Постанова № 57129319, 11.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.04.2016 справа №908/5009/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівБойченко К.І., Стойка О.В.При секретарі: Халявіній Ю.В.від позивача:не з`явилисьвід відповідача:не з`явилисьРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької областіна рішення господарського судуЗапорізької областівід24.11.2015р.у справі№908/5009/15 (суддя Мойсеєнко Т.В.)за позовомДержавного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької областідо відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4,м. Енергодар, Запорізької областіпростягнення 36 091,28 грн.ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. у позові Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4,м. Енергодар, Запорізької області про стягнення 36 091,28 грн. відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою №б/н від 04.12.2015р., в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. по справі №908/5009/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької області задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення апелянт вважає те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Апелянт також зазначає, що місцевим судом не надано належної оцінки складеним розрахункам та податковим накладним, які були надані суду першої інстанції у якості письмових доказів.

Позивачем до матеріалів справи надано уточнення обґрунтування позовних вимог до розрахунку заборгованості за договором оренди та на підставі вимог ст.1212 ЦК України просить стягнути розмір основного боргу в розмірі 12471,45 грн. з урахуванням відшкодування витрат по електроенергії.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Ломовцева Н.В., Татенко В.М., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2015р. апеляційну скаргу у справі 908/5009/15 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 24.02.2016р. о 14:30 год.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. №28, враховуючи перебування судді Ломовцевої Н.В. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/5009/15.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.16р. з метою дослідження та з`ясування фактичних обставин справи, для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи судове засідання по справі №908/5009/15 було відкладено на 11.04.16р. о 10.00 год.

Позивач, Державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької області до судового засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-34/161/16 від 12.01.2016р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався (а.с.135).

Відповідач до судового засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №02-42/255/16 від 05.02.2016р., №02-42/261/16 від 08.02.2016р. своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався (а.с.136-137).

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2008 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Ізвєстія"(орендодавець, позивач) в особі директора ОСОБА_5 що діє на підставі статуту, з одного боку, та ФОП ОСОБА_4, м. Енергодар, Запорізької області (орендар, відповідач) що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (а. с. 110).

У подальшому, найменування орендодавця було змінено на Державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Національної академії аграрних наук України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 17.11.2010р. серії А01 № 159368.

Пунктом 1.1 вищевказаного договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене приміщення бару в смт. Веселе (надалі - майно) площею 137,55 кв.м., із них 95,25 кв. м. в оренду за адресою: вул. Пушкіна,23, смт. Веселе, Веселівського району, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Національної академії аграрних наук України, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 41036,00 (сорок одна тисяча тридцять шість) грн., із них 95,25 кв.м. = 28416,42 грн. Майно передається в оренду з метою громадського харчування, роздрібної торгівлі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за домовленістю сторін і становить без ПДВ за перший місяць оренди 671,61 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції 1,226 за 05-12.2006р., 01-12.2007р., 01-09.2008р.

За умовами п. 3.1, 3.2 договору орендна плата визначається на підставі ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за домовленістю сторін і становить без ПДВ за перший місяць оренди 671,61 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції 1,226 за 05-12.2006 р. - 01-12.2007 р., 01-09.2008 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата в повному обсязі перераховується ДП "ДГ "Ізвєстія" ІОК УААН щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно п.5.8. договору сторони узгодили про укладання з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 10.1 договору, його укладено строком на 1 рік та діє з 14.10.2008 р. по 14.10.2009 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2010 р. директором підприємства був виданий наказ № 34 "Про розторгнення договору оренди № 110; № 111 від 14.10.2008 р. магазин-бар смт. Веселе, вул. Пушкіна, 23" у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати і наявністю дебіторської заборгованості в сумі 15954,69 грн.

Було вирішено: 04.02.2010р. провести інвентаризацію наявності цілісності майна господарства; майстру-будівельнику господарства ОСОБА_6 разом із зав. господарством ОСОБА_7 забезпечити заміну замків на дверях магазину (Бар).

Крім того, позивач вказує, що 07.04.2012р. на адресу відповідача була відправлена вимога на суму 12471,00 грн. та акт звірки взаєморозрахунків. Однак 15.05.2012 р. цінний лист з повідомленням повернувся в господарство з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 17.01.2013 р. за вих. № 25 на адресу ФОП ОСОБА_4 було повторно направлено вимогу на суму 12471,00 грн. та акт № 42 звірки взаєморозрахунків, але ці вимоги залишилися без задоволення. У зв'язку з цим заявлені позовні вимоги стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12 471,45 грн., а також пеню в сумі 12 316,48 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р., 3% річних в сумі 1 905,56 грн. за період з 03.02.2009 р. по 29.04.2015 р. та інфляційні втрати в сумі 9397,79 грн. за період з лютого 2009 року по квітень 2015 року.

Проаналізувавши умови договору, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відносини оренди державного майна регулює спеціальний закон - Закон України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).

За приписами ч.1, 4 ст. 13 даного Закону передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Приписами статті 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, аналогічні положення містять пункти договору оренди. Так, відповідно до п.7.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Сторонами у п.2.5 узгоджено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Статтею 193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до договору оренди від 14.10.2008р. та положень законодавства, доказом прийняття майна в оренду є підписання сторонами акту приймання-передачі майна, обов'язок по складанню якого відповідно до п.2.5 договору був покладений на позивача у справі.

