Ухвала суду № 57120336, 11.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/829/16-к Головуючий суддя І інстанції Одарюк М.П.

Провадження № 11-сс/790/499/16 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: ст.194 КПК України

(застосування запобіжного заходу)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шевченко В.В.,

суддів - Курила О.М., Остапчика С.В.,

за участю прокурора - Лур*є Д.А.,

захисника - Діденко О.О.,

з секретарем - Черкасовим А.О.,

розглянула у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року задоволено клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дяченка В.С.; до підозрюваного ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27) УДПтС України в Харківській області, до 18 год.30 хв. 28 травня 2016 року, із визначенням застави у розмірі 110240 грн. В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність звільнення підозрюваного з-під варти у разі внесення застави та в такому випадку на ОСОБА_2 покладені обов*язки: прибувати до слідчого, прокурора,слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З таким рішенням слідчого судді не погодився підозрюваний ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30 березня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На думку апелянта, застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу є необґрунтованим. Підозрюваний вказує на те, що відразу ж зізнався у вчиненому, розповів про обставини справи, щиро кається, позитивно характеризується, не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілого та вчиняти інші кримінальні правопорушення, бажає вибачитись перед потерпілими. За таких обставин апелянт вважає, що стороною обвинувачення не доведені обставини, які свідчать про неможливість застосування до нього більш м*якого запобіжного заходу.

Відповідно до порядку перевірки ухвал слідчого судді, передбаченого ст.422 КПК України, та ч.4 ст.401 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу за відсутності підозрюваного ОСОБА_2, який утримується під вартою, оскільки клопотання від підозрюваного про виклик в судове засідання апеляційного суду не надходило, в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища ОСОБА_2, а участь захисника, який, відповідно до ч.4 ст.46 КПК України, користується процесуальними правами підозрюваного, захист якого він здійснює, забезпечує дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного при апеляційному розгляді.

Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката Діденко О.О., яка підтримала апеляційну скаргу; думку прокурора, який проти апеляційної скарги заперечував та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою; вивчивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Ізюмським ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220320000220 від 17 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України (а.с.3), про підозру у вчиненні якого 30 березня 2016 року повідомлено ОСОБА_2 (а.с.27-29).

В обґрунтування клопотання про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України; дані про особу підозрюваного, що у сукупності свідчить про недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.1-2).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.35-36). З висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину в апеляційній скарзі не оспорюється, клопотання про дослідження доказів на обґрунтування зазначених обставин учасники апеляційного провадження не заявили, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 умисного тяжкого корисливого злочину, вчиненого у співучасті з іншою особою, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров*я особи, яка зазнала нападу, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також з урахуванням даних про особу ОСОБА_2, який не працює та не має офіційного джерела прибутку, спростовує доводи апеляційної скарги підозрюваного про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також про можливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу.

Визнання вини та щире каяття, позитивна характеристика з місця проживання, як на те посилається апелянт, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує та на правильність висновку щодо необхідності застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою не впливає.

Не зважаючи на право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави за наявності обставин, передбачених п.1 ч.4 ст.183 КПК України, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства до потерпілого, слідчий суддя, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосував альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, що надає ОСОБА_2 право скористатися можливістю внесення застави.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді від 30 березня 2016 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги підозрюваного не вбачає.

Керуючись ст.ст.404,405, ч.3 ст.407,418,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 110240 грн. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :