Ухвала суду № 57108558, 08.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/736/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Токова С. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівПальонного В. С. , Карпенко О. В. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «Кредит-Союз» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_9 до Кредитної спілки «Кредит-Союз» про захист прав споживачів шляхом визнання договору кредиту недійсним та зобов'язання вчинити дії , -

в с т а н о в и л а :

Кредитна спілка «Кредит-Союз» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що 28 січня 2014 року між Кредитною спілкою «Кредит-Союз» та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір кредиту (кредитної лінії) № Че-0025, згідно якого останній отримав кошти в сумі 85350 грн. строком на 12 місяці, та зобов'язався повернути отриману суму кредиту, сплативши відсотки за користування грошима в строки відповідно до передбаченого договором графіка.

29 січня 2014 року між позивачем Кредитною спілкою «Кредит-Союз» та відповідачем ОСОБА_9 було укладено договір поруки № Че-0025-П, згідно якого він зобов'язався перед позивачем, відповідати за зобов'язаннями відповідача по вищезазначеному договору.

Позивач вказує у позові, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 солідарно на користь КС «Кредит-Союз» заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 122179,11 грн. та судові витрати в сумі 1221,80 грн., по 610,90 грн. з кожного, яке залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій. Однак, зазначає позивач, що відповідач ОСОБА_6 продовжує користуватись кредитними коштами, і заборгованість по кредиту зростає, а всього заборгованість за процентами по спірному договору, з 13 серпня 2014 року по 18 серпня 2015 року, становить 77450,27 грн., але просить стягнути з відповідачів частину цієї заборгованості в сумі 70000 грн.

Виходячи із вищевикладеного, кредитна спілка звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь КС «Кредит-Союз» 70000 грн. заборгованості за процентами по договору кредиту. Стягнути з ОСОБА_6 понесені судові витрати.

08 грудня 2015 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до Кредитної спілки «Кредит-Союз» про захист прав споживачів шляхом визнання договору кредиту недійсним та зобов'язання вчинити дії, посилаючись на те, що договір кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року, підписаний сторонами є недійсним, оскільки строк його дії не визначений, що є порушенням істотних умов договору. Кошти, згідно видаткового касового ордеру від 29 січня 2014 року позичальником не отримано ні у готівковій, ні у безготівковій формі, а здійснювалось звичайне переоформлення прострочених відсотків в іншу кредитну угоду, як тіло кредиту.

Також представник позивача зазначає у позові, що при укладені спірного договору були порушені вимоги п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позичальнику, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредиту в письмовій формі не надано повної та достовірної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, за ненадання якої передбачена відповідальність, передбачена ст.ст. 15, 23 даного Закону.

За таких обставин представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернулася до суду із даним зустрічним позовом та просила визнати недійсним договір кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року, витлумачити двозначні умови договору кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року про плату за кредит, визнати умови договору кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року витлумачити двозначні умови п. 4.3. зазначеного кредитного договору «Плата за користування кредитом « між ОСОБА_6 та КС «Кредит -Союз» про визначення плати за послугу (двозначна процента ставка, зміна денної процентної ставки, подвоєння процентної ставки, а саме п. п. 4.3., 4.4., 4.4.1., 4.4.2. та п. 4 заяви від 29.01. 2014 р. - недійсними.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2015 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву з первісним позовом.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року позов Кредитної спілки «Кредит-Союз» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором кредиту задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь Кредитної спілки «Кредит-Союз» заборгованість за процентами по договору кредиту в сумі 70000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь Кредитної спілки «Кредит-Союз» судовий збір в сумі 700 грн.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_9 до Кредитної спілки «Кредит-Союз» про захист прав споживачів шляхом визнання договору кредиту недійсним та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, розгляд справи відбувся в порушення вимог чинного законодавства, з матеріалів справи чітко вбачається невідповідність висновків суду викладеним фактам, відсутність з'ясування обставин судом, не об'єктивне дослідження наданих доказів. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року та постановити нове рішення, яким відмовити у позові КС «Кредит-Союз». Зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі.

Справа неодноразово призначалась до розгляду судом апеляційної інстанції, відповідачі та їх представник повідомлялись про дату та час розгляду апеляційної скарги, однак ним судові повістки з повідомленням про вручення не отримувались, а представник відповідача ОСОБА_7 просила про перенесення розгляду справи та на засідання від 08 квітня 2016 року надіслала на адресу суду 08 квітня 2016 року заяву в електронному вигляді про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що нею та ОСОБА_6 підтримується клопотання подані в апеляційній скарзі, просьб їх вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за процентами по договору кредиту, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, посилаючись на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі за № 6-1206цс15, з якої слідує, що із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, та дійшовши висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, вимоги позивача задоволено. Оскільки дана правова позиція є обов'язковою в силу статті 360-7 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про захист прав споживачів шляхом визнання договору кредиту недійсним та зобов'язання вчинити дії, витлумачити двозначні умови договору кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року про плату за кредит, визнати умови договору кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року витлумачити двозначні умови п. 4.3. зазначеного кредитного договору «Плата за користування кредитом « між ОСОБА_6 та КС «Кредит -Союз» про визначення плати за послугу (двозначна процента ставка, зміна денної процентної ставки, подвоєння процентної ставки, а саме п. п. 4.3., 4.4., 4.4.1., 4.4.2. та п. 4 заяви від 29.01. 2014 р. - недійсними суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості. Суд вказав, що позичальник скористався кредитом в сумі 85350 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 29 січня 2014 року, в якому позичальник особисто написав про отримання ним зазначеної суми кредитних коштів. Пунктом 8.9 договору кредиту від 28 січня 2014 року позичальник ОСОБА_6 підтвердив, що інформація, надана спілкою з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а також надана йому інформація забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Цільове призначення кредитних коштів згідно п. 2.4 договору сторонами визначено на комерційні цілі.

Посилання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на те, що додаток до договору від 29 січня 2014 року є відмінним від самого договору не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п. 3.2. договору від 28 січня 2014 року кредитні кошти видаються в дату письмового звернення позичальника за отриманням кредитних коштів, якщо інша дата не погоджена за згодою сторін в сумі заявленій позичальником у такому зверненні з урахуванням п. п. 2.1; 2.2; 2.3 Договору.

На додатку до договору міститься заява ОСОБА_6 датована 29 січня 2014 року про видачу йому грошових коштів в сумі 85350 грн.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 просила суд витлумачити двозначні умови договору кредиту № 4е-0025 від 28 січня 2014 року про плату за кредит, та визнати їх недійсними.

Судом першої інстанції вказав, що законом не передбачено такого способу захисту права як тлумачення умов договору. Більше того, у відповідності зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що дані висновки суду першої інстанції є правильними, такими що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 28 січня 2014 року між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_6 було укладено договір кредиту (кредитної лінії) № Че-0025, згідно якого відповідач ОСОБА_6 отримав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 85350 грн. строком на 12 місяців та з цільовим призначенням - комерційні потреби.

29 січня 2014 року між КС «Кредит-Союз» та ОСОБА_9 було укладено договір поруки № Че-0025-П, згідно якого поручитель зобов'язався в разі не виконання або неналежного виконання обов'язків боржником відповідати перед кредитором.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 солідарно на користь КС Кредит-Союз» заборгованість за договором кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року в сумі 122179,11 грн. та судові витрати по 610,90 грн. з кожного.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року дане рішення залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 ЦК, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Із кредитного договору вбачається, а саме із його пункту 4.3., процентна ставка за кредитом становить 40 % річних.

Згідно п. 4.4. вказаного договору, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) чергового платежу з першого дня прострочення цей кредит вважається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з простроченим ризиком процентна ставка становить 90 % річних.

Пунктом 2.1. договору поруки визначено, що відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або не належним чином виконує свої зобов'язання згідно з договором.

Звертаючись до суду із даним позовом, Кредитна спілка «Кредит-Союз» посилалася на те, що ОСОБА_6 продовжує користуватись кредитними коштами, при цьому зростає заборгованість за процентами по спірному договору, яка становить 70000 грн., яку і просила стягнути на користь позивача солідарно із відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами, з чого можливо зробити висновок, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідачів на користь банку підлягають стягненню проценти по договору кредиту.

Дана правова позиція викладена у висновках ВСУ від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що не підлягають до задоволення доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6- ОСОБА_7 щодо скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог КС «Кредит-Союз» до ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за процентами по договору кредиту.

Також колегія суддів не може погодитися із доводами апелянта про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до КС «Кредит-Союз» про захист прав споживачів шляхом визнання договору кредиту недійсним та зобов'язання вчинити дії, оскільки судом першої інстанції в цій частині ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, звертаючись до суду із даним зустрічним позовом, посилалася на ряд порушень з боку Кредитної спілки при укладені спірного договору, зокрема на дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», про вказані порушення вона також зазначала в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або фінансовою установою) споживачеві для придбання продукції. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Як вбачається із даних договору кредиту (кредитної лінії) № Че-0025 від 28 січня 2014 року, а саме із його п. 2.4.цільове призначення кредиту - комерційне, що також встановлено рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року, та яке набрало законної сили. Отже, надання коштів за умовами договору для комерційних цілей не відноситься до побутових потреб, а тому не є по своїй суті споживчим кредитом.

Також представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просила визнати умови договору кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року недійсними, витлумачити двозначні умови п. 4.3. зазначеного договору «Плата за користування кредитом» між сторонами про визначення плати за послуги (двозначна процентна ставка, зміна денної процентної ставки, подвоєння процентної ставки, а саме: п.п. 4.3., 4.4., 4.4.1., 4.4.2. та п.4 заяви від 29 січня 2014 року .

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьої цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом вказаної статті тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов'язком за умови наявності спору. Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що 28 січня 2014 року між ОСОБА_6 та Кредитною спілкою було укладено договір кредиту, а вже 26 серпня 2014 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси стягнуто на користь КС «Кредит-Союз» із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 заборгованість по вказаному кредиту, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 09 жовтня 2014 року.

Вказане свідчить про те, що після підписання договору кредиту № Че-0025 від 28 січня 2014 року ОСОБА_6 погодився із його умовами, оскільки до суду із зустрічним позовом він звернувся лише після звернення до суду із даним позовом КС «Кредит-Союз», тобто протягом тривалого часу він погоджувався із умовами спірного договору. Вищевказане рішення суду першої інстанції від 26 серпня 2014 року ОСОБА_6 виконано частково, про що було зазначено позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 щодо тлумачення умов спірного договору відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року у справі за позовом Кредитної спілки «Кредит-Союз» до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_9 до Кредитної спілки «Кредит-Союз» про захист прав споживачів шляхом визнання договору кредиту недійсним та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :