Постанова № 57126295, 31.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 р. Справа №805/303/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Пожидаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги форми «Ф» № 5284-23 від 14.01.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги форми «Ф» № 5284-23 від 14.01.2016 року на суму 17 991,60 грн., з яких 17 094, 42 грн. за основним платежем та 897,27 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача звільнено від виконання обов'язку з плати за землю на підставі Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Крім цього, позивач зазначає, що не оплачував орендну плату за землю лише з травня по липень 2014 року включно, коли у м. Краматорську проходила активна фаза АТО.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що повідомив позивача про скасування спірної вимоги у порядку ст. 60 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.16 р. було витребувано у Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби Донецькій області рішення про скасування податкової вимоги форми «Ф» № 5284-23 від 14.01.2016 року.

На виконання вказаної ухвали відповідачем надано суду пояснення у справі, від 31.03.16 р., відповідно до яких спірна вимога була сформована помилково на суму заборгованості яка відрізняється від даних облікової картки платника.

Крім цього відповідач зазначив про те, що законодавством України не передбачений інший порядок відкликання податкової вимоги, а саме шляхом складання наказів або розпоряджень контролюючим органом, ніж той, що встановлено

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Суд застосовує норми права у редакції, що буда чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);

У пункті 288.7 ст. 288 ПК України зазначено про те, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9003493244, відповідно до якої позивач, зобов'зався щомісячно сплачувати орендну плату за земельні ділянки, що розташовані за адресами бул. Краматорський, 3, м. Краматорськ, Донецька область (площею 0,206 га) та вул. Ювілейна, 74, м. Краматорськ, Донецька область (площею 0,0201 га) по 4881,16 грн. та 476,27 грн. відповідно.

Отже, відповідно до поданої податкової звітності податкове зобов'язання позивача за період травень-липень 2014 року було визначено ним у сумі 16 072,29 грн.

Відповідачем було прийнято спірну вимогу, відповідно до якої, станом на 13.01.16 р. сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 17 991,69 грн., з яких 17 094, 42 грн. за основним платежем та 897,27 грн. пені.

Суд зазначає, що вказана сума податкового боргу станом на 13.01.16 р. не відповідає даним облікової картки позивача з орендної плати з фізичних осіб, відповідно до якої, станом на 31.12.15 р. недоїмка складала 19 846,69 грн., а станом на 26.01.16 р. - 13 155,26 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та свідчать про протиправність сіпрної вимоги.

Як встановлено у судовому засіданні спірним питанням у даній справі є правомірність несплати позивачем орендної плати з фізичних осіб протягом травня - липня 2014 року на підставі Закону № 1669.

Суд зазнаачає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Стаття 6 вказаного закону встановлює - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлює - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 Закону № 1668 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Норми Закону № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідачем у спірній вимозі повинна була бути донарахована позивачу орендна плату за землю за період травень - дипень 2014 року - тобто за період, протягом якого проводилась антитерористична операція

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 Закону № 1669 розповсюджується на спірні правовідносини.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 Закону № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Так, наприклад, встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм, оскільки підставою такого звільнення є, наприклад, сама ст. 7 Закону № 1669, якою відповідна орендна плата скасована на час дії цього закону.

Частина 3 ст. 11 Закону № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, внаслідок недоліків законодавчої техніки, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття Закону № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми Закону № 1669регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми Закону № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Крім цього, суд зазначає, що позивач не оплачував орендну плату за землю лише з травня по липень 2014 року включно, коли у м. Краматорську проходила активна фаза АТО.

Починаючи з серпня 2014 року позивачем орендна плата за землю сплачувалась, що підтверджується відповідними банківськими документами та зворотнім боком облікової картки позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що спірна вимога відкликана, суд зазначає про таке.

Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно з п. 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Жодного рішення контролюючого органу у розумінні ПК України про скасування спірної вимоги відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу відповідача на те, що лист № 3392/05-15-23-012 від 03.03.16 р. (а.с. 79) не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є лише повідомленням про прийняття такого рішення.

Крім цього, як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача сума 17 991,69 грн., з облікової картки позивача з орендної плати з фізичних осіб вилучена не була, що свідчить про те, що відновлення порушеного права позивача не відбулось.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач, у спірному періоді (травень - липень 2014 ) був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками розташованими за адресою: бул. Краматорський, 3, м. Краматорськ, Донецька область та вул. Ювілейна, 74, м. Краматорськ, Донецька область.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкова вимога форми «Ф» № 5284-23 від 14.01.2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у сумі 551, 20 грн., понесені позивачем, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України, "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кодексом адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги форми «Ф» № 5284-23 від 14.01.2016 року- задовольнити повністю

Податкову вимогу форми «Ф» № 5284-23 від 14.01.2016 року на суму 17 991,60 грн., з яких 17 094, 42 грн. за основним платежем та 897,27 грн. пені - скасувати.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 551 (п'ятсот п'ятидесяти однієї) гривні 20 (двадцяти) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби Донецькій області (код ЄДРПОУ 38696004).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 31 березня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 05 квітня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.