Ухвала суду № 57101376, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/61340/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року

у справі № 804/5981/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - Підприємець) звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ «Про організацію проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3» від 04 квітня 2014 року № 448;

- визнати незаконними та протиправними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця, в результаті проведення якої складений акт перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року»;

- визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування показників податкової звітності Підприємця, яке відбулося на підставі акту перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Підприємцем за січень 2014 року;

- зобов'язати Інспекцію відновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності Підприємця, а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які були відкориговані на підставі акту перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції «Про організацію проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3» від 04 квітня 2014 року № 448; визнано незаконними та протиправними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця, в результаті проведення якої був складений акт перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року»; визнано протиправним дії Інспекції щодо коригування показників податкової звітності Підприємця, яке відбулося на підставі акту перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Підприємцем за період за січень 2014 року; зобов'язано Інспекцію відновити в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності Підприємця, а саме податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, які були відкориговані на підставі акту перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року».

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасовано; у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією 19 березня 2014 року на адресу підприємця направлено запит за № 9271/10/04-63-17-04-017 щодо підтвердження господарських відносин з усіма контрагентами, задекларованими в додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року.

У відповідь на зазначений запит позивачем надано інформацію та документи.

4 квітня 2014 року Інспекцією на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України видано Наказ № 448 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця.

За результатами проведеного контрольного заходу Інспекцією складено акт перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал-Бізнесцентр» за січень 2014 року».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції фактично виходив із необґрунтованості висновків, зроблених Інспекцією в акті перевірки, та протиправності коригування показників податкової звітності без відповідного узгодження сум.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що надання платником податків пояснень та документів щодо взаємовідносин з певними контрагентами не позбавляє контролюючий орган права здійснити таку перевірку, у разі якщо вказані пояснення та документальні підтвердження не спростовують інформацію щодо можливого порушення платником податку податкового, валютного чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Крім того, суд виходив із того, що матеріалами справи не підтверджено факт здійснення Інспекцією коригувань податкових зобов'язань на підставі складеного акта перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені статтею 79 Податкового кодексу України.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій наведеному оцінки не надали та не перевірили чи надані позивачем пояснення усунули сумніви про можливі порушення ним податкового законодавства.

До того ж під час судового розгляду позивач вказував, що запит відповідача складений з порушенням вимог чинного законодавства, однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на названий довід, незважаючи на те, що надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Варто відмітити й те, що за змістом позиції Верховного Суду України, що викладена, зокрема, в постанові від 9 грудня 2014 року (справа № 21-511а14), дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Таким чином, обґрунтованість внесення податковими органами даних до інформаційної системи щодо платників податків залежить від дотримання норм Податкового кодексу України при здійсненні контрольного заходу.

Водночас, сам факт внесення до інформаційних систем змін, в тому числі й щодо коригування показників податкової звітності, має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Разом з тим, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, встановлюючи обставини щодо здійснення коригування показників податкової звітності позивача, не здійснили заходів щодо витребування доказів (зворотнього боку облікової картки платника податків, витягу з інформаційної системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), на підставі яких можна би було достовірно перевірити обставини щодо дійсного коригування відповідачем показників звітності позивача на підставі акта перевірки від 08 квітня 2014 року № 1263/04-63-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Універсал - Бізнесцентр» за січень 2014 року»

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядок та строки, передбаченні статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак