Рішення № 57128712, 06.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2016 р. Справа № 911/3220/14

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз, м.Сімферополь, АР Крим

про стягнення 23250828,49 гривень

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-89 від 18.04.2014;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 31.12.2015.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 21589510,67 гривень, 995209,16 гривень пені, 248048,71 гривень 3% річних, 418059,95 гривень інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №13-383-ВТВ від 04.01.2013.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз про стягнення 23250828,49 гривень відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року задоволено, а рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року скасовано, справу №911/3220/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді Київської області справу передано на новий розгляд судді Колеснику Р.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2016 розгляд справи призначено на 09.03.2016.

В судовому засіданні оголошувалась перерва.

14.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення №14/2-300 від 12.03.2016, в яких повідомив суд, що, сума основного боргу, яка є предметом стягнення по даній справі, була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у грудні 2014 року, на підтвердження чого позивачем було подано бухгалтерська довідка за період з 01.01.2013-31.01.2016 та відповідні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (покупець за договором) було укладено Договір № 13-383-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - на газорозподільних станціях (ГРС) ДК Укртрансгаз.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Крім того, між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 31.12.2013 року, відповідно до якої сторони вирішили викласти статтю 11.Строк дії договору договору у новій редакції, відповідно до якої дія договору пролонгована до 31 грудня 2014 року.

Як визначено у п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.

Відповідно до п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - лютого 2014 року природний газ у обсязі 17355, 240 тис. м3 на загальну суму 71 174 928,51 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

1. Так, згідно акту від 31.01.2013 року позивачем протягом січня 2013 року поставлено газу на загальну суму 3 188 491,03 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.02.2013 року та з 20.02.2013 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у зазначеному розмірі до 19.11.2013 року.

2. Згідно акту від 31.08.2013 року позивачем протягом серпня 2013 року поставлено газу на загальну суму 10 218 336,08 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.09.2013 року та з 20.09.2013 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у зазначеному розмірі до 19.11.2013 року.

З 19.11.2013 року заборгованість по актах за січень, серпень 2013 року припинилася внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, що сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалося.

3. Згідно акту від 31.10.2013 року позивачем протягом жовтня 2013 року поставлено газу на загальну суму 9159831,28 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.11.2013 року та з 20.11.2013 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у зазначеному розмірі до 27.11.2013 року. 27.11.2013 року заборгованість по цьому акту була частково погашена в сумі 376064,00 гривень та з 29.11.2013 року за відповідачем обліковується заборгованість за цим актом на суму 8783767,28 гривень, яка припинилася з 19.12.2013 року внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог, що сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалося.

4. Згідно акту від 31.11.2013 року позивачем протягом листопада 2013 року поставлено газу на загальну суму 10 031 866,13 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.12.2013 року. Внаслідок проведеного 19.12.2013 року зарахування зустрічних однорідних вимог, що сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалося, сума заборгованості з цього моменту зменшилася на 7840253,09 гривень та з 20.12.2013 року заборгованість за листопад 2013 року обліковується в сумі 2191613,04 гривень до 25.12.2013 року, коли відповідачем погашено 344955,00 гривень та з 25.12.2013 року заборгованість складає 1846658,04 гривень та обліковувалася за відповідачем до 30.01.2014 року коли припинилася через проведене зарахування зустрічних однорідних вимог.

5. Згідно акту від 31.12.2013 року позивачем протягом грудня 2013 року поставлено газу на загальну суму 17438618,15 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.01.2014 року та з 20.01.2014 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у зазначеному розмірі до 30.01.2014 року, коли зменшилася через проведене зарахування зустрічних однорідних вимог на 16255114,32 гривень та з 31.01.2014 року заборгованість складає 1183503,83 гривень та обліковувалася за відповідачем до 24.02.2014 року. 25.02.2014 року заборгованість за цим актом була частково погашена на суму 731779,00 гривень та з 25.02.2014 року за відповідачем обліковувалася заборгованість за грудень 2013 року в розмірі 451724,83 гривень.

6. Згідно акту від 31.01.2014 року позивачем протягом січня 2014 року поставлено газу на загальну суму 13725227,74 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.02.2014 року та з 20.02.2014 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у зазначеному розмірі.

7. Згідно акту від 28.02.2014 року позивачем протягом лютого 2014 року поставлено газу на загальну суму 7412558,1 гривень. Строк виконання зобовязань відповідача з його оплати до 20.03.2014 року та з 20.03.2014 року за відповідачем обліковувалася заборгованість у зазначеному розмірі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань з проведення оплати за отриманий газ позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та окрім вимог про стягнення суми основного боргу вартості отриманого та неоплаченого газу у розмірі 21 589 510,67 гривень просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 995 209,16 гривень, інфляційних витрат 418 059,95 гривень та 3% річних у розмірі 248 048,71 гривень.

24.12.2014 року, тобто вже під час судового розгляду цієї справи заборгованість по актах за грудень 2013, січень та лютий 2014 року у загальній сумі 21 589 510,67 гривень припинилася внаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується бухгалтерською довідкою за період з 01.01.2013 по 31.01.2016 , наданими суду лише 14.03.2016 року, відповідними заявами про зарахування та сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалося.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до положень частини 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. За таких обставин судом приймається здійснене позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 21 589 510,67 гривень, як здійснене відповідно до вимог законодавства.

Відтак, зобов'язання відповідача з оплати природного газу, поставленого за грудень 2013, січень та лютий 2014 року за Договором купівлі-продажу природного газу №13-383-ВТВ від 04.01.2013р., є припиненими шляхом зарахування зустрічних вимог, у звязку з чим провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з ПАТ «ДАК «Чорноморнафтогаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз» 21 589 510,67 гривень основної суми заборгованості з оплати природного газу підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, адже предмет спору в цій частині відсутній.

Щодо решти позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення - 418 059,95 гривень інфляційних втрат, 248 048,71 гривень - 3% річних, 995 209,16 гривень - пені, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання з оплати переданого природного газу за договором №13-383-ВТБ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року за період з 20.02.2013 по 15.04.2014, та, враховуючи припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, предметом безпосереднього судового розгляду є саме зазначені нарахування, отже судом мають перевірятися доводи позивача та відповідача в частині, що стосуються саме позовних вимог про стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

Надаючи доводам сторін, в цій частин, належну юридичну оцінку, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, що було викладено в постанові від 03.02.2016 по цій справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором з передання відповідачу газу протягом січня 2013 року ? лютого 2014 року, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого у цей період газу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), що унеможливлювали для нього виконати свої контрактні зобовязанні у строк і спосіб, визначені його умовами. На підтвердження виникнення таких обставин надав засвідчену копію сертифіката Торгово-промислової палати України №2018 про форс мажорні-обставини, яким засвідчено, що події на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя є обставинами непереборної сили, які продовжують діяти по теперішній час. Настання форс-мажорних обставин 27.02.2014. Дату закінчення форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити не можливо.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком дії непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Тобто, сторони погодили, що форс-мажорні обставини звільняють саме від відповідальності за невиконання умов Договору, а не від виконання умов Договору.

Згідно п.п. 8.2, 8.3 Договору встановлено, що під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли внаслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (п.п. 8.4, 8.5 договору).

Відповідно до частини 4 статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у разі порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2018 про форс мажорні-обставини (копія долучена до матеріалів справи), засвідчено, що події на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь є обставинами непереборної сили, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

З урахуванням викладеного суд погоджується із тим, що для відповідача з 27.02.2014 року настали форс-мажорні обставини, що мають надзвичайний характер та певною (значною) мірою негативно вплинули на можливість здійснення відповідачем своєї господарської діяльності та на його здатність належним чином виконувати свої зобовязання за господарськими договорами.

Перевіряючи співвідношення положень п. 8.2. та п. 8.5 договору у взаємозвязку із положеннями ст.ст. 263, 617 Цивільного кодексу України, суд приходить до наступних висновків.

Положення п. 8.1. договору звільняють відповідача саме від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком дії непереборної сили.

Отже з моменту настання обставин непереборної сили відповідачу не можуть нараховуватися штраф, пеня, інфляційні та 3% річних.

Положення п. 8.2. договору (строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин) слід трактувати в контексті змісту п. 8.5. договору (виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення), системний аналіз яких дає суду підстави дійти висновку, що увесь газ, що було отримано до початку дії обставин непереборної сили, має бути оплачений незалежно від настання цих обставин.

В контексті розглядуваної справи відкладання, на час існування форс-мажорних обставин, обовязку з оплати за отриманий газ може стосуватися лише газу отриманого відповідачем після 27.02.2014 року, а враховуючи, що встановити кількість газу, яку було отримано після 27.02.2014 року, враховуючи дату складання акту приймання-передачі 28.02.2014 року не вбачається можливим, суд приходить до висновку, що таке відкладання може стосуватися всього газу, поставленного протягом лютого 2014 року.

Таким чином, оскільки форс-мажорні обставини виникли 27.02.2014, що підтверджується сертифікатом №2018 Торгово-промислової палати України, правомірним вбачається нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань з оплати поставленого природного газу за актами приймання-передачі від 31.01.2013, 31.08.2013, 31.10.2013, 30.11.2013, 31.12.2013, та 31.01.2014 за період з моменту виникнення обовязку з оплати (так як його визначив позивач) по 26.02.2014 року.

Перевіривши правильність нарахування позивачем сум пені, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення сплати заборгованості за постачання природного газу:

-за актом від 31.01.2013 за період з 20.02.2013 по 19.08.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 3 188 491,03 гривень, у сумі 230 357,56 гривень;

-за актом від 31.08.2013 за період з 20.09.2013 по 19.11.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 10 218 336,08 гривень у сумі 222 003,85 гривень;

-за актом від 31.10.2013 за період з 20.11.2013 по 28.11.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 9 159 831,28 гривень, у сумі 29 361,65 гривень, за період з 29.11.2013 по 19.12.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 8 783 767,28 гривень, у сумі 65 697,77 гривень;

-за актом від 31.11.2013 за період з 20.12.2013 по 25.12.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 2 191 613,04 гривень, у сумі 4 683,45 гривень, за період з 26.12.2013 по 30.01.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 846 658,04 гривень, у сумі 23 677,70 гривень;

-за актом від 31.12.2013 за період з 20.01.2014 по 30.01.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 17 438 618,15 гривень, у сумі 68 321,16 гривень, за період з 31.01.2014 по 25.02.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 183 503,83 гривень, у сумі 10 959,57 гривень;

-за актом від 31.01.2014 за період з 20.02.2014 по 26.02.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 13 725 227,74 гривень у сумі 34 219,06 гривень,

а всього пені у загальному розмірі 689 281,77 гривень.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає підставним нарахування та такими, що підлягає задоволенню позовні вимоги щодо 3% річних:

- за актом від 31.01.2013 за період з 20.02.2013 по 19.11.2013, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 3 188 491,03 гривень, у сумі 71 544,50 гривень;

- за актом від 31.08.2013 за період з 20.09.2013 по 19.11.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 10 218 336,08 гривень у сумі 51 231,66 гривень;

- за актом від 31.10.2013 за період з 20.11.2013 по 28.11.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 9 159 831,28 гривень, у сумі 6 775,77 гривень, за період з 29.11.2013 по 19.12.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 8 783 767,28 гривень, у сумі 15 161,02 гривень;

- за актом від 31.11.2013 за період з 20.12.2013 по 25.12.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 2 191 613,04 гривень, у сумі 1 080,80 гривень, за період з 26.12.2013 по 30.01.2014 , нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 846 658,04 гривень, у сумі 5 464,08 гривень;

- за актом від 31.12.2013 за період з 20.01.2014 по 30.01.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 17 438 618,15 гривень, у сумі 15 766,42 гривень, за період з 31.01.2014 по 25.02.2014, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 1 183 503,83 гривень, у сумі 2 529,13 гривень;

- за актом від 31.01.2014 за період з 20.02.2014 по 26.02.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 13 725 227,74 гривень у сумі 7 896,71 гривень,

а всього 3% річних у загальному розмірі 177 450,09 гривень;

а також суми інфляційних втрат:

-за актом від 31.08.2013 за період з 20.09.2013 по 19.11.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 10 218 336,08 гривень у сумі 61 310,02 гривень;

-за актом від 31.10.2013 за період з 29.11.2013 по 19.12.2013, нараховану на суму заборгованості в розмірі 8 783 767,28 гривень, у сумі 43 918,84 гривень;

-за актом від 31.11.2013 за період з 26.12.2013 по 30.01.2014, нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 846 658,04 гривень, у сумі 3 693,32 гривень,

а всього суму інфляційних втрат у загальному розмірі 108 922,18 гривень.

Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 689 281,76 гривень, 3% річних у розмірі 177 450,09 гривень та інфляційні втрати у розмірі 108 922,18 гривень у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати спожитого газу за вказаним договором, адже лише в цій частині позов є обґрунтованим.

В решті позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити через неможливість застосування до відповідача міри відповідальності за невиконання грошових зобовязань у звязку із настанням з 27.02.2014 року обставин непереборної сили, адже строки виконання зобовязання з оплати поставленого природного газу настали до виникнення обставин непереборної сили, а за актом від 28.02.2014 - після виникнення цих обставин. При цьому нарахування штрафних санкцій вбачається правомірним до 27.02.2014 року.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 70 924,88 гривень - за подання позову та 35 462,44 гривень - судового збору за розгляд апеляційної скарг, а всього 106387,32гривень.

Витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 586, 14 гривень підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 21 589 510,67 гривень.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, ідентифікаційний номер 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний номер 20077720) 975 654 (девятсот сімдесят пять тисяч шістсот пятдесят чотири) гривні 04 коп., з яких: пеня у сумі 689 281,77 гривень, інфляційні втрати в розмірі 108 922,18 гривень, 3% річних у розмірі 177 450,09 гривень, 106387,32гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний номер 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, ідентифікаційний номер 00153117) 2 586,14 гривень судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.04.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник