Рішення № 57100950, 24.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/3943/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Маліновська В.М.

Доповідач: Барановська Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Реєстр», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «Алан-Реєстр» та ОСОБА_3, в якому просила: визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів №41-1-БВ від 04.07.2014 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; витребувати у ОСОБА_1 1689 штук простих іменних акцій ПрАТ «АТЕК» шляхом списання (переказу) з рахунку в цінних паперах, належному ОСОБА_1, та зарахування на рахунок у цінних паперах, належний ОСОБА_3; зобов'язати ТОВ «Алан-Реєстр» здійснити списання (переказ) цінних паперів з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 та зарахування на рахунок у цінних паперах ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 10.06.2011 р. між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, в період якого вона з відповідачем-3 за спільні кошти придбала майно, що є їх спільною сумісною власністю, у тому числі і 8234 штук простих іменних акцій, емітованих ПрАТ «АТЕК», що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 р., укладеним між ПрАТ «АТЕК» та ОСОБА_3 Разом з тим, у червні 2015 року позивачу стало відомо, що 04.07.2014 р. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №41-1-БВ, відповідно до якого її чоловік - ОСОБА_3, без її на те згоди, продав ОСОБА_1 цінні папери, що є об'єктом їх спільної сумісної власності, а саме 1689 штук простих іменних акцій, загальною вартістю 168 900,00 грн. Вважає, що даний договір купівлі-продажу не є дрібною побутовою угодою, був укладений в порушення інтересів сім'ї, за ціною, що була нижчою порівняно з ринковою вартістю майна та за відсутності її письмової згоди, що, як наслідок, призвело до порушення її прав та інтересів як власника майна, що перебуває в режимі спільної сумісної власності.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23.12.2015 р. позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду міста Києва з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що 10.06.2011 р. складено відповідний актовий запис №498 та видано Свідоцтво про шлюб.

В період шлюбу, 04.06.2014 р. між ПрАТ «АТЕК» (продавець за договором) та ОСОБА_3 (покупець за договором) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14, за умовами якого продавець зобов'язується передати в передбачені договором терміни у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити на умовах Договору цінні папери в кількості 8 234 штуки, емітент: ПрАТ «АТЕК» (код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю одного ЦП 500,00 грн., ціна одного ЦП 500,00 грн., загальна номінальна вартість ЦП 4 117 000,00 грн., загальна вартість ЦП 4 117 000,00 грн.

Згідно з п. 2.3. Договору купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 р. право власності на цінні папери в бездокументарній формі переходить до покупця з моменту зарахування на рахунок покупця у депозитарній установі та підписання Акту виконаних зобов'язань до даного договору між сторонами.

Відповідно до Акту виконаних зобов'язань від 04.06.2014 р. до Договору купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 р. продавець передав, а покупець прийняв за Договором цінні папери відповідно до умов Договору.

На виконання умов Договору купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 р. ПрАТ «АТЕК» своїм розпорядженням Центральному депозитарію на виконання облікової операції переказу цінних паперів переказало цінні папери: акції прості іменні, емітент ПрАТ «АТЕК» (код ЄДРПОУ емітента 00240112) в кількості 8234 шт. на депозитарний рахунок ОСОБА_3 в депозитарній установі ТОВ «Алан-Реєстр», що підтверджується випискою про стан рахунку відповідача-3 в цінних паперах на 20.06.2014 р.

04.07.2014 р. між ОСОБА_3 (продавець за договором) та ОСОБА_1 (покупець за договором) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів №41-1-БВ (далі - оскаржуваний договір), за умовами якого продавець передає покупцю цінні папери: акції прості іменні в бездокументарній формі, код UA4000178149, емітент ПрАТ «АТЕК» (код ЄДРПОУ емітента 00240112), в кількості 1689 штук, номінальна вартість одного ЦП 500,00 грн., загальна номінальна вартість ЦП 844 500,00 грн., загальна вартість ЦП 168 900,00 грн., а Покупець зобов'язується сплатити вартість зазначених ЦП та прийняти їх у власність.

На виконання умов Договору купівлі-продажу цінних паперів №41-1-БВ від 04.07.2014 р. відповідачем-3 08.07.2014 р. було перераховано на депозитарний рахунок відповідача-1 зазначені в Договорі цінні папери в кількості 1689 штук, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами за депозитарним рахунком ОСОБА_3 за період з 06.06.2014 р. по 05.09.2014 р., випискою про операції з цінними паперами за депозитарним рахунком ОСОБА_1 за період з 01.07.2014 р. по 17.12.2015 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спірного договору є купівля-продаж цінних паперів (простих іменних акцій в кількості 1689 шт., номінальною вартістю одного ЦП 500,00 грн., загальною номінальною вартістю 844 500,00 грн., загальною вартістю ЦП 168 900,00 грн.), а відтак вказаний договір виходить за межі дрібного побутового правочину та стосується цінного майна; на укладання спірного договору позивач повинна була надати свою письмову згоду як дружина продавця - ОСОБА_3, чого нею зроблено не було, оскільки остання не знала про укладення зазначеного договору; при підписанні спірного договору відповідачем-3 не було зазначено, що він не перебуває у зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах, жодних додатків до договору або анкет, які б містили відомості про факт того, що продавець за договором повідомив покупця про відсутність у нього дружини сторонами не укладалось; покупець за договором належним чином не перевірив факт перебування продавця у зареєстрованому шлюбі, хоча про це містилась відмітка в паспорті продавця, серія і номер якого було вказано в договорі, який мав би бути оглянутий покупцем для встановлення та підтвердження особи продавця цінних паперів; ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів діяли недобросовісно, а тому даний договір вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені судом внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Таким чином статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.12.2015 р. у справі №6-2641цс15, в якій зазначено, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім цього, у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти.

Однак, всупереч ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України судом першої інстанції не була врахована правова позиція Верховного Суду України щодо застосування статті 60 СК України та був зроблений передчасний висновок про перебування акцій у спільній сумісній власності подружжя без з'ясування за які кошти (спільні подружжя або особисті одного з подружжя) вказані акції були придбані за Договором купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 р.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було представлено та в матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б підтверджували придбання простих іменних акцій саме за спільні кошти подружжя, а не за особисті кошти відповідача-3. Водночас, з матеріалів справи можна зробити висновок, що прості іменні акції були придбані ОСОБА_3 за особисті кошти.

Так, у п. 3.7. Договору купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 р. зазначено, що придбання покупцем (ОСОБА_3О.) цінних паперів, зазначених у п. 1.1. цього договору, здійснюється за рахунок власних коштів. При цьому покупець гарантує, що грошові кошти для розрахунків за цінні папери отримані ним на законних підставах і він має право без будь-яких обмежень розпоряджатися ними.

Згідно з пунктом 3.1. оскаржуваного Договору купівлі-продажу цінних паперів №41-1-БВ від 04.07.2014 р. продавець (ОСОБА_3О.) гарантує, що цінні папери є його особистою власністю та він має право розпоряджатися ними, що акції не обтяжені заставою, обмеженнями, правами третіх осіб та не знаходяться під арештом, а також, що цінні папери були придбані ним за власні кошти.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки акції були придбані відповідачем-3 за власні кошти та були його особистою приватною власністю, що було підтверджено в оскаржуваному договорі самим відповідачем-3, а доказів протилежного позивачем не представлено, необхідності в отриманні письмової згоди позивача на укладення оскаржуваного договору не було, а відтак порушення ст. 65 СК України при укладені даного договору відсутнє.

Висновок суду першої інстанції, що відповідач-1 з даних паспорту продавця міг дізнатись, що той перебуває у шлюбі, а тому є необхідність в отриманні згоди дружини, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вже зазначалось вище, відповідно до обов'язкової правової позиції Верховного Суду України сам по собі факт придбання акцій в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, а відтак сам по собі паспорт продавця з відміткою про одруження не міг свідчити про необхідність отримання згоди дружини.

Крім цього, в підтвердження права власності на акції при укладенні оскаржуваного договору продавцем в силу вимог ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» надавалась покупцеві лише виписка з рахунка в цінних паперах, в якій не міститься відомостей про дату набуття продавцем права власності на акції, тобто покупець з даної виписки не міг дізнатись коли саме (в період шлюбу чи не в період шлюбу) продавець набув право власності на акції.

Отже, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення були невірно застосовані норми статей 57, 60 та 65 СК України, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, що прості іменні акції, які є предметом оскаржуваного договору, знаходились у спільній сумісній власності позивача та відповідача-3 та була необхідність в отриманні письмової згоди позивача на укладення договору купівлі-продажу цінних паперів. Як наслідок, невірно також були засновані положення статей 203 та 215 ЦК України, на підставі яких зроблено необґрунтований висновок про наявність підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Оскільки інші заявлені позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання Договору купівлі-продажу цінних паперів №41-1-БВ від 04.07.2014 р. недійсним, вони також є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги і вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам закону і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Реєстр», ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді