Рішення № 57127604, 11.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.16р. Справа № 904/1139/16

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 413 362,45 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: головний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 142/16 від 05.02.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 07 від 05.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (далі - відповідач) з вимогами стягнути борг у сумі 290 686,20 грн, штраф у сумі 16 950,48 грн, пеню у сумі 61 132,52 грн, інфляційні нарахування у сумі 39 623, 29 грн та 3% річних у сумі 5 272,96 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-229, укладеного між сторонами 28.05.2012.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені вимоги.

Відповідач надав відзив, у якому фактично визнав наявність заборгованості перед позивачем, але просив суд, посилаючись на скрутне фінансове становище через те, що має велику дебіторську заборгованість, зменшити розмір пені та штрафу.

Позивач у письмових поясненнях, наданих до справи 05.04.2016, заперечив проти зменшення відповідачу пені та штрафу.

На підставі ст. 77 ГПУ України у судовому засіданні 05.04.2016 оголошено перерву на 07.04.2016.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - кредитор, позивач) та Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго", правонаступником якого, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" (надалі - боржник, відповідач) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-229 (далі - договір), відповідно до умов якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1270-ТЕ-З.

Відповідно до п. 2.1 загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 цього договору, складає 1 210 744,61 грн, станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звірки розрахунків.

Згідно п. 2.2 договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану в п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (далі - графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме (зазначається спірний період):

Рік Місяць Сума, грн Строк

2012Травень 20179,08 31.05.2012

2012Червень 20179,08 29.06.2012

2012Липень 20179,08 31.07.2012

2012Серпень 20179,08 31.08.2012

2012Вересень 20179,08 28.09.2012

2012Жовтень 20179,08 31.10.2012

2013Листопад 20179,08 30.11.2012

2013Грудень 20179,08 28.12.2012

2013Січень 20179,08 31.01.2013

2013Лютий 20179,08 28.02.2013

2013Березень 20179,08 29.03.2013

2013Квітень 20179,08 30.04.2013

2013Травень 20179,08 31.05.2013

2013Червень 20179,08 28.06.2013

2013Липень 20179,08 31.07.2013

2013Серпень 20179,08 30.08.2013

2013Вересень 20179,08 27.09.2013

2014Жовтень 20179,08 31.10.2013

2014Листопад 20179,08 29.11.2013

2014Грудень 20179,08 31.12.2013

2014Січень 20179,08 31.01.2014

2014Лютий 20179,08 28.02.2014

2014Березень 20179,08 31.03.2014

2014Квітень 20179,08 30.04.2014

2014Травень 20179,08 30.05.2014

2014Червень 20179,08 27.06.2014

2014Липень 20179,08 31.07.2014

2014Серпень 20179,08 29.08.2014

2014Вересень 20179,08 30.09.2014

2014Жовтень 20179,08 31.10.2014

2014Листопад 20179,08 28.11.2014

2014Грудень 20179,08 31.12.2014

2015Січень 20179,08 30.01.2015

2015Лютий 20179,08 27.02.2015

2015Березень 20179,08 31.03.2015

2015Травень 20179,08 29.05.2015

2015Червень 20179,08 30.06.2015

2015Липень 20179,08 31.07.2015

2015Серпень 20179,08 28.08.2015

2015Вересень 20179,08 30.09.2015

2015Жовтень 20179,08 30.10.2015

2015Листопад 20179,08 30.11.2016

2015Грудень 20179,08 31.12.2016

2016Січень 20179,08 29.01.2016

2016Лютий 20179,08 29.02.2016

Згідно п. 2.3 договору зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2 цього договору на відповідний місяць.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що за невиконання або за неналежне виконання умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Положеннями п. 2.5 договору про реструктуризацію заборгованості передбачено, що у випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Боржник належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати боргу, тому прострочена сума основного боргу відповідача перед позивачем за період з 01.11.2014 по 01.02.2016 становить 290 686,20 грн.

Вказані обставини і стали причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт наявності заборгованості підтверджений договором та відповідачем не оспорений.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором строк заборгованість по реструктуризації боргу в сумі 290 686,20 грн не оплатив, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

Відповідач не заперечив проти існування заборгованості.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.4 договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за розстрочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% (сім відсотків) від суми простроченого платежу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф у сумі 16 950,48 грн, пеню за зобов'язаннями з жовтня 2014 року по лютий 2016 року (за кожним місяцем окремо, але в межах позовної давності, загальний період пені є з 19.02.2015 по 19.02.2016) у сумі 61 132,52 грн, інфляційні нарахування за період з листопада 2014 року по січень 2016 року у сумі 39 623, 29 грн та 3% річних за період з 01.11.2014 по 19.02.2016 у сумі 5 272,96 грн.

Перевіривши розрахунки заявлених штрафних санкцій суд дійшов висновку про їх обгрунтованість та вірність.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій слід зазначити наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач не обґрунтував наявність виключних обставин, які б давали суду можливість задовольнити його клопотання та не зазначив на скільки саме відсотків, на його думку, необхідно зменшити штрафні санкції. Відповідач не враховує той факт, що обидві сторони ведуть господарську діяльність в однакових економічних умовах та несуть однаковий ризик настання негативних наслідків для їх діяльності. Крім того, суд вважає, що заявлені позивачем штрафні санкції не є значно великими, а тому клопотання відповідача відхиляється судом.

На підставі викладеного, враховуючи матеріали справи позов підлягає задоволенню повністю, а саме стягненню з відповідача 290 686,20 грн основного боргу, 61 132,52 грн пені, 16 950,48 грн штрафу, 5 272,96 грн 3% річних та 39 623, 29 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 6 200, 44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Микити Головка, буд. 17, ідентифікаційний код 03342190) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 290 686,20 грн основного боргу, 61 132,52 грн пені, 16 950,48 грн штрафу, 5 272,96 грн 3% річних, 39 623, 29 грн інфляційних нарахувань та 6 200,20 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.04.2016.

Суддя В.Д. Воронько