Ухвала суду № 57101409, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/5621/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Маслія В.І., Кравцова О.В.,секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 6» Житомирської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до КП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 6» Житомирської міської ради (далі - Підприємство) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначав, що 16 жовтня 2012 року, 8 липня 2013 року та 10 березня 2015 року звертався до відповідача із запитами про надання інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». При цьому, запит від 16 жовтня 2012 року складався з двох частини. В першій частині запитувалась публічна інформація, яка наявна у Підприємства, а друга частина містила рекомендації та заперечення щодо договору на надання житлово-комунальних послуг.

Посилаючись на те, що Підприємством не надано відповіді на вказані запити, просив визнати протиправною бездіяльність Підприємства щодо ненадання відповідей на запити, зобов'язати відповідача надати належну обґрунтовану відповідь, стягнути 2000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Бугунського районного суду міста Житомира від 9 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, провадження у справі в частині вимог ОСОБА_4 про визнання бездіяльності Підприємства протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, зокрема зобов'язання надати відповідь на пункт 2 запиту, закрито.

Постановою Бугунського районного суду міста Житомира від 9 липня 2015 року в задоволенні позову про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії в частині запиту про надання інформації, стягнення моральної шкоди, відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення про закриття провадження у справі скасувати, а справу направити для продовження апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що запитом від 16 жовтня 2012 року позивач, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації», просив повідомити інформацію щодо вичерпного переліку житлового-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг; порядок перерахунку розмірів плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок контролю якісних показників надання послуг та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості зазначених послуг; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); порядок здійснення капітальних і планових ремонтів.

В пункті 2 свого запиту позивач вказав реквізити, які обов'язково мають бути зазначені в протоколі розбіжностей до договору на надання житлово-комунальних послуг та зазначав про тривалий строк складання такого договору відповідачем.

7 липня 2013 року та 30 березня 2015 року позивач повідомив Підприємство про ненадання відповіді на його запит.

Закривши провадження в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Підприємства протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, зокрема зобов'язання надати відповідь на пункт 2 запиту, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що цю частину позовних вимог не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий запит поданий в порядку Закону України «Про звернення громадян» і містить виключно пропозиції.

Відмовивши в задоволенні позову в частині надання інформації, суд першої інстанції дійшов висновку, що запитувана інформація відсутня у Підприємства.

Скасувавши постанову суду першої інстанції та закривши провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що Підприємство не є суб'єктом владних повноважень, а тому спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено у Законі України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 5 цього Закону доступ до публічної інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 Закону № 2939-VI).

За приписами частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно зі статтею 13 Закону № 2939-VI розпорядниками публічної інформації можуть бути не лише суб'єкти владних повноважень, а і юридичні особи та суб'єкти господарювання, тобто не суб'єкти владних повноважень.

Частиною третьою статті 23 Закону № 2939-VI встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації здійснюється відповідно до КАС України.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо відносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень.

За вказаних обставин, апеляційний суд, закривши провадження у справі, не дослідив всіх обставин у справі, не звернув уваги на вимоги чинного законодавства та помилково дійшов висновку про неможливість розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства.

Викладене дає підстави стверджувати, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

В.І.Маслій

О.В.Кравцов