Постанова № 57103503, 31.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2016 року № 826/25239/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Контакт»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-Контакт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2013 року №0006812204, №0006802204, №0006822204, № 0006832204.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту, витрат, від'ємного значення з ПДВ та порушенні касової дисципліни є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянуту в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

29 жовтня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки № 875/22-04/31815960 та відповіді на заперечення від 26.10.2015 № 24847/10/26-54-22-04, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0006812204, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.1, 200.1, 200.2, 201.10 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 3 442 078,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 294 719 грн.; штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 147 359,50 грн.;

- 0006802204, яким позивачу за порушення п.п. 138.1.1, 138.8.1, 138.10.5, 139.1.9, 141.1 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 1 984 5825,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1 323 055 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 661 527,50 грн.;

- 0006822204, яким позивачу за порушення п.п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 201.1, 200.1, 200.2, 201.10 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього в сумі 280 000 грн., в тому числі за грудень 2014 в сумі 280 000 грн.;

- 0006832204, яким до позивача за порушення п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій від 15.12.2004 № 637 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1560 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах: 1) безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Укропткульттовари», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Економікс»; 2) неможливості віднесення до витрат відсотків по кредиту, отриманому від ТОВ «КУА «Про Кепітал Ессет Менеджмент»; 3) порушення касової дисципліни в частині перевищення залишку ліміту готівки в касі.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтована недоліками в окремих наданих до перевірки документах та не надання позивачем всіх документів, що підтверджують фактичність господарських взаємовідносин з контрагентами.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки, під час проведення контрольного заходу встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2014 № 20-03-2014-01 та додатків до договору, підписаного між ПП «Пром-Тех-Спаб» (Виконавець), в особі Директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту та TQB «Реал-Контакт» надалі (Замовник), в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, сторони погодили наступне.

ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов'язання вчасно та якісно встановити на об'єкті ЗАМОВНИКА погоджену сторонами систему кондиціювання, а ЗАМОВНИК зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість. Об'єм, перелік робіт та перелік обладнання, що поставляється ВИКОНАВЦЕМ, визначається п. 1.1.-1.5. Договору та Додатками до даного Договору, що є його невід'ємними частинами.

Передача робіт ВИКОНАВЦЕМ і прийняття їх ЗАМОВНИКОМ здійснюється комісією, яка складається із уповноважених представників Сторін та оформляється Актом здачі-приймання виконаних робіт, підписаним з обох Сторін.

В підтвердження фактичності виконання умов даного договору позивачем до перевірки було надано ряд актів здачі-приймання виконаних робіт за період 31.07.2014-30.09.2014, які детально були досліджені податковим органом (а.с. 30-31 Том І).

Однак, дані акти не були прийняті відповідачем, як належні докази формування показників податкової звітності, з огляду на те, що по формі дані акти не відповідали Наказу Міністерства регіонального розвитку від 04.12.2009 № 554. Зокрема, відповідач зазначив, що в Актах приймання-передавання робіт наданих до перевірки ТОВ «Реал-Контакт» відсутні передбачені Наказом №554 витрати, а саме: вартість матеріалів, витрат щодо залучених трудових ресурсів та відповідно їх кількості, експлуатації транспортної та іншої будівельної техніки, що не дає змогу підтвердити реальність господарських операцій передбачених Договором.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи контролюючого органу, враховуючи наступне.

Як вбачається з інформації, що міститься в Інформаційно-аналітичному центрі «Ліга», наказ Міністерства регіонального розвитку і торгівлі № 554 від 04.12.2009, втратив чинність 20.01.2014. Враховуючи те, що виконання монтажних робіт по влаштуванню системи кондиціонування здійснювалось ПП «Пром-Тех-Снаб» протягом липня-вересня 2014, то застосування до спірних правовідносин наказу № 554 є неправомірним, внаслідок чого дані доводи контролюючого органу не можуть бути підставою для не прийняття первинних документів, що надані до перевірки.

В той же час, суд критично ставиться до доводів контролюючого органу з приводу обов'язковості складання в рамках взаємовідносин між позивачем і ПП «Пром-Тех-Снаб» виключно актів № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та N КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», враховуючи наступне.

