Постанова № 57098298, 12.04.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2016 р.Справа № 916/3207/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мирошниченко М.А., суддів: Воронюка О.Л. та Лашина В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматизованого розподілу справи між суддями)

при секретарі судових засідань - Бендерук Є.О.

за участю представників :

ТОВ "ВЕЛЛІАНА"- Щукін О.С. (директор),

ТОВ "Нікарт"- не з'явився,

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (на підставі доручення),

ОСОБА_6 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2016 р.

по справі № 916/3207/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛІАНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікарт" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства у розмірі 13 250,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

30.07.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛІАНА" (далі позивач або ТОВ «ВЕЛЛІАНА») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікарт" (далі відповідач або ТОВ «Нікарт») про стягнення відповідача на користь позивача вартість частини майна відповідача, пропорційну частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «НІКАРТ» у розмірі 13250 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.

Позов обґрунтовано тим, що позивач згідно із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 р. по справі №522/17764/14-ц є кредитором ОСОБА_4 на загальну суму 11 015 994,00 грн. На підставі зазначеного рішення відкрито виконавче провадження № 4698862 згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2015 р.

За інформацією, що є в розпорядженні ТОВ «ВЕЛЛІАНА» у ОСОБА_4 відсутнє майно вартість якого може задовольнити вимоги ТОВ «ВЕЛЛІАНА» у розмірі встановленому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2014 року по справі № 522/17764/14-ц. Ця інформація буде підтверджена Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на дату винесення господарським судом Одеської області рішення за результатами розгляду даної позовної заяви.

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05 червня 2015 року (додається) ОСОБА_4 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікарт» із часткою у статутному капіталі ТОВ «Нікарт» у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків), тобто у ТОВ «ВЕЛЛІАНА» є право вимагати від ТОВ «НІКАРТ» сплати 50%, від балансової вартості частини майна ТОВ «НІКАРТ».

Листом ТОВ «Нікарт» № 0506/2015 від 05 червня 2015 року встановлено, що балансова вартість майна ТОВ «НІКАРТ» складає 26500 гривень. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05 червня 2015 року встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ТОВ «Нікарт» із часткою у статутному капіталі у розмірі 50%. Звідси вартість частини майна ТОВ «Нікарт», пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Нікарт», що піддягає сплаті на користь ТОВ «ВЕЛІЛАНА» становить 50% від 26500 гривень або 13250 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.

Позивач зазначив у позові в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 3-5)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/3207/15 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4. (т. 1 а.с. 1)

27.08.2015 р. від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. (т. 1 а.с. 50)

27.08.2015 р. від третьої особи ОСОБА_4 надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. (т. 1 а.с. 51-52)

27.08.2015 р. від позивача також надійшло клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. (т. 1 а.с. 53-55)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2015 р. за клопотанням позивача по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, яку було доручено провести судовому експерту ОСОБА_8 (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1654; 65014 АДРЕСА_2).

На вирішення судового експерта було поставлено наступне питання:

- Скільки згідно до балансу ТОВ "НІКАРТ" на останню дату складає вартість частини майна ТОВ "Нікарт", пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "Нікарт"? (т. 1 а.с. 98-99)

15.10.2015 р. позивач до суду першої інстанції подав письмові пояснення в яких послався на судову практику господарського суду Івано-Франківської області, Вищого господарського суду України та Верховного суду України, а також зазначив, що стягнення вартості частини майна товариства з обмеженою відповідальністю пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства задля погашення особистих боргів боржника у виконавчому провадженні шляхом зміни способу або порядку виконання рішення є неможливим оскільки при цьому не змінюється спосіб виконання рішення (залишається грошова форма стягнення), але змінюється особа з якої підлягає стягненню відповідна грошова суми, тобто ст.121 Господарського процесуального кодексу України не може бути використана для захисту порушених прав ТОВ «ВЕЛЛІАНА». Це узгоджується із правовою позицією викладеною у п.п. 7.1.3., 7.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9. (т. 1 а.с. 107-109)

15.10.2015 р. позивач до місцевого господарського суду подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача іншого учасника ТОВ „Нікарт" - ОСОБА_6. (т. 1 а.с. 135-136)

18.11.2015 р. до господарського суду Одеської області надійшов висновок експерта ОСОБА_8 (зареєстрований за вхід. № 28850/15) з проведення експертизи призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2015 р. (т. 1 а.с. 156-160; 162-166)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.11.2015 р. провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду. (т. 1 а.с. 195)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. за клопотанням позивача по справі було призначено додаткову судово-бухгалтерську експертизу, яку було доручено провести судовому експерту ОСОБА_8

На вирішення судового експерта було поставлено наступне питання:

- Скільки згідно до балансу ТОВ „Нікарт" на 30.07.2015 р. складає вартість частини майна ТОВ „Нікарт", пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт"?

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача іншого учасника ТОВ „Нікарт" - ОСОБА_6. (т. 1 а.с. 197-198)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2015 р. за клопотанням позивача зобов'язано Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Кошкера І.А (АДРЕСА_3) надати: письмову інформацію (письмову відповідь у формі довідки) про наявність у ОСОБА_4 іншого майна (не враховуючи частку у статутному капіталі ТОВ„Нікарт") за рахунок якого можуть бути задоволені грошові вимоги ТОВ „ВЕЛЛІАНА" за виконавчим листом Приморського районного суду Одеси від 28.01.2015 р. № 522/17764/14-ц. На отримання зазначених доказів згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України було уповноважено ТОВ „ВЕЛЛІАНА". (т. 1 а.с. 209)

До господарського суду Одеської області надійшов висновок судового експерта ОСОБА_8 № 1/01-16 від 13.01.2016 р. з проведення додаткової експертизи призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. (т. 1 а.с. 234-238)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2016 р. провадження у справі поновлено, строк розгляду справи продовжено до 12.02.2016 р. на підставі клопотання ТОВ „ВЕЛЛІАНА" , справу призначено до розгляду (т. 1 а.с. 246)

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2016 року по справі № 916/3207/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Нікарт" вартість частини майна ТОВ "Нікарт" пропорційну частці учасника - ОСОБА_4 (65044, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) в статутному капіталі ТОВ "Нікарт" на користь ТОВ "ВЕЛЛІАНА" у розмірі 4 650/чотири тисячі шістсот п'ятдесят/ грн. 00 коп. та 641 /шістсот сорок одну/ грн. 17 коп. витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення вмотивовано тим, що факт наявності неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед ТОВ „ВЕЛЛІАНА" та наявність у ОСОБА_4 заборгованості перед ТОВ „ВЕЛЛІАНА" у розмірі 11 012 340,00 грн. встановлено рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 року по справі № 522/17764/14-ц, що набрало законної сили.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ „Нікарт" станом на 05.06.2015 року та 05.02.2016 року одним із засновників (учасників) ТОВ „Нікарт" є ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду 345 900 грн. або 50% (арк. с. 28).

Вищезазначені обставини підтверджуються також змістом п. 8.4. розділу 8 „Статутний капітал Товариства" Статуту ТОВ „Нікарт" в редакції Змін до Статуту ТОВ „Нікарт", зареєстрованих державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської області 05 квітня 2012 року, реєстраційний №15561020020000384.

ОСОБА_4 повністю сплатив приналежну йому частку у статутному капіталі ТОВ „Нікарт", що підтверджується Довідкою ТОВ „Нікарт" № 1/15 від 09.09.2015 року.

Крім того, суд послався на приписи норм чинного законодавства України та зазначив, що здійснити стягнення на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" за рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 р. по справі № 522/17764/14-ц не є можливим у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 майна, на яке може бути звернуто стягнення окрім часток у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю, а також те, що ОСОБА_4 є власником частки у статутному капіталі ТОВ „Нікарт" в розмірі 50%, господарський суд Одеської області суд вважає, що єдиним шляхом задоволення майнових вимог ТОВ „ВЕЛЛІАНА" до ОСОБА_4 є стягнення вартості частини майна ТОВ „Нікарт", пропорційної частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт", що згідно до балансу ТОВ „Нікарт" складеного на 30.07.2015 року становить 4 650,00 грн. (т. 2 а.с. 18-23)

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог викладених в скарзі скаржник послався на приписи норм чинного законодавства України та зазначив, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року по цивільній справі № 522/17764/14-ц, яким було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ВЕЛЛІАНА» суму боргу в розмірі 11012340,00 гривень, на час винесення оскаржуваного рішення по дані справі, в силу положень ч. 1 ст. 233 ЦПК України, не набрало законної сили, а відтак, в господарського суду Одеської області не було підстав вважати встановленими обставини щодо неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед ТОВ «ВЕЛЛІАНА» та наявність в нього заборгованості в розмірі 11012340,00 гривень й посилатися на ст. 35 ГПК України.

Скаржник зазначає, що судом не було враховано, що 04.02.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем за заявою мого представника в рамках виконавчого провадження ВП № 46968862 була винесена постанова про повернення виконавчого документа, відповідно до якого виконавчий лист № 522/17764/14-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 28.01.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ВЕЛЛІАНА» суми боргу в розмірі 11012340,00 гривень за іпотечним договором та 3654,00 гривень судового збору було повернуто в орган, що його видав та було припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_4 та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Враховуючи викладене скаржник зазначив, що оскільки на момент винесення рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2016 року, та зокрема, на сьогоднішній день, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 року про стягнення з мене на користь ТОВ «ВЕЛЛІАНА» грошових коштів не набрало чинності, виконавчий лист, виданий судом на виконання вказаного рішення суду, був повернутий до суду та були скасовані арешти, накладені на моє майно та всі інші заходи примусового виконання рішення, тобто ТОВ «ВЕЛЛІАНА» кредитором по відношенню до ОСОБА_4 не виступало, підстав для задоволення 05.02.2016 року позову ТОВ «ВЕЛЛІАНА» до ТОВ «Нікарт» про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, у суду не було.

Скаржник до апеляційної скарги надав копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 46968862 від 24.03.2015 р., копію постанови державного виконавця про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП № 46968862 від 03.08.2015 р., копію постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа ВП№ 46968862 від 04.02.2016 р. та копію ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.01.2016 р. по справі 522/17764/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/785/455/16).

Слід зазначити, що пославшись в апеляційній скарзі на вищенаведені обставини та додавши до неї зазначені у ній вищевказані документи, скаржник не заявив у скарзі або окремо від неї клопотання про залучення цих доданих до скарги документів до справи.

Водночас скаржником до апеляційної скарги надано клопотання про відновлення йому пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2016 р. скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.02.2016 р. о 10:00 год., про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України повідомлялись належним чином.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представники ТОВ "Нікарт" - та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись судом належним чином про час та місце розгляду справи.

Направлені на їх адреси поштові відправлення (копії ухвали суду про призначення справи до розгляду ) повернулись до суду з позначкою відділень зв'язку «по закінченню строку зберігання».

У 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищевикладені обставини на вищенаведені роз'яснення суд доходить висновку, що всі учасники процесу були повідомлені належним чином про розгляд справи, однак не скористались своїм правом на участь в її розгляді у суді апеляційної інстанції та прийняв рішення про розгляд справи за відсутністю представників ТОВ "Нікарт" та ОСОБА_6.

Представник скаржника заявив клопотання про залучення до матеріалів справи доданих до скарги документів, пославшись на те, що його довіритель не приймав участі у розгляд справи і не міг надати ці документи суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції відмовив у залученні до матеріалів справи доданих до скарги копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №46968862 від 24.03.2015р. та про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП №46968862 від 03.08.2015р., оскільки ці документи вже наявні у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції, також відмовив у залученні до матеріалів справи доданих до скарги копії постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа № ВП №46968862 від 04.02.2016р та копії ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.01.2016р.по справі №522/17764/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/785/455/16) , з огляду на таке.

Згідно приписів ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що при вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. ОСОБА_4 (скаржника) залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що його було повідомлено своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про направлення йому копії зазначеної ухвали. (т. 1 а.с.49)

Крім того, в матеріалах справи наявні ухвали господарського суду Одеської області про відкладення розгляду справи від 28.08.2015 р. (т. 1 а.с.65-66), від 11.09.2015 р. про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи (т. 1 а.с. 98-99), від 25.11.2015 р. про поновлення провадження у справі (т. 1 а.с. 195), від 07.12.2015 р. про призначення судової експертизи (т. 1 а.с. 197-198), від 18.01.2016 р. про поновлення провадження, про які ОСОБА_4 також був своєчасно та належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленням про направлення йому копії зазначених ухвал та безпосереднє вручення. (т. 1 а.с. 68, 102, 217, 252)

Проте, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи ОСОБА_4 не заявляв, доказів які надав до апеляційної скарги у суді першої інстанції також не надавав.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції у відповідності до покладених на нього нормами ГПК України обов'язків повідомляв скаржника належним чином про розгляд (відкладення розгляду) справи та вчинення інших процесуальних дій і той (скаржник) був обізнаний про ці дії і відповідно мав реальну можливість реалізувати надані йому ст.22 ГПК України права, в тому числі по наданню суду в обґрунтування своєї позиції (заперечень, щодо обґрунтувань позивача) доказів та документів, однак без поважних причин знехтував наданим йому правом та не надав ці документи суду своєчасно, а тому правові підстави для залучення наданих ним до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме копії постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа № ВП №46968862 від 04.02.2016р. та копії ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.01.2016р. по справі №522/17764/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/785/455/16) відсутні.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з апеляційною скаргою, яку як зазначив цей представник, він не отримав.

Суд відхилив це клопотання, оскільки матеріали справи свідчать, що копія апеляційної скарги направлялась на адресу позивача.

Однак, суд оголосив перерву на десять хвилин для надання представнику позивача можливості ознайомитись зі скаргою в суді безпосередньо.

Суд відхилив клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи для надання йому можливості в наступному засіданні надати суду клопотання про витребування додаткових доказів, оскільки цей представник скаржника мав реальну можливість заявити це клопотання в апеляційній скарзі або додати його скарги, або в цьому судовому засіданні.

Суд задовольнив клопотання представника позивач про залучення до матеріалів справи ухвали Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2016р. по справі № 522/17764/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/785/455/16), оскільки ця ухвала має відношення до цього спору і позивач не міг надати її суду першої інстанції, оскільки вона той час ще приймалась.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглянувши відповідно до приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, в повному обсягу, заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи та це встановив суд першої інстанції, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 р. по справі № 522/17764/14-ц за позовом ТОВ „ВЕЛЛІАНА" до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу позов ТОВ „ВЕЛЛІАНА" задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" суму боргу у розмірі 11 012 340,00 грн. за іпотечним договором, укладеним 23.05.2007 р., зі змінами та доповненнями, на виконання договору №660/44-32 відновлюваної кредитної лінії, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „УКРСОЦБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_4 Цим судовим рішенням також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. (т. 1 а.с. 12-13).

Отже усього за вказаним судовим рішенням від 11.12.2014 р. по справі № 522/17764/14-ц з ОСОБА_4 на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" стягнуто 11 015 994,00 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 23.12.2014 р., у зв'язку з чим Приморським районним судом міста Одеси 28.01.2015 року видано виконавчий лист по справі № 522/17764/14-ц, який дійсний для пред'явлення до виконання до 23.12.2015 р. (т. 1 а.с. 14).

Згідно приписів ст.35 ГПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь т самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

У п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З огляду на викладене факт наявності у ОСОБА_4 перед позивачем по справі що розглядається в цьому апеляційному провадженні є встановленим і ці обставини не підлягають доказуванню оскільки ці обставини є преюдиціальні.

20.03.2015 року ТОВ „ВЕЛЛІАНА" пред'явило виконавчий лист Приморського районного суду міста Одеси від 28.01.2015 р. по справі № 522/17764/14-ц на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Бойко О.М. про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2015 року відкрите виконавче провадження ВП № 46968862 про примусове виконання Виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2015 року по справі № 522/17764/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" грошових коштів у сумі 11 015 994,00 гривні. (т. 1 а.с. 15)

Як свідчать матеріали справи виконавче провадження ВП № 46968862, станом на 03.08.2015 р. здійснювалось Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А., що підтверджується постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 03.08.2015 року, у межах зведеного виконавчого провадження № 48329484. (т. 1 а.с. 146-147)

Матеріали справи свідчать,що 25.05.2015 р. ТОВ „ВЕЛЛІАНА" звернулося до ТОВ „Нікарт" із вимогою № 2505/2015/1 про надання інформації щодо балансової вартості майна ТОВ „Нікарт" на останню дату, про надання інформації щодо балансової вартості частини майна ТОВ „Нікарт", пропорційної частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт"; про надання балансу ТОВ „Нікарт" на останню дату та здійснення ТОВ „Нікарт" виплати на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" балансової вартості частини майна ТОВ „Нікарт", пропорційної частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт". (т. 1 а.с. 35)

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Нікарт" листом № 0506/2015 від 05.06.2015 року (т. 1 а.с. 36) повідомило ТОВ „ВЕЛЛІАНА", що згідно до власних розрахунків ТОВ „Нікарт" балансова вартість майна ТОВ „Нікарт" на останню звітну дату складає 26 500,00 грн. Виконати інші вимоги ТОВ „ВЕЛЛІАНА", у тому числі щодо здійснення виплати на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" балансової вартості частини майна ТОВ „Нікарт" пропорційної частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт" відмовилось.

З наявної в матеріалах копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ „Нікарт" станом на 05.06.2015 року та 05.02.2016 року одним із засновників (учасників) ТОВ „Нікарт" є ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду 345 900 грн. або 50% (т. 1 а.с. 28).

Вищезазначені обставини підтверджуються також змістом п. 8.4. розділу 8 „Статутний капітал Товариства" Статуту ТОВ „Нікарт" в редакції Змін до Статуту ТОВ „Нікарт", зареєстрованих державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської області 05 квітня 2012 року, реєстраційний №15561020020000384.

ОСОБА_4 повністю сплатив приналежну йому частку у статутному капіталі ТОВ „Нікарт", що підтверджується Довідкою ТОВ „Нікарт" № 1/15 від 09.09.2015 року.

Відповідно до ст. 57 Закону України „Про господарські товариства" (із змінами та доповненнями) звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Аналогічна за змістом правова норма міститься в ст.149 Цивільного кодексу України.

Аналіз зазначених норм ст. 57 Закону України „Про господарські товариства" та ст. 149 ЦК України, надає апеляційному суду змогу зробити висновок, що стягнення вартості частини майна товариства з обмеженою відповідальністю, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, за особистими боргами цього учасника є можливим за відсутності чи недостатності іншого майна учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що є боржником. В цьому разі кредитори учасника мають право вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю виплати вартості частки майна, що відповідає частці учасника - боржника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з метою погашення його особистого боргу.

Таким чином, із вказаних норм вбачається, що позивача (кредитор -ТОВ „ВЕЛЛІАНА"), враховуючи, що боржник (ОСОБА_4С.) має частку в статутному капіталі іншого товариства, а саме ТОВ „Нікарт" (відповідача), має право звернутися до цього товариства з відповідною вимогою про виплату на його користь балансову вартість частини майна товариства, пропорційної частці учасника в статутному капіталі товариства, а у разі виникнення спору - до суду.

Вимоги кредиторів підлягають задоволенню, якщо буде встановлена недостатність іншого майна учасника для погашення його особистих боргів перед кредиторами.

Як зазначалось вище, зі змісту, наявного у матеріалах справи листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.12.2015 року № 20-2.48329484/17 щодо майнового стану боржника наданого на виконання Ухвали Господарського суду Одеської області від 07 грудня 2015 року встановлено, що у ОСОБА_4 відсутнє майно на яке можна звернути стягнення окрім частки у статутному капіталі ТОВ „Нікарт" та часток у статутних капіталах інших товариств з обмеженою відповідальністю. (т. 2 а.с.11-12)

Вартість відповідної частини майна товариства з обмеженою відповідальністю, що може бути стягнена на користь кредиторів за особистими боргами його учасника встановлюється відповідно до балансу, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Згідно із висновком судового експерта ОСОБА_8 № 1/01-16 від 13.01.2016 року вартість частини майна ТОВ „Нікарт", пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт" згідно до балансу ТОВ „Нікарт" складеного на 30.07.2015 року становить 4 650,00 грн.

Виходячи з вищенаведеного та зважаючи на те, що здійснити стягнення на користь ТОВ „ВЕЛЛІАНА" за рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 р. по справі № 522/17764/14-ц не є можливим у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 майна, на яке може бути звернуто стягнення окрім часток у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю, а також те, що ОСОБА_4 є власником частки у статутному капіталі ТОВ „Нікарт" в розмірі 50%, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним шляхом задоволення майнових вимог ТОВ „ВЕЛЛІАНА" до ОСОБА_4 є стягнення вартості частини майна ТОВ „Нікарт", пропорційної частці ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ „Нікарт", що згідно до балансу ТОВ „Нікарт" складеного на 30.07.2015 року становить 4 650,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та приймаючи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача стягнувши на його користь з ТОВ "Нікарт" вартість частини майна ТОВ "Нікарт" пропорційну частці учасника цього товариства - ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ "Нікарт" у розмірі 4650,00 грн. 00 коп. та 641,17грн. витрат на сплату судового збору.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні решті позовних вимог, оскільки вартість частки ОСОБА_4 (її розмір) у статутному капіталі ТОВ "Нікарт" унеможливлює стягнення з цього товариства решти заявлених позивачем до стягнення грошових коштів в межах цієї справи.

Слід також зазначити, що на час розгляду цієї справи № 916/3207/15 у суді апеляційної інстанції ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2016р. по справі № 522/17764/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/785/455/16) рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 р. по справі № 522/17764/14 залишено без змін, тобто залишилось в сили, а відтак факт наявності заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ „ВЕЛЛІАНА" в розмірі 11 012 340,00 грн. підтверджено рішенням вказаного апеляційного суду, що згідно приписів ст.35 ГПК України не потребує доказування цього факту при розгляді справи № 916/3207/15 у цьому апеляційному провадженні.

Слід зазначити, що такої правової позиції притримується Пленум Вищого господарського суду України у своєї Постанові від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якій роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав, у відповідності до приписів ст.43 ГПК України, повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, дотримавшись при цьому вимог та приписів господарсько-процесуального законодавства, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які ґрунтуються лише на додаткових доданих до апеляційної скарги доказах (копії постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа № ВП №46968862 від 04.02.2016р. та копії ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.01.2016р. по справі №522/17764/14-ц (апеляційне провадження №22-ц/785/455/16), які як зазначалось вище, в порядку ст.ст.33 і 101 ГПК України не прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2016 р. у справі № 916/3207/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена в двадцятиденний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Суддя-доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин