Рішення № 57117658, 03.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2147/16 Справа № 205/7331/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Колодяжної Н.Є.

при секретарі Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А :

05 жовтня 2015 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2015 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 18 липня 2008 р. у Амур-Нижньодніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 510 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 прізвище залишено без змін. Вирішено питання судових витрат.

Також судом вирішено стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 05 жовтня 2015 року до досягнення ними повноліття. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині розірвання шлюбу та зміни рішення суду в частині стягнення аліментів, посилаючись на те, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині розірвання шлюбу скасувати, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.55 СК України дружина та чоловік зобовязані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сімї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сімї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобовязані спільно дбати про матеріальне забезпечення сімї .

Згідно ч.3 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

При розгляді справи судом встановлено, що з 18 липня 2008 р. сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 510 /а.с.12/. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають з матір`ю і знаходяться на її утриманні /а.с.13,14,19/.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання шлюбу суд виходив з доведеності позову, а саме того, що сімя розпалася остаточно і зберегти її неможливо, фактично шлюбно-сімейні відносини та ведення спільного домашнього господарства припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо.

Проте з таким висновком погодитись не можна на підставі слідуючого.

Згідно зі ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд за правилами ст.112 СК України зясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (си.111 СК України).

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно зясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу з ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Як вбачається із змісту рішення суду справа була розглянута у відсутності сторін, хоча відповідач просив відкласти розгляд справи у звязку з відрядженням, посилаючись на те, що в наступне засідання надасть документ про відрядження (а.с.26, 42).

При розгляді справи в порушення вимог ч.1 ст.214 ЦПК України судом не було зясовано чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються,

з якого часу були припинені шлюбно-сімейні відносини та ведення спільного домашнього господарства та інше.

Роблячи висновок про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо, суд послався лише на загальні фрази, які зазначались в позовній заяві.

Враховуючи зазначене, а також те, що позивачем не доведено позовних вимог в частині розірвання шлюбу, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині вимог слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на дітей.

Відповідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у вигляді частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Згідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 191 ч.1 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи подружжя ОСОБА_3 мають двох дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Враховуючи, що діти проживаються з матірю, відповідач працює, має постійний заробіток, не заперечував проти розміру аліментів до винесення рішення суду, доказів того, щоб визначити розмір аліментів менше ніж зазначено у позовних вимогах не надав, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині, вирішивши стягувати з відповідача аліменти у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання дітей до їх повноліття, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в зазначеній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують. Посилання відповідача на те, що він погоджується сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини від його доходу на кожну дитину, не може бути прийнято до уваги, оскільки як вбачається з розміру прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років на 2015 р.-2016 р. він постійно збільшується, так з 01 жовтеня по 31 листопада 2015 р. 1.032 грн.; з 01 по 31 грудня 2015 р. -1.167 грн.; з 01 січня 2016 р. 1.455 грн., з 01 травня 2016 р. 1.531 грн.; з 01 грудня 2016 р. 1.637 грн. Відповідно 30 % від зазначених сум складає: на одну дитину (на дві дитини) 344 грн. (688 грн.); 485 грн. (970 грн.); 510 грн. (1.020 грн.); 546 грн. (1.092 грн).

Що стосується погодження відповідача сплачувати 1/3 ч. його заробітку на двох дітей: 509 грн. (1.528 грн. : 3); а на одного 254 грн.(509 грн. : 2), то ця сума майже у два рази менша, ніж передбачена державою. Крім того, слід звернути уваги, що зазначені розрахунки були зроблені з прожиткового мінімуму на дитину і це не означає, що його достатньо для мінімальних потреб дитини, зворотнього відповідач суду не довів.

Ухвалене по справі рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст..ст.303, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу скасувати і в цій частині вимог ОСОБА_3 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

ОСОБА_6