Рішення № 5711735, 17.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/34917.06.09 За позовомСубєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1

доЗакритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»

простягнення 2023, 66 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача ОСОБА_1, від відповідача не зявився СУТЬ СПОРУ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Українсько російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(далі - відповідач) про сплату заборгованості, а саме просила суд стягнути з відповідача:

-суму основного боргу у розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча пятсот гривень 00 копійок);

-нарахований на суму боргу індекс інфляції 457,46 гривень (чотириста пятдесят сім гривень 46 копійок);

-3% річних в розмірі 66,20 гривень (шістдесят шість гривень 20 копійок).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийняв послуги, які були виконані та надані позивачем на підставі усного договору щодо надання послуг з проведення двох оцінок ринкової вартості збитку, який був укладений між позивачем та відповідачем 11.10.2007. На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем Акт здачі приймання виконаних робіт № 145/10 від 29.10.07 та Акт здачі приймання виконаних робіт №146/10 від 29.10.07 на загальну суму 1500,00 грн. Проте, відповідач свого обовязку щодо оплати впродовж трьох календарних днів наданих послуг позивача не виконав, претензію позивача не задовольнив, що є підставою для стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в судовому порядку.

Позивач зазначені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час, місце та предмет судового розгляду. Відзив на позовну заяву та будь-яких клопотань відповідач суду не подав. За таких обставин, суд відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2007 між позивачем і відповідачем був укладений усний договір щодо надання послуг з проведення двох оцінок ринкової вартості приміщень та збитку, завданого страхувальнику приміщень, розташованих за адресою м. Київ, пр. Г. Сталінграда, 20-А та квартири та рухомого майна, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (надалі Договір про надання послуг). 29.10.2007 позивачем та відповідачем підписано Акт №145/10, відповідно до якого було підтверджено факт проведення оцінки ринкової вартості приміщень та збитку, завданого страхувальнику приміщень, розташованих за адресою м. Київ, пр. Г. Сталінграда, 20-А. Оцінка, відповідно до Акту № 145/10, виконана якісно та в установлений термін.

29.10.2007 позивачем та відповідачем підписано Акт № 146/10, відповідно до якого було підтверджено факт проведення оцінки ринкової вартості збитку, завданого страхувальнику квартири та рухомого майна, розташованої за адресою АДРЕСА_1. Оцінка, відповідно до Акту № 146/10, виконана якісно та в установлений термін.

У відповідності до зазначених актів, відповідач зобовязався здійснити оплату наданих послуг позивача впродовж трьох календарних днів з моменту підписання актів в сумі 750,00 гривень без ПДВ (по кожному акту), отже відповідач був зобовязаний оплатити виконані роботи до 01.11.2007 включно.

З метою врегулювання питання погашення заборгованості в досудовому порядку, позивач надіслав лист відповідачу, який було вручено представнику відповідача 31.10.2008. Враховуючи те, що відповідач не здійснив погашення суми заборгованості, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, розрахованих з 01.11.2007 по 21.04.2009 включно.

Незважаючи на вищевказане, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вичинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частинами 1 та 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи те, що сторонами справи не було надано доказів, які б освідчали про укладання Договору про надання послуг в письмовій формі, суд прийшов до висновку, що зазначений Договір було укладено в усній формі, що є порушенням, встановленої законодавством норми щодо форми правочину даного виду.

Відповідно до статті 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідач Актом № 145/10 від 29.10.2007 підтвердив факт виконання послуги позивачем на суму 750,00 грн. щодо оцінки ринкової вартості приміщень та збитку, завданого страхувальнику приміщень, розташованих за адресою м. Київ, пр. Г. Сталінграда, 20-А, а Актом № 146/10 від 29.10.2007 підтвердив факт виконання послуги позивачем на суму 750,00 грн. щодо оцінки ринкової вартості збитку, завданого страхувальнику квартири та рухомого майна, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до зазначених актів послуги були прийняті відповідачем.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що Договір про надання послуг, укладений між позивачем та відповідачем 11.10.2007 є дійсним.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Актів № 145/10 та № 146/10 від 29.10.2007 відповідач мав оплатити послуги позивача впродовж трьох календарних днів з моменту підписання актів в сумі 750,00 гривень без ПДВ (по кожному акту), отже відповідач був зобовязаний оплатити виконані роботи до 01.11.2007 включно.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів оплати послуг позивача, які були прийняті відповідачем відповідно до Актів № 145/10 та № 146/10 від 29.10.2007.

За таких умов, суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 1500,00 (тисяча пятсот) гривень підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначене, позивач повинен був здійснити розрахунок суми 3% річних та простроченої суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за період з 02.11.2007 по 21.04.2009 включно.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснив перерахування суми 3% річних та простроченої суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за період з 02.11.2007 по 21.04.2009 включно, з врахуванням вимог статей 253, 254 ЦК України:

Несплачена

сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів прострочення3% річних за весь час прострочення, грн.Індекс інфляції за весь час прострочення, грн.

1500,0002.11.2007 - 21.04.200953766,07457,46

Всього:2023,53 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 457,46 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, а сума індексу інфляції за весь час прострочення підлягає частковому задоволенню в розмірі 66,07 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Позивач, як інвалід ІІ групи, відповідно до абзацу 5 пункту 18 статті 4 Декрету КМ України „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита. Відповідно до Постанови КМ України від 21.12.2005 № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ” для позивачів у господарських справах, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ справляється за нульовою ставкою.

Таким чином, суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України) та стягуються на користь держави.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(ідентифікаційний код 21637150, м. Київ, вул. Воровського, 29 «Б») на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія НОМЕР_2 від 21.08.2004р., п/р № НОМЕР_3 АКБ „Форум”, МФО 322948, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Минським РУГУ МВС України в м. Києві 16.04.1996р., що зареєстрована за адресою 02015, АДРЕСА_2 та проживає за адресою 02015, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 1 500 (одна тисяча пятсот) грн. суму індексу інфляції 457 (чотириста пятдесят сім) грн. 46 коп., 3% річних в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 07 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(ідентифікаційний код 21637150, м. Київ, вул. Воровського, 29 «Б») на користь Державного бюджету України судові витрати, а саме, держмито в розмірі 102 (сто дві) грн. та суму за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 16.07.2009.