Так, підставою для складання первинних документів у формі визначених актів, є виконання будівельних робіт. При цьому, під будівельними роботами розуміються: будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи, що виконуються під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального та поточного ремонту будівель та споруд.

Як зазначив позивач та не було спростовано відповідачем, монтаж систем кондиціонування не проводився під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального або поточного ремонту будівель та споруд, внаслідок чого обов'язок виконавця складати акти виконаних робіт № КБ-2в відсутній.

З наявних в матеріалах справи належним чином завірених копії актів здачі приймання робіт за договором від 20.03.2014 № 20-03-2014-01 можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, що були вчинені ПП «Пром-Тех-Снаб» під час монтажу систем кондиціонування, а також кількість і ціну обладнання і робіт, що були використані для монтажу систем кондиціонування. Акти підписані уповноваженими особами сторін договору без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб. За таких обставин акти виконаних робіт, що були надані до перевірки та наявні в матеріалах справи, сприймаються судом як належні докази правомірності формування спірних показників податкової звітності.

Доводи контролюючого органу з приводу того, що станом на 31.12.2014 відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків ТОВ «Реал-Контакт» з ПП «Пром-Тех-Снаб» рахується дебіторська заборгованість в сумі 104227,69 грн., судом відхиляються, адже наявність дебіторської заборгованості не свідчить про безтоварність господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на акти перевірок ПП «Пром-Тех-Снаб», в яких встановлено певні порушення ПП «Пром-Тех-Снаб» норм податкового законодавства, судом відхиляються, адже за наслідками складання таких актів, податковими органами не виносилось жодних ППР по відношення до даного контрагента позивача, внаслідок чого інформація про протиправну діяльність ПП «Пром-Тех-Снаб», є лише думкою певної службової особи, відповідальної за складання такого акту перевірки.

Посилання контролюючого органу на те, що до перевірки не надано інформації та документального підтвердження: 1) транспортування будівельних матеріалів (товарно-транспортних накладних, маршрутних листів, не встановлено пункту навантаження та розвантаження матеріалів); 2) доказів зберігання будівельних матеріалів (відповідальних осіб за збереження товару); 3) щодо відповідальних осіб, які отримували та відвантажували будівельні матеріали; 4) щодо осіб, які виконували будівельно-монтажні роботи (до перевірки не надано журналу вступного інструктажу з охорони праці); 5) Сертифікатів якості (згідно наданих до перевірки документів не встановлено виробника систем кондиціонування), судом відхиляються, враховуючи наступне.

Так, в межах спірних правовідносин судом встановлено відсутність факту виконання будівельних робіт, відповідно, транспортування будівельних матеріалів не здійснювалось. Крім того, умовами договору від 20.03.2014 № 20-03-2014-01 передбачено, що ПП «Пром-Тех-Снаб» виконує роботи з влаштування систем кондиціонування власними силами та засобами, внаслідок чого у позивача відсутній обов'язок зберігання документів, що підтверджують перевезення обладнання та матеріалів, необхідних для встановлення кондиціонерів.

Посилання не надання до перевірки журналу вступного інструктажу судом відхиляються, адже податковий орган не наділений повноваженнями перевіряти стан охорони праці на підприємстві, а відсутність журналу інструктажу жодним чином не може бути виключно-достатнім доказом безтоварності спірної господарської операції.

Суд також приймає в якості опосередкованих доказів фактичності виконання умов договору від 20.03.2014 № 20-03-2014-01, надані до матеріалів справи належним чином завірені копії гарантійних талонів (а.с. 117-127 Том 4) на кліматичну техніку.

Аналіз шляхом співставлення назв виробів, моделей та дат купівлі таких виробів (кліматичної техніки), що вказані в гарантійних талонах з назвами виробів, моделями та датами продажу таких виробів, що вказані в актах здачі-приймання робіт (послуг), дає змогу дійти висновку, що ПП «Пром-Тех-Снаб» взяло на себе зобов'язання здійснювати гарантійне обслуговування саме тієї кліматичної техніки, яка даним контрагентом була встановлена позивачу.

Здійснення позивачем оплати за виконані ПП «Пром-Тех-Снаб» роботи з влаштування кліматичної техніки підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 49-56, 66-88 Том 4).

Податковий кредит сформовано на основі належним чином оформлених податкових накладених на загальну суму ПДВ в розмірі 425 758 грн., які наявні в матеріалах справи (том 3).

Враховуючи викладене, доводи контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту у визначеній сумі є необґрунтованими.

За таких обставин, доводи ДПІ про завищення позивачем суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по ПП «Пром-Тех-Снаб» на суму 2430190 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 2430190 грн., та податкового кредиту в сумі 425 758 грн. є необґрунтованими.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Економікс», судом встановлено наступне.

Під час перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2014 року №810 та додатків до договору, що підписані між ТОВ «Економікс» (Постачальник) та ТОВ «Реал-Контакт» (Покупець), сторони погодили наступне.

У відповідності до умов цього Договору Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві Товар - пиломатеріали обапол в кількості 3000 куб.м., ліс-сухостій в кількості 7000 куб.м., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у відповідності до положень цього Договору.

Асортимент, загальна кількість, вартість Товару, що поставляється згідно цього Договору, визначається в узгоджених Сторонами Специфікаціях, які є невід'ємною частинного даного Договору.

Постачальник гарантує, що внаслідок укладення цього Договору не буде порушено прав законних інтересів інших осіб, на момент укладення цього Договору Товар прихованих недоліків немає, Товар не знаходиться під арештом, у заставі чи податковій заставі, не є внеском до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб, не є проданий, подарований, не є об'єктом оренди та/або інших цивільно-правових: договорів та угод з третіми особами, Постачальник має всі необхідні дозволи на зняття лісу-сухостою.

До перевірки позивачем надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, що відображено в самому акті перевірки (а.с. 47-51 Том І). Копії зазначених документів також позивачем долучено до матеріалів справи.

В той же час, як підстава для не прийняття наданих до перевірки документів в якості належних доказів правомірності формування показників податкової звітності, контролюючим органом зазначено наступне.

В ході перевірки проаналізовано вибірковим порядком товарно-транспортні накладні, відповідно до яких встановлено наступне. Згідно з ТТН № 182 від 13.11.2014 року, № 184 від 14.11.2014 року, № 186 від 15.11.2014 року, № 187 від 18.11.2014 року, №189 від 18.11.2014 року, №191 від 19.11.2014 року ДПІ встановлено, що автомобільним перевізником значиться ТОВ «Економікс», водій ОСОБА_3

При аналізі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ від 10.11.2014 № 9065275350 поданого ТОВ «Економікс» до ДПІ встановлено декларування виплати доходів лише одній фізичній особі ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) в сумі 500 грн., що свідчить про відсутність трудового договору з водієм ОСОБА_3 та підтвердження факту неможливості надання послуг з вантажних перевезень.

Таким чином, суть виявленого порушення зводиться до того, що оскільки водій ОСОБА_3 не перебуває в офіційних трудових відносинах з ТОВ «Економікс», то позивач позбавлений права на віднесення сум по правовідносинам з даним контрагентом до податкового кредиту та витрат.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, адже в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Суд критично ставиться до доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки (а.с. 52 Том І) з приводу того, що позивач позбавлений права на податковий кредит та витрати, оскільки до перевірки не було надано ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, що призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнений інформації з первинних документів, що прийняті до обліку, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів складання та вручення позивачу письмових запитів на отримання конкретної податкової інформації, в задоволенні яких було б відмовлено.

Таким чином, твердження відповідача про не надання позивачем всіх необхідних підтверджуючих документів є необґрунтованими.

При цьому, акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до оформлення видаткових накладених, а також змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в даних первинних документах, внаслідок чого не прийняття їх до уваги перевіряючими, на переконання суду, було передчасним.

Податковий кредит за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Економікс» сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які наявні в матеріалах справи. В акті перевірки також не зазначено жодних зауважень до оформлення податкових накладних, виписаних ТОВ «Економікс»

Оплата за придбаний у ТОВ «Економікс» товар підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 60-65 Том 4).

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Книжкова біржа», судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, на підставі договору зберігання від 04.01.2014 року № 04/01-14, підписаного між ТОВ «Книжкова біржа» (Зберігач) та ТОВ «Реал-Контакт» (Поклажодавець), сторонами погоджено наступне.

За умовами даного Договору Поклажодавець передає Зберігачу, а Зберігай приймає на відповідальне зберігання майно - документи Поклажодавця, строк зберігання яких відповідно до законодавства України не закінчився, за Актами приймання-передачі, відповідно до переліку, визначеного в них.

Акти приймання-передачі майна на відповідальне зберігання є невід'ємними додатками до даного Договору.

Строк зберігання починається від дати передачі Майна від Поклажодавця до Зберігача відповідно до Акту приймання-передачі майна на зберігання та закінчується датою повернення Майна Поклажодавцю. Строк зберігання становить 1 рік з дати отримання Майна Зберігачем. Інший строк зберігання може встановлюватись сторонами в додатках до даного Договору.

Відповідно акту приймання передачі документів №1 від 05.01.2014 року, передано на зберігання 135 одиниць, а саме: прибуткові документи, податкові накладні, вихідні акти, договори, тощо. (а.с. 59-60 Том І).

До перевірки надано акт надання послуг від 31.12.2014 року №1169 на загальну суму 1680000 грн., в т.ч. ПДВ 280000 гри. за відповідальне зберігання архівної документації.

Суть порушення полягає в тому, що під час перевірки та дослідженні вищевказаного акта наданих послуг, неможливо встановити період зберігання архівної документації та об'єм зберігаємої документації, що, на думку посадових осіб контролюючого органу, свідчить про його не відповідність договірним умовам.

Крім того, ДПІ зазначає, що до перевірки ТОВ «Реал-Контакт» не надано акт приймання передачі документів щодо повернення архівної документації ТОВ «Книжкова біржа», як це передбачено договором.

Враховуючи зазначене, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Реал-Контакт» не виконувало вимоги пункту 3.3 договору від 04.01.2014 року № 04/01-14, укладеного з ТОВ «Книжкова біржа», що свідчить про відсутність факту надання послуг зберігання архівної документації, а складення акту наданих послуг від 31.12.2014 №1169 є лише візуалізацією надання послуг.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Як вбачається з належним чином завіреної копії акта надання послуг, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 238 Том І), в графі «Найменування робіт, послуг», зазначено - відповідальне зберігання архівної документації. Даний акт датований 31.12.2014.

Оскільки до перевірки позивачем було надано акт приймання-передачі документів №1 від 05.01.2014 року, за яким позивачем на ТОВ «Книжкова біржа» було передано на зберігання 135 одиниць документації, а згідно акта надання послуг № 1169 ТОВ «Книжкова біржа» завершено відповідальне зберігання документів 31.12.2014, то доводи контролюючого органу про неможливість встановлення періоду зберігання архівної документації є безпідставними.

Посилання відповідача на відсутність акта приймання передачі документів щодо повернення архівної документації ТОВ «Книжкова біржа», судом відхиляються, адже в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія такого акту (а.с. 237 Том І).

Твердження контролюючого органу з приводу того, що в порушення пп.14.1.27, пп. 14.1.36, пп.14.1.108 п. 14.1 ст.14; пп.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України ТОВ «Реал-Контакт» до складу витрат неправомірно віднесено витрати з отримання послуг відповідального зберігання архівної документації, виконання яких не в'язане з веденням господарської діяльності платника, в результаті чого підприємством завищено валові витрати на загальну суму 1400000 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 1400000 грн., судом відхиляються, враховуючи наступне.

Абзацом «г» пункту 138.10.2 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Зі змісту акту приймання-передачі документів на відповідальне зберігання (а.с. 236 Том І) видно, що позивач в 2014 році передав на зберігання контрагенту первинні бухгалтерські, податкові, банківські та зарплатні документи за період, що охоплює 2011-2013 роки.

Пунктом 44.3 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Враховуючи зазначені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, цілком правомірно та з метою не допущення порушення вимог п.44.3 ПК України, відніс до витрат кошти в сумі 1400000 грн. за договором відповідального зберігання документів.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент», суд зазначає наступне.

ТОВ «Компанія з управління активами «Про Капітал Ессет Менеджмент від свого імені і за рахунок активів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Капітал» (Позикодавець) та ТОВ «Реал-Контакт» (код за ЄДРПОУ 31815960) (Позичальник) уклали договір відсоткової позики від 17.04.2014 року № К(П)-17/04-3 з урахуванням додаткових угод, відповідно до яких «Позикодавець» передає у власність «Позичальнику» грошові кошти в розмірі, установленому Договором, а «Позичальник» зобов'язується повернути їх «Позикодавцю», а також сплатити відсотки в розмірі та порядку, встановлених Договором.

