Рішення № 57106112, 30.12.2015, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1503/15-ц

Провадження № 2/376/750/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Ярошенко С.М.,

при секретарі - Шумак Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

В позовній заяві позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер батько, ОСОБА_4, актовий запис №235 від 09.04.2013р. відділу державної реєстрації актів цивільного стану Сквирського РУЮ Київської області.

Після його смерті відкрилася спадщина за законом у складі 1/2 частини житлової квартири АДРЕСА_2 набута ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 12.04.1991 р., перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5.

Спадкоємцями першої черги є позивач та дружина, ОСОБА_5, яка на день відкриття спадщини проживала разом з ним.

Позивач прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме: доглядав за спадковим будинком, ремонтував господарські будівлі та споруди, користувався речами та предметами побуту, які належали батькові, ремонтував автомобіль ВАЗ 2101, належний спадкодавцю і відповідно має право на 1/4 частину спірної спадкової квартири.

За життя ОСОБА_5, питання про оформлення належної йому частки в спадщині позивач не піднімав, оскільки вважав, що зможе зробити в будь-який час, так як це не обмежено законодавством.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла дружина батька, ОСОБА_5, яка на день смерті батька перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі та мала право на частку у сумісній власності та право на частку у складі спадщини, що становить 3/4 частини.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 є її син, ОСОБА_2.

При зверненні до КП «Південне бюро технічної інвертаризації» з клопотанням виготовити технічний паспорт на спадкову квартиру, з метою оформити належну частку в спадщині після смерті батька, стало відомо, що дружина батька, ОСОБА_5, без будь-якого відома всі спадкові права в 1992 році оформила на себе, ігноруючи правом позивача на належну йому частку, та в 2010 році на підставі договору дарування від 05.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Корнійчук А.В., подарувала 54/100 частини квартири ОСОБА_2

Оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки відповідач, ОСОБА_2, не визнає його право на спадщину після смерті батька.

12.07.2014 р. приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Климчук Л.П. видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину, на 46/100 частини спірної квартири, чим порушено право позивача на спадщину на після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

18.07.2014 р. ОСОБА_2 подарував спірну квартиру дружині ОСОБА_3, на підставі договору дарування серія та номер 1-1013, виданий Другою Білоцерківвською міською державною нотаріальною конторою Київської області, державний нотаріус Мельничук М.В. і на думку позивача є фіктивним правочином, оскільки укладався ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою створити позивачеві складнощі та перешкоди в поверненні належного права на спадщину на 1/4 частини квартири, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

З урахуванням наведеного, просив встановити факт, що житлова квартира АДРЕСА_2 є майном подружжя ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р., спільною сумісною власністю; встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батька, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 20.10.1992 р., виданого Сквирською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у частині 1/4 частини АДРЕСА_2 визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 12.07.2014 р., виданого приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Климчук Л.П. на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у частині 1/4 частини АДРЕСА_2 визнати договір дарування, серія та номер 1-1013, виданий 18.07.2014 р. Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, державний нотаріус Мельничук М.В., квартири АДРЕСА_2, Київської області, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2, Київської області, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав та обставин, наведених вище.

Відповідачі, представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що позивачем не вчинено дій, які свідчать про прийняття ним спадщини після смерті батька, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Договір дарування від 18.07.2014 р. вчинено з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися ним.

З наведених підстав, просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши сторін, їх представників, свідків, вивчивши письмові докази, надані сторонами в обґрунтування та заперечення позовних вимог, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер батько позивача та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, актовий запис №235 від 09.04.2013р. відділу державної реєстрації актів цивільного стану Сквирського РУЮ Київської області (а.с.10).

Після його смерті відкрилася спадщина за законом у складі 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 набута ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 12.04.1991 р., перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_5 (а.с.12, 14,15).

Спадкоємцями першої черги є діти: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дружина, ОСОБА_5, яка на день відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем (а.с.9, а.2, 3 копії спадкової справи №264).

20.10.1992 р. Сквирською державною нотаріальною конторою видано на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право власності за реєстровим НОМЕР_1 та свідоцтво про право на спадщину за реєстровим №1870 на квартиру АДРЕСА_2

05.02.2010 р. ОСОБА_5 подарувала 54/100 частини спірної квартири сину ОСОБА_2, на підставі договору дарування, виданого приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Корнійчук А.В. (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла ОСОБА_5 (а.с.11).

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 є син, ОСОБА_2.

12.07.2014 року приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Климчук Л.П. видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину, на 46/100 частини квартири АДРЕСА_1, за реєстровим №595 (а.84 копії спадкової справи №16/2014).

18.07.2014 р. ОСОБА_2 подарував спірну квартиру дружині ОСОБА_3, на підставі договору дарування серія та номер 1-1013, виданий Другою Білоцерківвською міською державною нотаріальною конторою Київської області, державний нотаріус Мельничук М.В. (а.с.17-20).

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 показав, що після смерті ОСОБА_4, позивач періодично приїздив у м. Сквира. Проте не було відомо, що ОСОБА_1 проживав у спадковій квартирі. Через пів року після смерті ОСОБА_4 допомагав позивачеві ремонтувати АДРЕСА_2

Допитаний судом свідок ОСОБА_10 показав, що після смерті діда, ОСОБА_4, батько ОСОБА_1 періодично приїздив у м. Сквира. У 2010 р. допомагав ремонтувати огорожу біля будинку по АДРЕСА_2

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України суд вправі встановити також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

За змістом ст.524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст.529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

На підставі ст.528 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст. 57-60 ЦПК України.

Судом на виконання положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснювалось сторонам, їхнім представникам право на подання необхідних доказів в обґрунтування та заперечення позовних вимог.

За ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_11 протягом шести місяців після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., вчинив дії, які свідчать, що він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не довів факт прийняття ним спадщини після смерті батька, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., відповідно відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, відповідно до засад змагальності сторін за ст.10 ЦПК України.

Керуючись ст.60,88,131,208,209,212-215,218 ЦПК України,

ст. 524-526,529,549,560,561 ЦК України в редакції 1963 року, суд, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування.,

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

:Суддя:С. М. Ярошенко