Колегією суддів встановлено, що на вимогу суду першої інстанції позивач надав копію акта приймання-передачі майна від 22.07.2008р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначений акт не може бути належним доказом по справі, оскільки датований 22.07.2008 р., тобто раніше дати укладання договору оренди від 14.10.2008р. Крім того, із змісту акту приймання-передачі вбачається, що 22.07.2008р. відповідач, як орендар, прийняв всю будівлю магазину-бару та визначений перелік майна, що знаходиться в АДРЕСА_1. А за договором оренди від 14.10.2008р., орендодавець повинен був передати в оренду лише приміщення бару в смт. Веселе площею 95,25 кв.м. З огляду на викладене, на момент складання цього акту між сторонами існували інші орендні відносини крім спірного договору(а.с.96). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що орендар не вступив у строкове платне користування майном саме за договором від 14.10.2008р.

За матеріалами справи вбачається, що позивач просить стягнути борг з орендної плати в сумі 7843,5 грн. та 4627,95 грн. заборгованість по відшкодуванню витрат за використану електроенергію.

На виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 11.09.15р. по справі №908/5009/15, позивач надав до суду акт звірення №18 взаємних розрахунків станом на 29.09.15р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке, Веселівський район, Запорізької області Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, с. Широке, Веселівського району, Запорізької області та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Енергодар, Запорізької області за яким вбачається, що сума сальдо на 29.09.15р. складає 12471,45 грн.(а.с.69, 76-77).

Цей розрахунок складається з оборотів за 2009р. у розмірі 11238,78 грн.(а. с. 69), а саме з несплати оренди приміщення та послуг за електроенергію за 2009р. Та суми сальдо станом на 01.01.2009р. у розмірі 1232,67 грн.

Також позивач надав до суду першої інстанції уточнення обґрунтування позовних вимог до розрахунку заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного(нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008р.

В розрахунку заборгованості від 16.10.2015р., на думку позивача, сальдо станом на 01.01.2009р. складається з сальдо станом на 01.01.2008р. - Дебет 114,74 грн., з дооприбуткування ел. енергії(травень, червень, липень) у сумі 613,93 грн. та відшкодування витрат по електроенергії за грудень 2008р. у розмірі 504,00 грн. А разом 1232,67 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що сальдо станом на 01.01.2009р. в сумі 1232,67грн., вказане позивачем у акті звіряння, підписаному ним в односторонньому порядку (а.с.69) не обґрунтовано включено до розміру позовних вимог.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів, у розумінні ст.ст.33,36 Господарського процесуального кодексу України про виконання умов договору від 14.10.2008р. щодо укладання договору про відшкодування комунальних витрат та послуг електроенергії.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12471,45 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в сумі 12 316,48 грн. за період з 03.02.2009р. по 29.04.2015р., 3% річних в сумі 1 905,56 грн. за період з 03.02.2009р. по 29.04.2015р. та інфляційних втрат в сумі 9397,79 грн. за період з лютого 2009 року по квітень 2015 року колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 3.5 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у визначеному пунктом 3.3, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи те, що факт порушення з боку відповідача зобов'язань щодо сплати орендної плати не доведений, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих позивачем на суму заборгованості.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було заявлено вимогу про відшкодування електричної енергії. В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Як встановлено судом першої інстанції, в підтвердження безпідставного набуття відповідачем електроенергії за рахунок позивача, останній надає рахунки на оплату електричної енергії і податкові накладні.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується із правомірним висновком суду першої інстанції, про те що вказані документи не є належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст.ст.33,34 ГПК України. Рахунки не підтверджують сам факт споживання відповідачем електроенергії в обсягах та на суму вказану у рахунках. Крім того, з цих документів не можливо зробити висновок, на якому саме об'єкті використовувалась електроенергія у сумах, вказаних в рахунках. Доказів отримання відповідачем рахунків немає. З наданого позивачем прибуткового касового ордеру не можна зробити жодних висновків про те, що відповідач спожив електричну енергію саме під час користування приміщенням за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 14.10.2008 р. або безпідставно фактично користувався електроенергією за рахунок позивача в період та на суми вказані у рахунках.

Скаржник в рахунках вказує суми відшкодування йому витрат, які останній поніс, сплативши за електроенергію, що споживалась на об'єкті магазин-бар, розташованому в смт. Веселе вул. Пушкіна 23.

Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Закон регулює взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Проте судом першої інстанції зазначено вірно що, позивачем не підтверджено, по-перше, на якій правовій підставі ним сплачувалась електроенергія (не наданий договір на споживання електричної енергії на цей об'єкт) та, по-друге, не надано доказів її сплати, тобто понесення витрат на оплату електроенергії по цьому об'єкту.

В той же час, в наданих позивачем актах про спожиту ним електроенергію протягом розрахункового періоду за січень-вересень 2009р. відсутнє посилання на об'єкт магазин-бар, розташований у в смт. Веселе.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. (повний текст підписано 27.11.2015р.) у справі №908/5009/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», с.Широке, Веселівський район, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. у справі №908/5009/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. у справі №908/5009/15- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС