Рішення № 57128679, 07.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2016 р. Справа № 916/316/16

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "ЮВІЛЕЙНЕ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг"

про стягнення 710 559,42 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (керівник)

СУТЬ СПОРУ: позивач, Селянське (фермерське) господарство "ЮВІЛЕЙНЕ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" 710 559,42 грн., де 387 554,96 грн., 300 471,09 грн. інфляційні збитки, 22 543,37 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2016р. позовну заяву (вх.№339/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/316/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.04.2016р. не з'явився, подав до суду додаткові пояснення (вх.№8266/16 від 01.04.2016р.), відповідно до яких розглядати справи без його участі.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував, проте відзив на позов до суду не подав.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 лютого 2014р. між Селянським (фермерським) господарством "ЮВІЛЕЙНЕ" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01/02-14, згідно умов п.1.1. якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар, вид, кількість та вартість якого визначається у відповідності з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна за одиницю товару складає 1 170,00 (одна тисяча сто сімдесят) грн. в заліковій масі.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що загальна сума цього Договору складає 386 100,00 (триста вісімдесят шість тисяч сто) 00 коп., в т.ч. ПДВ 64 350,00 грн.

Зі змісту п.4.3. Договору вбачається, що строк поставки 15 квітня 2014р.

У відповідності до п.6.1. Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом трьох банківських днів.

Дійсний Договір вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.7.2. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 387 554,96 грн., що підтверджується накладними №1 від 01.02.2014р. на суму 36 621,00 грн., №2 від 03.02.2014р. на суму 34 807,50 грн., №3 від 04.02.2014р. на суму 36 071,50 грн., №4 від 05.02.2014р. на суму 37 334,70 грн., №5 від 06.02.2014р. на суму 35 848,80 грн., №6 від 07.02.2014р. на суму 36 188,10 грн., №7 від 08.02.2014р. на суму 37 229,40 грн., №8 від 10.02.2014р. на суму 35 088,30 грн., №9 від 11.02.2014р. на суму 35 275,50 грн., №10 від 12.02.2014р. на суму 32 643,00 грн., №11 від 13.02.2014р. на суму 30 437,56 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Отримання товару на суму 387 554,96 грн., що перевищує суму вищенаведеного договору відповідачем не заперечувалось.

Проте, відповідачем, всупереч взятим договірним зобов'язанням, вартість отриманого від позивача товару залишено без оплати, внаслідок чого за ним утворилась сума основної заборгованості в розмірі 387 554,96 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №01/02-14, в частині здійснення оплати отриманого товару в сумі 387 554,96 грн. і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобовязання щодо оплати отриманого товару на загальну суму 387 554,96 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, зазначена позивачем в розмірі 387 554,96 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 387 554,96 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 300 471,09 грн. інфляційних збитків та 22 543,37 грн. 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором купівлі-продажу.

Перевіривши розрахунок 3% річних поданий позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем не належним чином, у звязку з чим судом здійснено власний розрахунок суми 3% річних, який становить:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів36621.0006.02.2014 - 06.02.201413 %3.0171428.5007.02.2014 - 07.02.201413 %5.87107499.6008.02.2014 - 10.02.201433 %26.51144834.3011.02.2014 - 11.02.201413 %11.90180683.1012.07.2014 - 12.07.201413 %14.85254100.6013.07.2014 - 13.07.201413 %20.88289188.9014.07.2014 - 14.07.201413 %23.77324464.4015.07.2014 - 17.07.201433 %80.00357107.4018.07.2014 - 18.07.201413 %29.35387544.9619.02.2014 - 20.01.20167013 %22 328.96

Таким чином, за самостійним розрахунком суду 3% річних складають 22 545,10 грн., але з врахуванням того, що 3% річних позивачем заявлено в меншому розмірі в сумі 22 543,37 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 22 543,37 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні збитки позивача наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу с врахуванням індексу інфляції19.02.2014 - 20.01.2016387 544,961.791306 663,24694 208,20

Таким чином, за самостійним розрахунком суду інфляційні збитки позивача складають 306 663,24 грн., але з врахуванням того, що інфляційні збитки позивачем заявлено в меншому розмірі в сумі 300 471,09 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки в сумі 300 471,09 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "ЮВІЛЕЙНЕ", у звязку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 387 554,96 грн., сума 3% річних в розмірі 22 543,37 грн., сума інфляційних збитків в розмірі 300 471,09 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 10 658,39 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Адмірала Холостякова, буд. 77, код ЄДРЮОФОПГФ 32096825) на користь Селянського (фермерського) господарства "ЮВІЛЕЙНЕ" (68664, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Матроска, вул. Ломоносова, буд. 39, код ЄДРЮОФОПГФ 31774630) 387 554 (триста вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 96 коп. основної заборгованості, 300 471 (три тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 09 коп. інфляційних збитків, 22 543 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок три) грн. 37 коп. 3% річних та 10 658 (десять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 39 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 12 квітня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський