Рішення № 5710496, 04.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 30/280-40/14704.11.08 за заявою Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»

до Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

про визнання договору оренди приміщення недійсним та стягнення 96442,23 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Руденко О.А. за дов. б/н від 08.01.2008

Від відповідача-1: Гальченко Р.О. за дов. № 851 від 29.05.2006.

Від відповідача-2: Лут Є.О. за дов. № 7/8-314-11/53 від 10.11.2006

В засіданні приймали участь.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»(далі Позивач) до Шевченківської районної у місті Києві ради (далі Відповідач-1) про визнання договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 26.10.2006, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, недійсними та стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача 96442,23 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що між ним та Відповідачем-1 було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 26.10.2006, на підставі якого Позивач отримав у строкове платне користування нежиле приміщення, а саме: підвал загальною площею 242,2 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 6 для господарських потреб.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-2/2004 від 02.03.2004, Позивача вважає, що всі допоміжні приміщення, в тому числі підвал, який є обєктом оренди за спірним договором, перебуває на праві спільної сумісної власності власників приватизованих та неприватизованих квартир по вул. Пирогова, 6 у м. Києві.

З посиланням на ст.ст. 1, 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.ст. 203, 215-216, 321 1212 ЦК України просить суд визнати Договір оренди недійсним та стягнути з Відповідача-1 кошти безпідставно отриманих за вказаним Договором.

Ухвалою суду від 30.08.2007 року на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі № 30/280 у якості Відповідача-2 Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 у справі № 30/280 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволені позову відмовлено повністю. Зазначене рішення було оскаржене Позивачем до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2007 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2008 № 30/280 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 скасовано, а матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Судом касаційної інстанції встановлено, що Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися із висновками суду першої та апеляційного інстанції оскільки судами не було зясовано правового статусу майна на момент укладання спірного договору та характеристику такого майна.

Повертаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України зобовязав місцевий господарський суд врахувати викладене, встановити фактичні обставини, зясувати характер і підстави виникнення спору та дійсні права та обовязки сторін. У разі наявності підстав для визнання договору недійсним визначити момент недійсності правочину та можливість застосування правових наслідків недійсності правочинів, всебічно і повно зясувати та перевірити всі фактичні обставини справи.

Верховний Суд України своєю ухвалою від 17.07.2008 в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2008 № 30/280 відмовив.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 01.09.2008 року справа № 30/280 прийнята до провадження судді Пукшин Л.Г. та присвоєно справі № 30/280-40/147. Розгляд справи призначено на 16.09.2008 року, зобовязано сторони надати суду письмові пояснення з приводу обставин на необхідність дослідження яких звернув увагу Вищий господарський суд України.

В судове засідання, призначене на 16.09.2008, зявилися сторони. Представник Позивача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи копію рішення Господарського суду міста Києва у справі № 21/562 від 15.01.2008, яким вирішено правовий статус нежилого приміщення (підвалу) загальною площею 242,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова,6. А також копії постанов Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 та Вищого господарського суду України від 15.07.2008. Представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Відповідача-1 та Відповідача-2 проти заявлених позовних вимог заперечували та наполягали на зясуванні тих обставин справи на які безпосередньо звернув увагу Вищий господарський суд України в постанові від 04.06.2008 № 30/280.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 14.10.2008

14.10.2008 року представник Відповідача-1 через канцелярію суду подав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, на розсуд якої поставити питання щодо вирішення правового статусу приміщення загальною площею 242,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пирогова,6. В судовому засіданні представник Відповідач-2 підтримав зазначене клопотання. Представник Позивача заперечував проти заявленого клопотання, з посиланням на ті факти, що правовий статус вказаного приміщення визначений рішенням суду у справі № 21/562, що набрало законної сили.

Судом відмовлено у задоволені клопотання. В судовому засіданні оголошену перерву до 04.11.2008 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2006 року між Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»(Позивач) та Шевченківською районною у місті Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (Орендар) було укладено Договір № 1909/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

На підставі зазначеного договору Позивач отримав у тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 242,2 кв.м., а саме підвал, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пирогова,6.

Позивач вважає, що Договір № 1909/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва є недійсним, як такий що суперечить нормам чинного законодавства, а саме.

З посиланням на ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»Позивач зазначає, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Статті 10 даного Закону дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. у справі № 4-рп/2004, яким визначено: «допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього».

Крім цього, ст. 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку»передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

А допоміжними приміщеннями у відповідності до ст. 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку»є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

З наведених вище норм, Позивач стверджує, що Орендодавець не являється власником зазначеного майна і відповідно не мав жодних правових підстав для передачі цього майна в оренду Позивачу. Таким чином, на думку Позивача, уклавши Договір оренди № 1909/2, Відповідач порушив вимоги ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 321 Цивільного кодексу України, безпідставно розпорядившись спільною сумісною власністю мешканців будинку по вул. Пирогова, 6 у м. Києві.

З огляну на порушення вищенаведених норм Позивач просить визнати договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 1909/2 від 26.10.2006 недійсним.

Крім цього, Позивач просить стягнути з Шевченківської районної у місті Києві ради на його користь безпідставно отримані грошові кошти за Договором оренди у сумі 96442,23 грн. А також стягнути понесені Позивачем судові витрати.

В судовому засіданні 18.09.2008 представник Позивача надав клопотання про залучення до матеріалів справи № 30/280-40/147 рішення у справі № 21/562 від 15.01.2008 року, яким визначено правовий статус нежитлового приміщення (підвалу) загальною площею 242,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Пирогова, 6, (що є предметом Договору у справі № 30/280-40/147), а саме: визнано право власності за Позивачем. Рішення у справі № 21/562 набрало законної сили, оскільки залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 та Вищого господарського суду України від 15.07.2008.

Враховуючи те що, Вищий господарський суд України у постанові від 04.06.2008 повертаючи справу № 30/280 на новий розгляд зобовязав місцевий суд для правильного вирішення спору зясувати правовий статус майна, що передавалося в оренду за Договором № 1909/2, Позивач просить суд під час розгляду справи 30/280-40/147 в порядку ст. 35 ГПК України прийняти до уваги преюдиціальний факт належності нежитлового приміщення (підвалу) загальною площею 242,2 кв.м., на праві спільної часткової власності Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерина».

Відповідачі проти заявленого позову заперечували та просили суд відмовити в позовних вимогах повністю. Також зазначили, що Постанова Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі № 21/562 оскаржено до Верховного суду України.

Проте станом на день внесення рішення у справі № 30/280-40/147 Верховним судом України винесено ухвалу від 25.09.2008, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15.07.2008 у справі № 21/562.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Беручи до уваги надані сторонами пояснення та наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що 26.10.2006 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 1909/2, відповідно до якого Позивач отримав тимчасове платне користування підвал площею 242,2 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Пирогова,6.

Отже, предметом Договору є нежиле приміщення, а саме підвал загальною площею 242,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Пирогова, 6.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної та повертаючи справу на новий розгляд Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами попередніх інстанцій не було досліджено правового статусу майна, що передається в оренду.

На дату винесення рішення у справі № 30/280-40/147 правовий статус нежилого приміщення, що є предметом договору оренди від 26.10.2006 № 1909/2, визначено судовим рішенням у справі № 21/562 від 15.01.2008 за позовом Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»до Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про визнання права власності. Вказаним рішенням визнано за Позивачем право власності на нежиле приміщення (підвал) загальною площею 242,2 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Пирогова,6.

Крім цього, слід зазначити, що Колегія суддів Вищого господарського суду України постановляючи постанову у справі № 21/562, якою залишено рішення першої та постанова апеляційної інстанцій, в мотивувальній частині зазначила, що питання права власності позивача на спірні приміщення є первісним по відношенню до питання визнання недійсним договору оренди, оскільки саме від визнання права власності за позивачем залежить наявність чи відсутність його порушених прав укладанням договору оренди.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У справі № 30/280-40/147 за позовом Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»до Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про визнання договору оренди недійсним та повернення безпідставно набутих грошових коштів беруть участь ті самі сторони що і у справі № 21/562.

Предметом розгляду у справі № 30/280-40/147 є недійсність договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 26.10.2006 № 1909/2, укладеного між Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»та Шевченківською районною у місті Києві радою в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи з приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи той факт, що рішенням суду від 15.01.2008 року у справі № 21/562, визнано право спільної часткової власності за Позивачем на нежиле приміщення (підвал), що є предметом договору оренди від 26.10.2006 № 1909/2, то відповідно є всі підстави для визнання такого договору недійсним з моменту його укладення.

Зазначене свідчить, що Відповідач-1 на момент укладення спірного договору оренди не мав достатніх правових підстав для його укладення, оскільки не був власником нежитлового приміщення (підвалу), що є предметом договору.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Враховуючи той факт, що на виконання Договору оренди Позивач сплатив орендну плату у розмірі 96442,23 грн., зазначені кошти (отримані на підставі недійсної угоди) підлягають поверненню платнику.

Зважаючи на встановлені вище факти та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню заявлені Позивачем вимоги у повному обсязі.

Згідно ст. 44 ГПК України Позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 321, 1212 ЦК України, ст.ст. 32, 35, 36 82-85 ГПК України суд, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 26.10.2006, укладеного між Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»та Шевченківською районної у місті Києві ради.

3. Стягнути з Шевченківської районної у місті Києві ради (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24 код ЄДРПОУ 21532540) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Катерина»(01034,м. Київ, вул. Пирогова,6 п/р 2600900003455 в АКБ «Правекс-Банк»м. Києва, МФО 321983 код ЄДРПОУ 25276022) безпідставно отримані кошти у розмірі 96442,23 гр. (девяносто шість тисяч чотириста сорок дві гривні двадцять три копійки), державного мита у розмірі 1049,42 грн. (тисячу сорок девять гривень сорок дві копійки) та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок) витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Г. Пукшин