Ухвала суду № 57119046, 13.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/4114/16-к

Провадження № 11-сс/782/119/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року колегія суддів апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді О.В.Чобур,

суддів Т.І.Павленко, А.В.Юрченко,

при секретарі І.І.Григорян,

за участю прокурора О.А.Леженко,

представника ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_1,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» в особі директора ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.04.2016 року про арешт майна,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУФР ГУДФС в Луганській області Піньковського Р.В. і накладено арешт на банківські рахунки №26004000589719, №26040053701058, №26050060408152, №26044060081262, №26001000697206, №26000060439201, №26005053707581, №26006053705689, №26007053707363 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та грошові кошти, які на них знаходяться, що належать ТОВ «Лізінвест».

Крім того, слідчий суддя зупинив видаткові операції по рахункам, за винятком операцій, пов'язаних з перерахуванням коштів для сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету або державних цільових фондів по сплаті єдиних страхових внесків, а також видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати.

Також слідчий суддя зобов'язав посадових осіб ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати слідчому довідку про залишок коштів на зазначених рахунках на момент накладення арешту і в подальшому невідкладно направляти слідчому відомості щодо додаткового надходження коштів на ці рахунки.

Вказане рішення прийняте у кримінальному провадженні №32015130000000044, яке порушено за ч.1 ст.212 КК України за фактом ухилення службовими особами ТОВ «Лізінвест» від сплати ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму 1 172 688 гривень.

Задовольняючи ухвалу, суд послався на достатність підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених банківських рахунках, є предметом злочину і набуті злочинним шляхом.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Лізінвест» ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Посилається на те, що ні ТОВ «Лізінвест», ні його посадові особи, не повідомлялися про підозру в будь-якому кримінальному провадженні, не є обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Також ТОВ «Лізінвест» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження та щодо якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, а тому передбачені ч.1 ст.170 КПК України підстави для арешту майна відсутні.

ТОВ «Лізінвест» не є підозрюваною або обвинуваченою особою у справі, не може нести матеріальну відповідальність за дії посадових осіб, а майно підприємства не може бути конфісковано.

Суд безпідставно зазначив в ухвалі, що грошові кошти, які знаходяться на арештованих банківських рахунках, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, не врахував, що обставини, щодо яких ведеться слідство, відбулися у 2012 році, і грошові кошти, які наразі знаходяться на банківських рахунках не отримані внаслідок операцій, які слідство вважає протиправними.

Також жодна з зазначених у ч.2 ст.170 КПК України підстав не може вважатися обґрунтованою для накладення арешту на кошти ТОВ «Лізінвест», оскільки кошти на його рахунку не є речовим доказом, конфіскація до підприємства не може бути застосована, обов'язок відшкодування шкоди на нього не може бути покладений з причини того, що цивільний позов не заявлено.

Крім того, слідчий суддя не врахував наслідки арешту майна, які позбавляють підприємство можливості здійснювати господарську діяльність та виконувати фінансові зобов'язання перед державою та працівниками.

Слідчий суддя не навів в ухвалі доводів, яким чином арештовані на банківських рахунках грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ч.3 ст. 170 КПК України.

Також слідчий суддя розглянув клопотання без повідомлення власника майна, на яке накладено арешт, без будь-якого обґрунтування такого рішення, і порушив вимогу ч.7 ст.173 КПК України, не надіславши негайно копію рішення представнику ТОВ «Лізінвест».

Заслухавши доповідача, представника ТОВ «Лізінвест», який підтримав доводи апеляційної скарги; прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги та провівши судові дебати, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що клопотання про накладення арешту розглядалося слідчим суддею без повідомлення ТОВ «Лізінвест». Зважуючи на те, що про наявність ухвали апелянт дізнався та отримав її копію 07.04.2016 року, а апеляційну скаргу направив згідно поштового відтиску 09.04.2016 року, тобто в п'ятиденний строк, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно відомостей, які внесені до ЄРДР 02.09.2015 року за №32015130000000044 кримінальне правопорушення за ч.1 ст.212 КК України вчинили посадові особи ТОВ «Лізінвест», які в вересні-грудні 2012 року ухилилися від сплати ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму 1 172 688 гривень.

Як свідчить зміст клопотання слідчого про арешт майна, підставою для накладення арешту слідчий вказав необхідність забезпечення цивільного позову і погашення податкової заборгованості ТОВ «Лізінвест».

Натомість, слідчий суддя в ухвалі, мотивуючи необхідність накладення арешту на банківські рахунки, зазначив, що грошові кошти, про арешт яких просить сторона обвинувачення, є предметом злочину, набуті злочинним шляхом, і відповідають критеріям ч.3 ст.170 КПК України, тобто арештував їх у якості збереження речових доказів.

Такі висновки слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних того, що гроші, які наразі розміщені на арештованих рахунках ТОВ «Лізінвест», набуті в вересні-грудні 2012 року внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, вони не можуть бути використані, як докази у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в кримінальному провадженні, внесеному 29.04.2014 року в ЄРДР за №32014130000000034, вже проводилося досудове розслідування щодо посадових осіб ТОВ «Лізінвест», які в 2012 році ухилилися від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, тобто за тими ж самими обставинами. За результатами розслідування слідчим винесено постанову від 09.09.2014 року про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях посадових осіб складу кримінального правопорушення. Ця постанова наразі не скасована.

Нове досудове розслідування розпочалося через рік, без скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження, при цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про виникнення нових обставин, які б слугували підставою для проведення нового досудового розслідування.

Також матеріали кримінального провадження свідчать про наявність спору в Вищому адміністративному суді України між ТОВ «Лізінвест» та податковими органами про визнання неправомірними та скасування податкових рішень-повідомлень.

За таких умов колегія суддів не вбачає наявності обґрунтованої підозри у вчиненні посадовими особами ТОВ «Лізінвест» кримінального правопорушення.

Цивільний позов до ТОВ «Лізінвест» в матеріалах кримінального провадження відсутній, із пояснень у судових засіданнях відомо, що він не заявлявся, сама наявність шкоди наразі не доведена.

Сукупність викладеного свідчить про відсутність передбачених законом підстав для арешту майна ТОВ «Лізінвест», а тому апеляційну скаргу ТОВ «Лізінвест» задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати.

Керуючись статтями 167, 170, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Лізінвест» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.04.2016 року накладення арешту на банківські рахунки №26004000589719, №26040053701058, №26050060408152, №26044060081262, №26001000697206, №26000060439201, №26005053707581, №26006053705689, №26007053707363 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та грошові кошти, які на них знаходяться, що належать ТОВ «Лізінвест» скасувати.

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СУФР ГУДФС в Луганській області Піньковського Р.В. про накладення арешту на банківські рахунки №26004000589719, №26040053701058, №26050060408152, №26044060081262, №26001000697206, №26000060439201, №26005053707581, №26006053705689, №26007053707363 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та грошові кошти, які на них знаходяться, що належать ТОВ «Лізінвест».

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

____ ______ _______

О.В.Чобур А.В.Юрченко Т.І.Павленко