Ухвала суду № 57123897, 07.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3062/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Черевко П.М.

- ОСОБА_2

при секретарі Фабіжевській Т.С.

за участю : ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_6 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 11 вересня 2015 року по справі за поданням другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за межі України, -

встановила:

10 вересня 2015 року головний державний виконавець Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 звернувся до суду на підставі ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" з поданням, в якому просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду до виконання зобовязань за рішенням суду. Обгрунтовуючи своє подання державний виконавець посилається на те, що боржник вимоги за виконавчими документами в добровільному порядку не виконує, хоча з існуванням боргу він ознайомлений, тому державний виконавець звертається до суду для вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 при розгляді справи у суді першої інстанції участь не брав.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 вересня 2015 року подання Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина ОСОБА_7 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань за рішенням Київського районного суду м.Одеси від 20.06.2014 року.

Копію ухвали суду для виконання направлено до Державної прикордонної служби України.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу ,в якій ставиться питання про скасування ухвали в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні подання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2, п. п. 2,5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку коли :

діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Верховний Суд України листом від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" розяснив, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісяця, починаючи від дня предявлення позову 06 грудня 2013 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 01 січня 2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина - ОСОБА_9 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень щомісяця, починаючи від дня предявлення позову 06 грудня 2013 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до 26 грудня 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_9 ОСОБА_4 ОСОБА_9 на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_9 ОСОБА_4 ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, витрати, пов`язані з наданням оголошення у пресі з метою виклику відповідача у розмірі 540 гривень.

17 липня 2014 року Київський районний суд м. Одеси видав виконавчі листи №520/16838/13-ц щодо примусового виконання рішення суду.

29 липня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, копії яких із супровідними листами в порядку, встановленому ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», направлено сторонам. Але в матеріалах справи відсутні дані, чи отримував боржник копії цих документів.

Тільки 12 листопада 2014 року боржник надав пояснення, відповідно до яких по мірі можливості в найкоротший час квитанції про сплату аліментів буде надано державному виконавцю (а.с.91).

В наслідок того, що боржник не сплачує аліменти, створилася заборгованість , яка станом на 31 липня 2015 року складає 19 838грн.

Але суд першої інстанції розглядаючи справу не врахував положень, викладених в листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року, в якому звернуто увагу, що обмеження у праві виїзду застосовуються не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобовязання щодо сплати аліментів. Але не зважаючи на викладене суд першої інстанції в порушення ст. 10 ч.4 ЦПК України не сприяв всебічному та повному зясуванню обставин по справі, та постановляючи ухвалу обмежився вивченням виконавчого листа про стягнення з боржника аліментів, розрахунком заборгованості та постановою про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що дія ч. 2, п. п. 2,5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" розповсюджуються на громадян України. Відповідно до посвідки на постійне проживання боржника від 15 вересня 2010 р., яка була долучена до матеріалів справи у квітні 2014 року, він є громадянином ОСОБА_10. Суд першої інстанції на вказану обставини уваги не звернув та документально не зясував, громадянином якої держави боржник є на час розгляду справи.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

В звязку з викладеним судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив порядок , встановлений для його вирішення, що є підставою для скасування оскарженої ухвали з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись 303,304,307 ч.2 п.4, 312, ч.1 п.3, 313,314,315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 ОСОБА_4 ОСОБА_11 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 11 вересня 2015 року - скасувати.

Справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_12

ОСОБА_2