Загальна сума позики становить 46 926 000,00 грн. Позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки у розмірі 35 %. Строк повернення позики - 17.04.2019 року.

Частину отриманої позики в сумі 43 525 779,50 грн., позивач витратив на придбання акцій ПАТ «Еліт Інвест Проект» за договором №БВ-141126-00003 від 26.11.2014.

При цьому, ТОВ «Реал-Контакт» враховано у складі витрат Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік відсотки, сплачені за користування відсотковою позикою ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» ЗНВПІФ «Капітал», яку витрачено на придбання цінних паперів емісії ПАТ «Еліт інвест Проект», всього у сумі 1 039 066,84 грн., в тому числі: за 2014 рік у сумі 1 039 066,84 грн.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено до витрат кошти в сумі 1 039 066,84 грн., враховуючи те, що: 1) відповідно до рішення Національної комісії з цінних паперів та Фондового Ринку від 6 серпня 2015 № 1232 зупинено з 07.08.2015 торгівлю цінними паперами ПАТ «Еліт Інвест Проект» на будь-якій фондовій біржі на термін до 06.12.2015; 2) ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» ЗНВПІФ «Капітал» являється одним із засновників ТОВ «Реал-Контакт» частка якої становить 10,6 %, в зв'язку з чим прослідковується пов'язаність ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» ЗНВПІФ «Капітал» та ТОВ «Реал-Контакт», що може впливати па прийняття управлінських рішень в здійсненні фінансово-господарських відносин між вищевказаними підприємствами.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що кошти в сумі 1 039 066,84 грн. не пов'язані з ведення господарської діяльності позивача, внаслідок чого ТОВ «Реал-Контакт» завищено витрати на суму нарахованих відсотків за користування відсотковою позикою, сума якої була витрачена па придбання цінних паперів інших СГД у загальній сумі 1 039 066,84 грн.

Суд критично ставиться до таких доводів контролюючого органу, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, акції ПАТ «Еліт Інвест Проект» були придбані позивачем за договором №БВ-141126-00003 в листопаді 2014 року. Втім, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1232 про зупинення торгівлі цінними паперами прийнято в серпні 2015.

Таким чином, віднесення позивачем до витрат 2014 року відсотків в сумі 1 039 066,84 грн. є цілком правомірним.

Окрім того, у висновках Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 21-68а11), Суд дотримується позиції, що: «Відсотки за користування кредитними коштами, витраченими на придбання цінних паперів слід розуміти як суму коштів, сплачену продавцю цінних паперів, або розмір заборгованості перед ним, у рахунок якої отримано цінні папери», «...до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності податку».

У той же час, у своїй Постанові N К/9991/7462/11 від 28.03.2013 р. Вищий адміністративний суд України зазначає, що перевірка дотримання суб'єктом господарювання умов кредитування є питанням банківського контролю та нагляду, а відтак перебуває поза межами компетенції податкового органу. За аналогією, трактування податковим органом відсутності у Договорі позики пункту щодо мети використання отриманих коштів як те, що кошти, отримані за цим договором, в подальшому неправомірно були перераховані ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» за придбані акції, виходить за межі компетенції податкового органу.

Суд також приймає до уваги те, що при формування висновків Акту, податковим органом застосовувались не чинні положення законодавства. Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87, на яке посилається податковий орган, втратило чинність від 19.03.2013, в той час як спірні правовідносини відносини мали місце в 2014 році, тому дія цього нормативно-правового акту не розповсюджується на вказані правовідносини.

Щодо аргументів податкового органу про пов'язаність ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» та ТОВ Реал-Контакт», суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.159 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

для юридичних осіб:

- одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

- одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

- принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

- одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

- юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

- сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення на початок та кінець звітного періоду).

У схожому розумінні термін «пов'язаність» вживається для цілей бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 N 303, визначає пов'язані сторони як особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Так, при визнанні осіб пов'язаними, враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою значною часткою корпоративних прав інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами.

З огляду на наведені норми, не вбачається правильною позиція податкового органу щодо правової кваліфікації ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» та ТОВ «Реал-контакт», як пов'язаних юридичних осіб, як в розумінні Податкового кодексу України, так і в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», адже як самостійно встановлено податковим органом під час проведення перевірки, ТОВ «КУА «Про Капітал Ессет Менеджмент» ЗНВПІФ «Капітал» являється одним із засновників ТОВ «Реал-Контакт», а частка становить лише 10,6 %.

За таких обставин, доводи контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Укропткульттовари», судом встановлено наступне.

28 лютого 2014 між позивачем (орендар) та ТОВ «Укропткульттовари» (орендодавець) укладено договір оренди № 1024, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати в оперативну оренду, а Орендар зобов'язується прийняти, згідно умов цього Договору, нерухоме майно, що передається в оренду за цим Договором і іменується - нерухоме майно.

В розділі «Орендна плата» договору сторонами погоджено, що протягом трьох календарних місяців з дати підписання цього Договору, Орендар зобов'язується перерахувати Орендодавцеві гарантійний платіж в розмірі 8 333 333,33 (вісім мільйонів триста тридцять три тисячі триста тридцять три гривні 33 копійки) гривні, окрім того ПДВ в розмірі 1 666 666,67 (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок) гривень, що разом складає: 10 000 000,0 (десять мільйонів гривень 00 копійок) гривень.

Гарантійний платіж буде утримуватись Орендодавцем протягом дії цього договору як забезпечення сплати Орендарем орендної плати та виконання інших обов'язків за цим Договором. Проценти по гарантійному платежу не нараховуються. Гарантійний платіж буде повернено Орендарю протягом 28 днів після закінчення цього Договору при умові виконання Орендарем усіх вимог п. 4.1. цього Договору.

Гарантійний платіж підлягає поверненню Орендарю тільки при припиненні дії цього Договору, відповідно до п.2.3. Договору та після виконання Орендарем наступних умов: 1) сплата всієї заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим Договором; 2) виконання всіх зобов'язань перед Орендодавцем; 3) сплата всіх витрат за можливий ремонт та прибирання, що передбачені цим Договором.

На виконання умов даного договору ТОВ «Реал - Контакт» здійснено оплату гарантійного платежу відповідно до платіжних доручень, які детально досліджено під час перевірки (а.с. 121-123 Том І).

ТОВ «Укропткульттовари» виписало позивачу податкові накладні, які надавались позивачем до перевірки та були досліджені перевіряючими, про що свідчить акт перевірки (а.с. 123-124 Том І).

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем завищено податковий кредит за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Укропткульттовари» на суму 1 595 667 грн., адже ДПІ встановлено, що згідно умов договору сума гарантійних платежів не збільшує базу оподаткування в орендодавця. Податкові зобов'язання орендодавцем та податковий кредит орендарем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.

Детально дослідивши наявний в матеріалах справи договір № 1024 (а.с. 128-135 Том 4) суд встановив відсутність в даному договорі пункту, на який посилається відповідач, внаслідок чого суду вбачається трактування посадовими особами контролюючого органу умов господарського договору на власний розсуд.

Крім того, відповідачем не надано письмових доказів не нарахування ТОВ «Укропткульттовари» податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками складення податкових накладених для позивача, акт перевірки не містить жодних зауважень до оформлення податкових накладних, внаслідок чого доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0006812204, № 0006802204, №0006822204, прийняті на підставі помилкових висновків акта перевірки, внаслідок чого такі акти індивідуальної дії не можна вважати такими, що відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0006832204, яким до позивача за порушення п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій від 15.12.2004 № 637 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1560 грн., суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що на підприємстві ліміт залишку готівки в касі становить 0 (нуль) грн., що позивачем не заперечується.

Однак, під час проведення контрольного заходу встановлено перевищення у перевіряємому періоді ліміту залишку готівки в касі підприємства на 780,00 грн., а саме: відсутні підписи одержувачами в видаткових касових ордерах за 26.07.2013 на 120,00 грн., 25.07.2013 на 480,00 грн., 25.07.2013 на 180,00грн.

Дані обставини позивачем не заперечені та не спростовані з посиланням на належні докази, внаслідок чого суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення № 0006832204.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Контакт» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29 жовтня 2015 року № 0006812204, № 0006802204, № 0006822204.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути судові витрати в сумі 85 599 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Контакт» (код ЄДРПОУ 31815960) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Б. Федорчук