Ухвала суду № 57101513, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

05.04.2016 № К/800/49680/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову та постановуДонецького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 у справі№805/8009/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 №0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 та від 20.05.2013 №0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 №0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на суму 1512,35 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 756,17 грн., а також від 20.05.2013 №0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 р. №9014835380 за звітний період лютий 2013 р. на суму 21205,95 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби від 20.05.2013 №0000741517/12966/10/15-17-1-00191129 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 308777,00 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій в розмірі 154388,50 грн., а також від 20.05.2013 №0000751517/12967/10/15-17-1-00191129 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 629174, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанцій в задоволеній частині позову, а з рішенням апеляційного суду в повному обсязі, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року, що виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, яке декларувалося в період з 01.01.2013 по 31.01.2013.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2013 №291/15-17-1-00191129, в якому вказано на порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 308777,00 грн. та завищення податкового кредиту та від'ємного значення за лютий 2013 року на 692174,00 грн.

На підставі акту перевірки та з урахуванням розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.2013:

- №0000741517/12966/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В1»), яким на підставі п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 3 п. 123.1 ст. 123, ст. 76, п. 200.10 та п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України за порушення п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п. 20 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 №1492, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 №9014835380 за звітний період лютий 2013 року на 308777,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154388,50 грн.;

- №0000751517/12967/10/15-17-1-1-00191129 (форма «В4»), яким на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п. 198.2 ст. 198, абз. 11 п. 201.10 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації від 20.03.2013 №9014835380 за звітний період лютий 2013 року на 629174,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для формування позивачем податкового кредиту, відповідно і від'ємного значення з податку на додану вартість по господарським операціям позивача з ТОВ «Содружество» за договором постачання від 15.01.2013 №368, оскільки товарно-транспортні накладні обґрунтовано не прийняті до уваги податковим органом в якості первинних документів, які подаються відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що наявні у матеріалах справи і докази підтверджують обґрунтованість даних у спірних податкових деклараціях з ПДВ за період, що перевірявся. При цьому, цей факт відображений в акті перевірки контролюючим органом.

Окрім того, апеляційний суд, посилаючись на вимоги абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

При цьому, звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами надає законні підстави для включення сум податку до складу податкового кредиту.

А також об'єктивно враховано, що такі недоліки, про які стверджує відповідач, в оформленні первинних документів, які зазначені у додатку № 8 до декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, по-перше, не є істотними і такими, що нівелюють правове значення цих документів, по-друге, частина 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не встановлює обов'язку визначати такі реквізити, як дата та номер довіреності на отримання уповноваженою особою товару.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 в частині залишеній без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош