Ухвала суду № 57115396, 05.04.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/16466/14-ц

Провадження № 22-ц/792/678/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Карпусь С.А., Купельського А.В.,

при секретарі Бондарі О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

4 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що 28 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на платіжну картку зі строком дії до 07/08 під 48 % річних на суму залишку заборгованості.

Відповідач особистим підписом в заяві підтвердив свою згоду на те, що він попередньо ознайомлений та погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (далі Умови), які були йому надані у письмовій формі, отримав повну інформацію про умови кредитування, а підписана ним заява з запропонованими банком Умовами і Тарифами складає між ним та банком кредитний договір.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобовязаний здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом. У разі порушення зобовязань по погашенню кредиту, ОСОБА_2 сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 4 % на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості.

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/678/16

Суддя-доповідач ОСОБА_4 Категорія № 19, 27

Відповідно до умов кредитного договору, при непогашенні кредиту в термін, встановлений п.п. 5.2, 5.3, 5.4 договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості з простроченої суми кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п. 5.5.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати відсотків, а також за період, що починається з попередньої дати сплати відсотків по поточну дату сплати відсотків. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Останній день строку дії карти 07/08 є кінцевою датою для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості.

Взяті на себе зобовязання ОСОБА_2 належним чином не виконує, у звязку з чим, розмір простроченої заборгованості перед банком станом на 2 серпня 2014 року складає 2492 грн. 60 коп.

На даний час кредитний договір не розірваний, не припинений відповідно до вимог ЦК України, а тому відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

А тому, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за відсотками по кредитному договору від 28 квітня 2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 2 серпня 2011 року по 2 серпня 2014 року у розмірі 6084 грн. 12 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не згідний із висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції не врахував, що зобовязання ОСОБА_2, яке виникло на підставі кредитного договору, визначено періодичними щомісячними платежами, а тому перебіг строку позовної давності щодо кожного окремого самостійного зобовязання обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.

На думку апелянта, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за відсотками 2 серпня 2014 року, банк має право на їх стягнення у межах трирічного строку позовної давності, тобто з 2 серпня 2011 року по 2 серпня 2014 року.

Окрім того, поза увагою суду залишились вимоги ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У судовому засіданні апеляційного суду представник банку підтримала апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що 28 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до 31.07.2008 року.

17 вересня 2007 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу.

19 вересня 2007 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку 4351 грн. 39 коп. заборгованості, з яких: 2492 грн. 60 коп. заборгованості по тілу кредиту, 1858 грн. 79 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що після стягнення заборгованості по кредиту банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, договір не переукладався і не пролонгувався, строк дії платіжної картки, виданої 28 квітня 2006 року, а отже строк дії договору, фактично закінчився 19 вересня 2007 року.

Однак, вказаний судовий наказ до виконання не звертався та є невиконаним. У звязку з цим у відповідача існує заборгованість по сплаті процентів перед банком.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відсотків по кредитному договору від 28 квітня 2006 року, нарахованих за період з 2 серпня 2011 року по 2 серпня 2014 року у розмірі 6084 грн. 12 коп. лише через 7 років після закінчення строку дії договору 4 серпня 2014 року (а.с. 2).

Вказане підтверджується даними досліджених та перевірених судом першої інстанції доказів: заяви ОСОБА_2 про відкриття рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» від 28 квітня 2006 року (а.с. 9); судового наказу № 2н-3876/07 р. від 19 вересня 2007 року, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (а.с. 5); виписки по рахунку ОСОБА_2 (а.с. 68); розрахунку заборгованості за договором від 28 квітня 2006 року станом на 30 березня 2014 року (а.с. 83); розрахунку заборгованості за договором від 28 квітня 2006 року за період з 2 серпня 2011 року по 2 серпня 2014 року (а.с. 89); повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20151130/0553 від 30 листопада 2015 року про строк дії картки (а.с. 103); позовної заяви (а.с. 2-4).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обовязки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з вищевикладених обставин справи, перебіг строку позовної давності для захисту порушених прав банку щодо нарахованих та в подальшому несплачених відповідачем щомісячних платежів по процентам на стягнуту судовим наказом та несплачену заборгованість по тілу кредиту почався з наступного місяця після дати винесення судового наказу 19 жовтня 2007 року та закінчився 19 жовтня 2010 року.

Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості по процентам за період з 2 серпня 2011 року по 2 серпня 2014 року поза межами зазначеного трирічного строку позовної давності, лише 4 серпня 2014 року.

За таких умов суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав банку сплив.

А тому, доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності до вимог банку не сплив, з урахуванням вищевикладеного, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі, оскільки незалежно від наявної у відповідача заборгованості по кредиту, а отже порушення прав банку, останній втратив право на їх судовий захист.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова