Ухвала суду № 57098435, 07.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 740/322/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Хандога В.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ніжинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Ніжинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії у зв'язку з вислугою років на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з вислугою років та за наявності 12 років стажу роботи в органах прокуратури з урахуванням довідки про складові заробітної плати Прокуратури Чернігівської області від 23.09.2015 року, яка знаходиться в особовій справі Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області з дня звернення, тобто з 23.09.2015 року.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати в повному обсязі Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року та прийняти нове рішення, у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що проявилось у неправильному тлумаченні норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Закону України «Про прокуратуру».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку Позивач звернувся до суду 23 вересня 2015 року, а Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року набрав чинності з 15 липня 2015 року, тому Позивач має право на призначення пенсії за вислугою років, що передбачено ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 безперервно працювала в органах прокуратури Чернігівської області з 10.08.1995 року по 14.12.2015 року і була звільнена в зв'язку із скороченням кількості прокурорів.

Так, зокрема копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи, підтверджується, що в період з 10.08.1995 року по 15.08.1996 року Позивач працювала на посаді стажиста прокуратури Козелецького району, з 16.08.1996 року по 23.03.2000 року - працювала на посаді помічника прокурора м. Ніжина, з 24.03.2000 року по 14.04.2003 року працювала помічником Ніжинського міжрайонного прокурора, з 15.04.2003 року по 05.06.2012 року працювала на посаді старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокурора, з 06.06.2012 року у зв'язку з частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури Чернігівської області була призначена та працювала на посаді старшого прокурора Ніжинського міжрайонного прокурора по 14.12.2015 року.

Таким чином, на час звернення до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області за призначенням пенсії на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» трудовий стаж ОСОБА_2 в органах прокуратури, без врахування періоду навчання у вищому навчальному закладі, складав 20 років 1 місяць і 14 дні.

Період навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання складав -3 роки 11 місяців 9 днів.

23.09.2015 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в. м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», за вислугою років, оскільки на день звернення до фонду мала вислугу 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 20 років.

Однак, Управління Пенсійного фонду в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області листом № 6906X03-12 від 22.12.2015 повідомило про відмову у призначенні мені пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» вважаючи, що я не маю вислугу роботи в органах прокуратури 22 роки, а тому позивач не маэ права на призначення пенсії за вислугою років.

Крім того, в листі було зазначено, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 у зв'язку з неприйняттям до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З листопада 1991 року питання пенсійного забезпечення осіб, які займали прокурорські посади врегульовувалося Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.

Згідно з пунктом 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Враховуючи вищезазначені норми, можна зробити висновок, що у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних пенсії повинні призначатися на загальних підставах.

14 жовтня 2014 року було прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набув законної сили 15.07.2015 року та статтею 86 якого врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

Враховуючи те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII вступив в силу пізніше ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а також те, що цей закон є спеціальним законом, який регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури, підстави для застосування відповідачем положень пункту 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що чинна редакція частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що тимчасово, у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону у період роботи на посадах які дають право на призначення пенсії, зокрема за Законом України «Про прокуратуру» пенсія не виплачується, оскільки ці положення стосуються самої виплати пенсії, а не її призначення. Зазначена норма не передбачає заборони призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Так, частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, до вислуги років зараховується половина строку навчання на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років - 23 вересня 2015 року, при цьому позивач має стаж в органах прокуратури складає 20 років 1 місяць 14 днів. Період навчання у вищому навчальному закладі денної форми складає 3 роки 11 місяців 9 днів, а його половина склала 1 рік 11 місяців 19 днів

Таким чином на час звернення до УПФ позивач мала загальний стаж, який давав право на отримання пенсії, згідно з ЗУ «Про прокуратуру», 22 роки 1 місяць 3 дні, який є достатнім для призначення їй пенсії у відповідності до вимог 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.

Згідно із частиною 1 статі 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи вищезазначені норми, а також те, що позивач з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII звернулася 23 вересня 2015 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що саме з цього часу і підлягає поновленню порушене право позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам Конституції України.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ніжинського об"єднаного управління Пенсійного фонду України на Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю.Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.