п. 13 спірних договорів, якщо позивач вимагає достроково розірвати договір, а строк вкладу вже був продовжений один чи декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються в повному об'ємі.

Отже, враховуючи поведінку Банку, як сторони договорів, по відношенню до позивача, а саме відповідь від 22.04.2015 р. та не повернення депозитних коштів та процентів по вкладам на його вимогу, колегія судді приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору, стягнення вкладів по спірних договорах, процентів, згідно до заявлених вимог станом на 16.06.2015 р. у розмірі визначеному саме договорами 8% - 10%, так як, на час ухвалення рішення суду, має місце повторний повний строк вкладів з 08.02.2015 р. по 08.02.2016 р. При цьому, визначені розміру процентів, колегія суддів враховує, що згідно до письмових пояснень ПАТ КБ «Приватбанк» процентна ставка пролонгованих договорів залишається такою ж, яка діяла на день укладання договорів депозитних вкладів.

Щодо стягнення пені, то вимога про її стягнення, станом на 16.06.2015 р. не підлягає до задоволення, так як мало місце продовження вкладів по спірних договорах, на умовах визначених сторонами договорів у виконання яких позивач просив стягнути суми вкладів та проценти по них саме у розмірі визначеному спірними договорами - 8% - 10%.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а саме умов на яких сторонами були укладені спірні депозитні договори, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме розірвання спірних депозитних договорів, стягнення депозитних вкладів та процентів по них у розмірі визначеному позивачем, проте за офіційним курсом щодо іноземної валюти Національного банку України станом на час ухвалення рішення - 30.03.2016 р. (за договорами вкладу: № SAMDNWFD0070072624000 в сумі 2100,89 євро, що еквівалентно 62 177,96 грн.; № SAMDNWFD0070072624900 в сумі 2571,78 доларів США, що еквівалентно 67 995,73 грн.; № SAMDNWFD0070072626800 в сумі 6 228,15 російських рублів, що еквівалентно 23 949,72 грн.), правильність нарахування яких, у грошовій одиниці депозиту, відповідачем не оскаржувалась.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» необхідно відмовити за безпідставністю.

Посилання ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на те, що саме позивач повинен довести наявність коштів, стягнутих судом першої інстанції, на рахунку та невиконання Банком взятих на себе договірних зобов'язань та те, що єдиним доказом, який би міг підтверджувати розмір внесених позивачем грошових коштів на рахунки та розміри виданих йому грошових коштів є виписки з рахунків позивача та оборотньо-сальдові відомості за окремими рахунками, які не були надані позивачем, є безпідставним, так як саме відповідач повинен здійснювати вкладні (депозитні) операції та проводити їх бухгалтерський облік, відповідно до вимог законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, з урахуванням основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, умов, передбачених договорами.

Помилковим є і посилання ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на положення Федерального Закону Російської Федерації «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя», оскільки договір банківського вкладу, укладений з позивачем у Кримській філії банку на території Автономної Республіки Крим, яка на момент розгляду справи має статус тимчасово окупованої території, яка в свою чергу відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 541,23 грн.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.

Розірвати договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072624000 від 07 лютого 2014 р. укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором вкладу № SAMDNWFD0070072624000 від 07 лютого 2014 р. в сумі 2100,89 євро, що еквівалентно 62 177,96 грн.

Розірвати договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072624900 від 07 лютого 2014 р. укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором вкладу № SAMDNWFD0070072624900 від 07 лютого 2014 р. в сумі 2571,78 доларів США, що еквівалентно 67 995,73 грн.

Розірвати договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070072626800 від 07 лютого 2014 р. укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором вкладу № SAMDNWFD0070072626800 від 07 лютого 2014 р. в сумі 6 228,15 російських рублів, що еквівалентно 23 949,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 1 541,23 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :