Ухвала суду № 57103278, 04.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

04 квітня 2016 року 810/1131/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши в м. Києві матеріали адміністративний позову

за заявою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації

до ОСОБА_1

про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому військовому закладі,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому військовому закладі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 ч. 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що згідно наказу начальника Військового інституту від 01 серпня 2010 року № 147 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу та згідно наказу начальника інституту № 88 від 30 квітня 2014 року ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у звязку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання.

Отже, суд приходить до висновку, що строк звернення позивача до суду у даному випадку складає за загальним правилом шість місяців та в межах даного позову починає перебіг з 30 квітня 2014 року, тобто з дати виключення ОСОБА_1 зі списків інституту у звязку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання. Відповідно у Військового інституту телекомунікацій та інформатизації виникли підстави, що дають право на предявлення адміністративного позову саме після видання наказу про відрахування. Водночас до суду позивач звернувся лише 01 квітня 2016 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції суду.

Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації до позовної заяви на поновлення строку звернення до суду надано заяву про поновлення строку на подання позовної заяви.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що у звязку із складною політичною та економічною ситуацією в країні Державна казначейська служба України в м. Києві через відсутність коштів, лише нещодавно сплатила судовий збір за подачу вказаного позову. У звязку з цим, позивач наголошує на тому, що причини поважності пропуску строку ніяким чином не залежали саме від Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

Однак, позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів того, що Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації починаючи з 30 квітня 2014 року звертався до Державної казначейської служби України у м. Києві з платіжними дорученнями щодо сплати судового збору або звертався до суду з позовом з наданням відповідного клопотанням про звільнення або відстрочення від сплати судового збору.

Так, з платіжного доручення № 21, доданого до матеріалів справи вбачається, що Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації звернулося до Державної казначейської служби України у м. Києві з метою сплати судового збору лише 15 лютого 2016 року, а оплачено 17 лютого 2016 року, що підтверджується відміткою Управління Державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наявних у матеріалах позовної заяви, із того чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.80, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.75).

Враховуючи те, що позивачем в позові не наведено обставин, які є об'єктивно непереборними для своєчасного звернення до суду, а підстав для визнання причин пропуску встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду поважними судом не встановлено, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Одночасно суддя роз'яснює, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права на звернення до суду з позовом після усунення обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) повертається за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_1 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому військовому закладі залишити без розгляду.

Повернути Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації ( ідентифікаційний код 24978555) з Державного бюджету України судовий збір відповідно до платіжного доручення № 21 від 15 лютого 2016 року у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Горобцова Я.В.