Постанова № 57104505, 12.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Блохін Анатолій Андрійович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року справа №805/3518/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 805/3518/15-а за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 5270861,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2015 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 5270861,06 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач станом на час розгляду справи має заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю в розмірі 5270861,06 грн., яка обліковується на особовому рахунку відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 805/3518/15-а, у задоволенні позову - відмовлено. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції ухвалено оскаржувану постанову суду без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав. Позивач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 39883670 та суб'єктом владних повноважень (а.с.20).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25605170, дата державної реєстрації 08.07.1998 року (а.с.5-7).

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», нормами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 та розпорядженням КМУ № 1275 від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

З 23.07.1998 року Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" перебуває на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ м. Маріуполя, що підтверджується відповідними ідентифікаційними даними (а.с.8).

Згідно з розрахунку ціни позову вбачається що станом на 30.07.2015 року відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 5270861,06 грн.. (а.с.10).

Відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік, складену 06.02.2014 року, відповідачем самостійно визначено суми плати податку за землі промисловості (а.с.14-15).

Відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2015 рік, складену 20.02.2015 року, відповідачем самостійно визначено суми плати податку за землі промисловості (а.с.16-17).

Згідно з карткою особового рахунку з платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) у позивача мається заборгованість з вказаного податку на 31.07.2015 року в розмірі 7085095,82 грн. (а.с.18-19).

Корінцем податкової вимоги форми "Ю" № 3035-25 від 02.07.2014 року визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 01.07.2014 року становить 453558,69 грн. Податкова вимога відповідачем отримана особиста 03.07.2014 року (а.с.11).

Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача наявної суми боргу.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплаті орендної плати з юридичних осіб в розмірі 5270861,06 грн.

З приводу суми боргу у відповідача ніяких спірних питань не виникло.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на розпорядження КМУ № 1275 від 02.12.2015 року, яким був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669, відповідач повинен бути звільнений від сплати земельного податку. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У пункті 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу» зазначено, що Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції - подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового Кодексу визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1. статті 20 зазначеного Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.5. статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Підпунктом п. 15.1 статті 15 Податкового Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту п. 63.1 статті 63 Податкового Кодексу облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платників податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового Кодексу України Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно з підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Таким чином, встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю в сумі 5270861,06 грн. за період з 30.10.2014 року по 30.07.2015 року.

02.09.2014 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі - Закон № 1669).

Статтею 6 Закону № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Щодо періоду, то Закон №1669 продовжує свою дію в часі, оскільки Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати ст.6 розділу Закону № 1669.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Як вже було зазначено, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється: зокрема, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п. 101.2.4 п.101.2 ст. 101 ПК України).

Відповідно до п. 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 року № 577 (далі - Порядок № 577), під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України (п. 2.1).

Пунктом 4.1 Порядку № 577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано документа, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме - є сертифіката, Торгово-промислової палати України, що передбачено ст. 10 Закону № 1669, а також доказів звернення до органу доходів і зборів з відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області - задовольнити. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі № 805/3518/15-а - скасувати. Прийняти нову постанову. Позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 5270861,06 грн. - задовольнити. Стягнути кошти з рахунків в банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь» (код ЄДРПОУ 25605170) пл. Машинобудівельників, буд. 1 , м. Маріуполь, Донецька область, 87535 податковий борг зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 5270861( п'ять мільйонів двісті сімдесят тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. ,06 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць