Ухвала суду № 57141222, 14.04.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2016 року та додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-Волошина Л.С., представника позивачки - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2016 року визнано недійсним без застосування наслідків недійсності договір дарування квартири №35 в будинку №2 по проспекті Миру в м. Рівне, укладений 27 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №26.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру №35 в будинку №2 по проспекті Миру в м. Рівне, проведену 23 лютого 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 8879141, внесеного на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19658241 від 26 лютого 2015 року) на підставі Договору дарування квартири від 27 січня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №26.

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року зобов'язано приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на квартиру №35 в будинку №2 по проспекті Миру в м. Рівне.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на незаконність рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ч. 2 резолютивної частини рішення Рівненського міського суду від 17.02.2016 р., якою визнано недійсним без застосування наслідків недійсності договір дарування квартири суперечить ч. 3 його резолютивної частини та резолютивній частині додаткового рішення Рівненського міського суду від 24.02.2016 р., якими скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру № 35 в будинку № 2 по проспекті Миру в м. Рівне, та зобов'язано приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на вказану квартиру, тобто застосовано наслідки недійсності правочину.

При винесенні рішення суд не надав правової оцінки доводам відповідача приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка в своїх запереченнях на позовну заяву вказувала, що не може бути відповідачем по справі, оскільки між нею та позивачем відсутній будь-який спір.

Під час посвідчення договору ОСОБА_2 не зазначала, що має проблеми із зором, а тому нотаріус у відповідності до ч.3 п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції від 2.11.2008 р., чинній на момент укладення договору дарування) не зачитувала текст документа в голос, в звязку з чим на ньому відсутня відповідна відмітка.

ОСОБА_2 не була позбавлена права на отримання копії договору дарування, однак не виявила такого бажання, а тому нотаріус при видачі двох примірників договору дарування, один з яких залишився в справах приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу, а другий видано обдарованому, керувалася п. 37 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Вказує, що при укладенні договору, нотаріусом було роз'яснено позивачу наслідки підписання договору, а саме перехід права власності на квартиру, тобто посилання позивача на те, що до літа 2015 року їй не було відомо про перехід права власності на квартиру не відповідають дійсності.

Твердження позивача про те, що вона весь період після укладання договору за житлово-комунальні послуги оплачувала своїми грошима не відповідає дійсності, адже з моменту переходу права власності на квартиру за спожиті житлово-комунальні послуги сплачує саме він, що підтверджується квитанціями, які були додані до матеріалів справи.

Суд прийняв до уваги твердження ОСОБА_2, що спірна квартира є її єдиним житлом, посилаючись на лист Дроздівської сільської ради від 27.01.2016 р. № 68, на підставі якого не може бути встановлено, що належний ОСОБА_2 будинок в с. Микулин по вул. Набережна є аварійним та не підлягає для проживання в ньому, оскільки сільський голова не є спеціалістом чи експертом щодо встановлення аварійності будинку.

На підтвердження того, що критичних проблем із зором, зокрема таких, які не дозволили б прочитати договір дарування, позивач не мала, свідчить копія заяви в Рівненську міську прокуратуру, яка власноручно написана в період виникнення конфлікту між ним та сестрою ОСОБА_5, а також копія заяви від 17.06.2013 р., адресована голові сільської ради с. Микулин, яка написана та підписана власноручно ОСОБА_2 та підтверджує відсутність у неї в 2013 році проблем із зором.

Суд вважав доведеним факт, що в силу захворювання ОСОБА_2 в 2009 році самостійно читати не могла, посилаючись лише на відповідь Поліклініки № 2 від 04.12.2015 р. на адвокатський запит, в якій не надано відповіді на запитання чи могла ОСОБА_2 в січні 2009 року читати рукописний або друкований текст шрифтом 10-12 розміру, в тому числі за допомогою окулярів.

Вважає, що свідчення ОСОБА_2 надані в судовому засіданні та свідчення інших свідків, які викликані зі сторони позивача містять розбіжності та суперечать одні одним, що ставить під сумнів їх правдивість.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що саме неправильне сприйняття ОСОБА_2 фактичних обставин правочину вплинуло на її волевиявлення, адже під час підписання оспорюваного договору дарування вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення і не висловлювала волевиявлення на його укладення.

Такий висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам закону.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є матір'ю відповідача ОСОБА_1

27 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування квартири №35 в будинку №2 по проспекті Миру в м. Рівне, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №26.

Відповідно до ксерокопії паспорту та будинкової книги ОСОБА_2 зареєстрована і постійно проживає в спірній квартирі з 1976 року, а ОСОБА_1 зареєстрований в ній з 1998 року.

В 2015 році ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та переоформив на своє ім'я договори про надання житлово-комунальних послуг.

Із відповіді Поліклініки №2 Рівненської міської ради від 4 грудня 2015 року №01-02/805-06 вбачається, що згідно записів амбулаторної картки пацієнтка ОСОБА_2 страждає на хвороби, пов'язані з порушенням зору, періодично лікується у лікаря-офтальмолога, зокрема, згідно запису за 15 березня 2007 року за результатами огляду окуліста постановлений діагноз - вікова макулодистрофія, початкова катаракта обох очей, Vis OD/Оs = 0,01/0,01 не корегує. При цьому, роз'яснено, що макулодистрофія - це загальна назва захворювань, при яких відбувається ураження сітківки ока, страждає центральний зір. В основі макулодистрофії лежить патологія судин та порушення кровопостачання в центральній ділянці сітківки.

За наведеного, вірно застосувавши положення ч. 3 ст. 203, статей 229, 717 ЦК України, оцінивши надані сторонами докази та врахувавши, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 було 78 років, вона мала проблеми із зором, спірна квартира є її єдиним житлом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що при укладенні договору дарування квартири позивач в силу похилого віку і за станом здоров'я, мала на меті відчуження квартири на користь відповідача, лише за умови довічного утримання.

Сукупністю доказів у справі є доведеним, що під час укладення договору дарування позивачка помилялась стосовно обставин, які мають істотне значення щодо правової природи договору, прав та обов'язків сторін, в результаті чого позбавила себе права власності на єдине житло, і якби не помилка, спірний договір не був би нею укладений.

Доводи ОСОБА_1 про те, що нотаріус не може бути відповідачем у даній справі є безпідставними, оскільки вирішення позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на квартиру №35 в будинку №2 по проспекті Миру в м. Рівне без участі у справі ОСОБА_3 в якості відповідача неможливе.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що під час посвідчення договору ОСОБА_2 не зазначала, що має проблеми із зором, а нотаріусом було роз'яснено їй наслідки підписання договору, а саме перехід права власності на квартиру, так як сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.

Необґрунтованими є доводи ОСОБА_1 щодо безпідставності тверджень позивачки про оплату нею житлово-комунальних послуг за весь період після укладання договору, оскільки надані ним копії квитанції свідчать про початок сплати ним комунальних платежів лише з липня 2015 року, тобто більше ніж через п'ять років з моменту укладення оспорюваного договору.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що лист Дроздівської сільської ради від 27.01.2016 р. № 68 не може бути доказом аварійності та непридатності для проживання належного ОСОБА_2 будинку в с. Микулин по вул. Набережна також не можуть прийняті до уваги, оскільки будь-які докази на спростування вказаних обставин відсутні.

Надані відповідачем копії заяви в Рівненську міську прокуратуру та заяви від 17.06.2013 р. адресованої голові сільської ради с. Микулин, які написані від імені ОСОБА_2 не підтверджують тверджень відповідача про відсутність у позивачки вад зору, оскільки позивачкою заперечується власноручне написання та підписання вказаних заяв і вони не були предметом розгляду відповідними установами.

Не ґрунтуються на законі доводи апеляційної скарги про те, що скасування судом державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру та зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на неї є застосуванням наслідків недійсності правочину та суперечить ч. 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення, якою договір дарування квартири визнано недійсним без застосування наслідків недійсності.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, правильності висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2016 року та додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_6

ОСОБА_7