Рішення № 57139094, 11.04.2016, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/1245/15-ц

Провадження №2/377/24/16

11 квітня 2016 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого судді Малишенко Т.О., при секретарі Ахутіній А.А., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - про захист прав споживачів та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

04.11.2015 року представник позивача ОСОБА_3, - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів. В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 03.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070051027400 (Вклад «Стандарт», 6 місяців) відповідно до якого позивач розмістив на рахунках відповідача 123674,94 гривні на строк 6 місяців з 03.01.2014 року по 03.07.2014 року. Даний договір було укладено дистанційно в порядку, визначеному п.2.2.1.4. Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Враховуючи специфіку дистанційного укладання договору, про його укладання та зарахування суми вкладу на депозитний рахунок, клієнт повідомляється SMS-повідомленням. На підтвердження відкриття договору №SAMDNWFD0070051027400 та зарахування коштів в сумі 123674,94 гривні на депозитний рахунок, позивача було проінформовано SMS-повідомленням від 03.01.2014 року. Відповідно до п.2.2.1.9.1. Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТАНК» передбачено, що у випадку, якщо після закінчення строку вкладу клієнт не заявить банку про відмову в продовженні строку вкладу, вклад вважається продовженим на строк, визначений у дистанційному розпорядженні на відкриття депозиту. 24.12.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову в продовженні строку вкладу за договором № SAMDNWFD0070051027400 від 03.01.2013 року. Однак відповідач відмовив повернути позивачу депозитний вклад та нарахованих процентів надавши на його заяву письмову відповідь, мотивуючи тим, що у зв,язку з припиненням діяльності банку на території АРК та м. Севастополя у зв,язку з їх тимчасовою окупацією. Припинення діяльності банку обумовлено постановою Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року. Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладаються на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, безпідставною та невмотивованою, і тому змушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У судове засідання позивач не з,явився, його представник в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю, у суді дав покази аналогічно викладеним у позові.

Представник відповідача, заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважав їх безпідставними, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень надав письмові заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3, є громадянином України, його місце проживання зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте у січні 2013 року проживав АР Крим, яка на даний час є тимчасово окупованою територією. На обґрунтування позовних вимог стосовно укладання договору депозиту №SAMDNWFD0070051027400 від 03.01.2013 року в порядку дистанційного оформлення представник позивача посилався як на доказ на Умови та правила надання банківських послуг ПАТ «КБ «Приватбанк, а саме на п.2.2.1.4.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1,3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов,язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч.1,4,5 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, вставлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. При цьому, відповідно до п. 20.7 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року N 492вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку зберігання вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі Положення), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" розділу 2 "Приймання готівки" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 р. за N 790/19528 (далі Інструкція № 174), банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції, в післяопераційний час - час виконання операції), а також: підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14 (реєстраційний номер рішення 39689404) та від 29 жовтня 2014 року у справі Мб-118цс14 (реєстраційний номер рішення 41384786).

В судове засідання позивачем і його представником не надано Договір про відкриття депозитного рахунку № SAMDNWFD0070051027400 від 03.01.2013 року, а також не надані докази на підтвердження внесення грошових коштів на рахунок відповідно до вимог п. 10.1 Інструкції № 492, п. 2.9 глави IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" розділу 2 "Приймання готівки" Інструкції Ж» 174.

Вимога суду про надання позивачем саме оригіналів документів, або належно завірених копій, позивачем і представником позивача залишені без уваги, хоча загальновідомим фактом є (і не потребує доведенню за ст. 61 ЦПК України), що на окупованій території АРК орган країни - окупанта АНО "ФЗВ" Автономная некомерческая организация «Фонд защиты вкладчиков»), за рахунок майна відповідача, здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", договори якими були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". При цьому виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми банківського вкладу за договором від 03.01.2014 року № SAMDNWFD0070051027400 є неправомірними і не підлягають задоволенню. Посилання на п.2.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ «КБ «Приватбанк» також є недоречним, оскільки в даному пункті роз,ясне но, що при дистанційному оформленні Заявки на відкриття вкладу клієнт має право внести гроші на вклад протягом 30 календарних днів з дати оформлення Заявки. Якщо протягом цього строку вся сума коштів, зазначена в Заявці,клієнтом не винесена, Заявка на відкриття вкладу анулюється. Повернення частково оплачених Заявок проводиться на картку, зазначену клієнтом, на підставі заяви (звернення) клієнта в банк. Тобто в даному випадку Заявка оформлюється клієнтом у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В той же час згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 218 ЦПК України, ст.ст.1058, 1060,1061 -1073 ЦК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - про захист прав споживачів та стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т. О. Малишенко