Ухвала суду № 57104182, 07.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 р. Справа № 876/9224/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

УПФ України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області 21.04.2015 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів», в якому просило стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України м. Стрию та Стрийському районі Львівської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 102908,01 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області заборгованість в сумі 102908,01 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким стягнути з ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно розрахунку, виконаного підприємством в сумі 62218,88 грн.

В апеляційній скарзі зазначає, що якщо особа працювала на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, і до і після дати набуття чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення» 01.01.1992 року, то пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» одночасно керуючись статтею 13 (відшкодовує підприємство) і статтею 100 - відшкодовує державний бюджет України. Апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції, що стаття 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується тільки у тому випадку, коли особа набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах» є невірним тому, що чинне законодавство України, що визначає порядок пільгового пенсійного забезпечення, не містить жодної норми про це. Також, апелянт посилається на правовий висновок юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, наявного в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що заборгованість державного підприємства "Дашавський завод композиційних матеріалів" по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 становить 102 908, 01 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" за лютий - березень 2015 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявний обов'язок відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій згідно розрахунків, надісланих підприємству.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Із матеріалів справи видно, що надіслані управлінням Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п. п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме від 20.01.2015 року за № 474/04-40, від 22.01.2015 року за № 553/04-40, від 23.01.2015 року за № 611/04-40, від 10.02.2015 року за № 1292/04-40 та від 13.03.2015 року за № 2933/04-40 ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» отримано, однак у встановлений строк не сплачено.

Таким чином, борг відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить 102908,01 грн.

Судом першої інстанції не здобуто доказів сплати вищевказаної заборгованості.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог УПФ України про стягнення заборгованості з ДП «Дашавський завод композиційних матеріалів» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за лютий - березень 2015 року в сумі 102908,01 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що правовий висновок юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка щодо питання відшкодування управління ПФУ фактичних витрат на доставку пільгових пенсій особам, що працювали із шкідливими та важкими умовами праці на який посилається відповідач, не беруться судом до уваги, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, а не оскарження розпоряджень пенсійного фонду про призначення пенсій чи оскарження дій пенсійного фонду щодо складення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Крім того, дане роз»яснення суперечить позиції Верховного суду України ( постанова від 17.12.20013 року, справа № 21а-453а13 ), який роз»яснив, що нараховані управлінням ПФУ позивачу сум на відшкодування витрат з виплати та доставки пенсії, призначеної на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII, підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями, що ґрунтується на абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року №№ 21-251а12, 21-293а12.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дашавський завод композиційних матеріалів» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі №813/2024/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 12.04.2016 року.