Ухвала суду № 57101638, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/66542/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014у справі № 804/3546/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122210 від 28.02.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведена документальна невиїзна позапланова перевірка, за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33668606), з питання дотримання вимог валютного законодавства у період з 19.01.2012 по 21.10.2013» №/22.1/33668606 від 28.11.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного отримання валютної виручки на суму 25038803,03 рос. руб. та 1103351,66 дол. США.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312210 від 11.12.2013, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, в розмірі 951384,92 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження рішенням Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників №3473/10/28.10-10-2-33 від 14.02.2014 скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000312210 від 11.12.2013 в частині 743 709,28 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

- з урахуванням результатів адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122210 від 28.02.2014, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 207 675,64 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- між позивачем (як постачальником) та ТВЦ «AVAL» (як покупцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу 131/12 від 10.05.2012, згідно якого ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» у період з 16.05.2012 по 07.07.2013 поставив ТВЦ «AVAL» трубну продукцію на суму 7 186 996,59 дол. США. Згідно з додатками до названого контракту, покупець зобов'язаний оплатити 100 % вартості товару шляхом банківського перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника протягом 15 календарних днів від дати оформлення експортної вантажної декларації;

- на виконання умов вищезазначеного контракту ТВЦ «AVAL» у період з 16.05.2012 по 07.07.2013 оплатив вартість товару лише на суму 6 457 943 дол. США;

- позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до ТВЦ «AVAL» про стягнення валютної виручки у сумі 1 084 062, 71 дол. США з граничним терміном погашення у період з 13.03.2013 по 11.04.2013, який було прийнято до розгляду 11.03.2013;

- постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 18.05.2013 на підставі заяви позивача арбітражний розгляд припинено у зв'язку з повною сплатою відповідачем заборгованості після подання позову.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки при нарахуванні пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідачем не враховано причину припинення провадження у справі, а саме, - добровільна сплата сум контракту контрагентом та вжиття позивачем всіх передбачених законодавством заходів своєчасного стягнення сум контракту.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно статті 4 названого Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Згідно п.2 ст.32 «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Таким чином, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Припинення провадження у справі за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку виконанням нерезидентом зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є підтвердженням правомірності поведінки резидента та, як наслідок, має аналогічні правові наслідки.

Таким чином, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є заява позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 13 лютого 2012 року у справі №21-422а11.

З огляду на наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний