Рішення № 57117368, 05.04.2016, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/785/16-ц

Провадження № 2/191/550/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлова В.А.

за участю секретаря Сірченко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа: управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області про визнання свідоцтва про спадщину недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання свідоцтва про спадщину недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 лютого 2013 року померла ОСОБА_4, про що 15.02.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №51.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на грошові вклади, будинок та розташовану під ним земельну ділянку по вулиці 50 років Жовтня №53 у місті Синельникове Дніпропетровської області, які належали спадкодавцю на правах приватної власності:

Згідно заповіту, посвідченого 3 грудня 1980 року державним нотаріусом Синельниківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №2159, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1.

На підставі заповіту приватний нотаріус Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3. 22.08.2013 року видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на:

- грошові вклади з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться в територіально відокремленому безбалансовому відділенні І типу №10003/0385 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк»;

- будинок № 53 по вул. 50 років Жовтня у м. Синельникове Дніпропетровської області, яке зареєстрував в реєстрі за №807, і згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 8331386 від 22.08.2013 року позивач отримала його у приватну власність та оформила це відповідним чином.

Також, на підставі заповіту приватний нотаріус Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 22.08.2013 року видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0571 га, розташовану під вказаним будинком 53 по вул. 50 років Жовтня м. Синельникове, яке зареєстрував в реєстрі за №809. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 8332020 від 22.08.2013 року та після внесення змін № 46618221 від 30.10.2015 року позивач є власником земельної ділянки площею 0.0571 га, розташованої по вул.50 років Жовтня № 53 у м. Синельникове Дніпропетровської області.

При реєстрації позивачем земельної ділянки згідно Закону України "Про державний земельний кадастр» вона отримала рішення державного кадастрового реєстратора №РВ - 1200273062015 від 01.12.2015 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру на підставі того, що вказаний Закон вступив у дію з 01.01.2013 року і відповідно до ст.ст. 79-1, 132 Земельного кодексу України перед отриманням права власності на земельну ділянку позивач повинна була її зареєструвати у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, вважає, що приватний нотаріус ОСОБА_3, видавши їй свідоцтво про спадщину на земельну ділянку в порушення вимог Закону України « Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру та вимог Земельного Кодексу України, провів реєстрацію земельної ділянки без визначення та присвоєння їй належним чином кадастрового номеру.

Крім того позивач зазначає, що вона отримала право на спадкування за заповітом, майна померлої 14 лютого 2013 року ОСОБА_4, та є такою, що прийняла спадщину. За нею може бути визнане право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельну ділянку розміром 0,0571 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область м. Синельникове вул. 50 років Жовтня 53.

Просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розміром 0,0571 га, розташовану у м.Синельникове по вул. 50 років Жовтня, №53 Дніпропетровської області, видане приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3; скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - номер запису 2208213 від 22.08.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 139106812130 - право власності на земельну ділянку розміром 0.0571 га, розташовану у м.Синельникове по вул.50 років Жовтня, № 53 Дніпропетровської області, отриману ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої 14 лютого 2013 року ОСОБА_4 на земельну ділянку розміром 0,0571 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область м. Синельникове вул. 50 років Жовтня,53; стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Вважають, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом були порушені вимоги ст..ст.79-1, 132 Земельного кодексу України, а також Закону України «Про державний земельний кадастр».

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видано позивачеві відповідно до норм діючого законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився. Від в.о. начальника управління Держгеокадастру у Синельниківському районі надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, проти позову не заперечують.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні, 14.02.2013 року померла ОСОБА_4, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове реєстраційної служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області було видано свідоцтво про смерть серії І-КИ №504587.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,0571 га, що розташована в м.Синельникове по вул.50 років Жовтня,53 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд.

На підставі заповіту ОСОБА_4, посвідченого 03 грудня 1980 року державним нотаріусом Синельниківської міської нотаріальної контори ОСОБА_5, приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 спадкоємцеві ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0571 га, що розташована в м.Синельникове по вул.50 років Жовтня,53 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд.

Також позивачем були отримані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок №53 по вул..50 років Жовтня у місті Синельникове Дніпропетровської області та грошові вклади з відповідними відсотками та компенсаціями що знаходяться в територіально відокремленому безбалансовому відділенні І типу №10003/0385 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Інших спадкоємців за заповітом та за законом, крім позивача, які б звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, не встановлено.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на земельну ділянку площею 0,0571 га, що розташована в м.Синельникове по вул.50 років Жовтня,53, були внесені приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.08.2013 року за номером 2208213.

Згідно з ч.1ст.125 ЗК Україниу редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Статтями 1216, 1225 та 1268ЦК Українивстановлено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), належність спадщини спадкоємцю з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ст..39 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до вимог статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок:

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Державним комітетом України із земельних ресурсів Наказом від 15.02.2010 року N 168 затверджено Порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Пунктом 5.2 зазначеного Порядку встановлено, що для формування та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка на момент набрання чинності цим наказом надана у власність (користування) та не має кадастрового номера, власник (користувач) такої земельної ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки заяву про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Аналіз положень статей 377 ЦК України та 132 Земельного кодексу України, на недотримання вимог якої посилається позивач, свідчить про визначення ними умов переходу права власності на земельні ділянки за угодами, які укладаються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу. Отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за заповітом не є такою угодою, у звязку з чим листом Міністерства юстиції України №31-32/69 від 25.03.2010 року були надані розяснення, які необхідно враховувати нотаріусам при посвідченні заповітів та видачі свідоцтв про право на спадщину на житлові будинки, будівлі, споруди з підстав відсутності кадастрового номера земельної ділянки, та зазначено, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки не може бути підставою відмови у видачі нотаріусами свідоцтв про право на спадщину на вищевказані об'єкти нерухомого майна та у посвідченні заповітів.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Таким чином, згідно з ЦК України єдиною підставою визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є відсутність в особи права на спадкування. Оскільки у ст.1301 ЦК України перелік підстав визнання свідоцтва про право на спадщину не є вичерпним, таке свідоцтво може визнаватись недійсним і з інших підстав. Як розяснив Верховний Суд України, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у звязку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (абз. 3 п. 27 постанови Пленуму № 7) . Зокрема, підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним може бути оформлення його не уповноваженою на те посадовою особою; оформлення не за місцем відкриття спадщини; недодержання встановленої законом форми свідоцтва; видача свідоцтва, якщо серед імовірних спадкоємців за законом або заповітом є ненароджена дитина спадкодавця, зачата за його життя тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Зясувавши всі обставини справи, суд не вбачає будь-яких порушень з боку відповідача - приватного нотаріуса Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 при видачі ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, реєстрація нотаріусом права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулася одночасно з видачею свідоцтва, вимоги законодавства щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом дотримані.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем були порушені вимоги ст..79-1 Земельного кодексу України при оформленні свідоцтва про право на спадщину за заповітом є безпідставними, оскільки статтею 79-1 ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин дійсно був передбачений порядок формування земельної ділянки та земельна ділянка вважалася сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Але, частиною другою розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» до Закону України «Про державний земельний кадастр», який набрав чинності 01 січня 2013 року, зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Право власності на спірну земельну ділянку було отримано ОСОБА_4 26 червня 1997 року, а тому не вимагало наявності кадастрового номеру.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки.

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українивстановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретногоспособу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2ст. 16 ЦК Українисуд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав шляхом визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. ст.ст.10, 11, 60, 61, 65, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа: управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області про визнання свідоцтва про спадщину недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_6