Рішення № 57128702, 07.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р. Справа № 911/694/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та

2. Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Селянського (фермерського) господарства Світлана

про стягнення 65905,60 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1, посв. № 90

від позивача-1: ОСОБА_2, довір. № 19 від 15.03.2016 р.

від позивача-2: не зявився

від відповідача: ОСОБА_3 керівник, паспорт

Обставини справи:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі позивач-1) та Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач-2) до Селянського (фермерського) господарства Світлана (далі - відповідач) про стягнення 65905,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором № 36-09 від 20.11.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству в частині повернення коштів за встановленим графіком згідно умов договору, у звязку з чим прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 42000,00 грн. основного боргу, 4300,00 грн. пені, 735 грн. 3% річних, 18870,60 грн. інфляційних втрат.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 21.03.2016 р. керівником відповідача були подані письмові пояснення № 12 від 21.03.2016 р., відповідно до яких відповідач зазначає про здійснення повної оплати суми основного боргу, на підтвердження якої надано квитанцію № 15303427 від 18.03.2016 р.

У судовому засіданні 07.04.2016 р. прокурор підтримала позовні вимоги позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4300,00 грн. пені, 735 грн. 3% річних, 18870,60 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 07.04.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача-1 та керівника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.11.2009 р. між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством Світлана було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 36-09, відповідно до п. 1.1 якого Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобовязується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ Світлана в сумі 100000,00 грн., а СФГ Світлана зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову допомогу (підтримку) у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору.

Підпунктом 3.4.2 п. 3.4 договору передбачено, що СФГ Світлана зобовязане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01.09.2010 р. 20000,00 грн., до 01.09.2011 р. 20000,00 грн., до 01.09.2012 р. 20000,00 грн., до 01.09.2013 р. 20000,00 грн., до 01.09.2014 р. 20000,00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких грошових зобовязань, передбачених цим договором (п.п. 7.1 та 7.2 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором в частині надання відповідачу фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100000,00 грн. виконав у повному обсязі.

Зазначений факт учасниками процесу не заперечується.

Відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги належним чином не виконав, оскільки повернув лише її частину, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 42000,00 грн.

Позивачем-2 17.12.2014 р. та 08.07.2015 р. було надіслано відповідачу претензії № 53/184-10 та № 53/110-10, згідно яких позивач-2 інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав погашення вказаної заборгованості та сплати нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповіді на зазначені вище претензії отримано не було, договірні зобовязання відповідач не виконав, у звязку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 42000,00 грн. заборгованості з повернення фінансової допомоги, яка мала бути сплачена відповідачем у 2010-2014 рр. згідно умов договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Керівник відповідача у судовому засіданні надав докази сплати 18.03.2016 р. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 36-09 від 20.11.2009 р. у сумі 42000,00 грн.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

З урахуванням викладеного вище, провадження у справі в частині стягнення 42000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Так, прокурор просив суд стягнути з відповідача 4300,00 грн. пені.

Пунктом 5.2 укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору було передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені слідує, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 4300,00 грн. за період з 20.11.2014 р. до 19.05.2015 р. на суму заборгованості 20000,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому прокурором розмірі.

Також прокурор просив суд про стягнення з відповідача 735,00 грн. 3% річних та 18870,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено в сумі 735,00 грн., а розмір інфляційних втрат - в сумі 18870,60 грн., за період з 20.11.2014 р. до 01.07.2015 р. на суму основного боргу 42000,00 грн., які є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим вимоги прокурора про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора в частині стягнення з СФГ «Світлана» пені в сумі 4300,00 грн., 3% річних в сумі 735,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 18870,60 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача в частині вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 42000,00 грн., оскільки його було сплачено відповідачем після звернення прокурора з даним позовом до суду, в іншій частині судові витрати у даній справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Припинити провадження в частині стягнення 42000,00 грн. основного боргу.

2.Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Світлана (08433, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Харківці, код 13733804) на користь Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, АДРЕСА_1, код 20077542) 4300 (чотири тисячі триста) грн. 00 коп. пені, 735 (сімсот тридцять пять) грн. 00 коп. 3% річних та 18870 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 60 коп. інфляційних втрат на р/рахунок 31419544700002 в ГУ ДКСУ у Київській області та м. Київ, МФО 821018, для зарахування коштів штрафних санкцій до Держбюджету за КБКД 24060300 «Інші надходження».

4.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Світлана (08433, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Харківці, код 13733804) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_4, 27/2, код 02909996) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.04.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна