Постанова № 57098230, 04.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2016 р. Справа № 920/16/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 15.01.2016 року, ОСОБА_2, дов. б/н від 15.01.2016 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.600 С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого 2016 року по справі №920/16/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Криниця, м. Суми,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми,

про розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю Криниця звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідача, про розірвання укладеного сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 року та про виселення відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 41, загальною площею 120,6 кв.м, належного Товариству з обмеженою відповідальністю Криниця на праві власності.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01 лютого 2016 року по справі (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Криниця та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з займаного нежитлового приміщення по вул. Соборній, 41 у місті Суми з поверненням приміщення належному власнику Товариству з обмеженою відповідальністю Криниця. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Криниця 2436,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідача не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про дату та час судових засідань.

Також вказує на те, що відповідач не повідомлявся з боку ТОВ Криниця про дострокове припинення дії договору нежитлового приміщення від 01.09.2015 року в порядку, передбаченому умовами пункту 8.3 цього договору, а доводи позивача про відмову відповідача отримувати від позивача лист про припинення орендних правовідносин не підтверджені належними доказами. Разом з цим, повідомлення орендаря про дострокове припинення договору шляхом публікації оголошення в газеті "Ваш шанс", на думку відповідача, не відповідає умовам договору

Крім того стверджує, що суд може розірвати договір за умови істотності порушення його умов, тоді як у даній справі відсутні докази істотного порушення орендарем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015р. При цьому, як вказує відповідач несвоєчасна сплата орендної плати не є істотним порушенням умов договору через те, що ТОВ Криниця отримує те, на що воно розраховувало при укладенні договору, а відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань полягає в сплаті суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляція та 3% відсотків річних.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.10.2016 року на 10:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2793 від14.03.2016 року) та його представник у судовому засіданні 04.04.2016 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що розгляд даної справи в суді першої інстанції відкладався за клопотанням відповідача у першому судовому засіданні 21.01.2016 року, у друге судове засідання 01.02.2016 року відповідач не з'явився, хоча був належним чином, повідомлений про час та місце розгляду справи, у звязку з чим судом першої інстанції 01.02.2016 року справа була розглянута за відсутності представника відповідача за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також вказує на те, що згідно з пунктом 8.2. договору оренди від 01.09.2015 року безумовною підставою розірвання вказаного договору оренди в односторонньому порядку є систематичне порушення відповідачем строків та порядку внесення орендної плати, а не істотність допущеного порушення, як помилково вказує відповідач.

Окрім цього звертає увагу на те, що позивач повідомляв відповідача про розірвання договору оренди, надіславши останньому поштою письмове повідомлення від 01.12.2015 року про розірвання договору оренди та угоду від 11.12.2015 року про розірвання договору оренди. Проте відповідач відмовився від отримання вказаної кореспонденції, внаслідок чого 13.01.2016 року вказане повідомлення та угода були повернуті до відділення зв'язку за закінченням терміну зберігання

Представник відповідача в судове засідання 04.04.2016 року не з» явився, 04.04.2016 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№№3547 та 3548) про відкладення розгляду справи для детального вивчення матеріалів справи та у звязку із неможливістю його представника зявитися в судове засідання через участь в іншому судовому процесі.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином незявлення представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача та позивача, заслухавши усні пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Криниця, орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю на умовах оренди в строкове, платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Суми по вул. Соборній, 41, загальною площею 120,6 кв.м. (далі обєкт оренди), для роздрібної торгівлі ювелірними виробами та іншим.

Відповідно до пункту 2.1. договору оренди передача обєкта оренди проводиться за актом приймання-передачі, який підписується сторонами і є невідємною частиною договору.

Орендар вступає в термінове платне користування обєктом оренди на строк, зазначений у договорі. Обчислення цього строку починається від дня підписання акту прийому-передачі обєкта в оренду сторонами. (пункт 2.2. договору оренди).

01.09.2015р. на виконання зазначеної умови договору оренди сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Пунктом 3.1. договору оренди визначено, що строк оренди складає тридцять пять місяців з дати приймання обєкта оренди за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4.3.5. договору оренди орендар зобовязаний вчасно сплачувати орендну плату та комунальні платежі відповідно до розділу 5 договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору розмір орендної плати на місяць становить 8250,00 грн.

Орендна плата нараховується щомісяця, орендар здійснює авансові платежі за обєкт оренди в розмірі 100% від суми орендної плати на місяць у строк до 5 числа кожного місяця на поточний рахунок позивача.(п. 5.3 договору).

Крім того, пунктом 5.7. договору оренди передбачено, що протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансом орендну плату за перший та останній місяці оренди обєкта оренди, що складає 16 500,00 грн.

Пунктом 8.1 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється достроково в односторонньому порядку орендодавцем.

Достроково дія даного договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця у випадку затримки сплати орендарем орендної плати більш ніж на пять календарних днів підряд. (пункт 8.2 договору оренди).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що позивач неодноразово порушував умови договору оренди щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати, а саме: у жовтні 2015р. відповідач затримав орендну плату на 11 календарних днів, а у листопаді 2015р. на 15 календарних днів, при чому сплата орендної плати здійснювалась частинами в різні дні, що не відповідає умовам договору оренди.

Також позивач вказує на те, що пунктом 5.7. договору оренди передбачено, що протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансом орендну плату за перший та останній місяці оренди обєкта оренди, що складає 16 500,00 грн. Проте, позивач в порушення умов договору відповідач сплатив зазначену суму не в строк, встановлений договором оренди, а протягом місяця.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач систематично порушує умови договору оренди, встановлені пунктами 4.3, 5.1, 5.3., .5.7 , щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати, у звязку з чим договір оренди підлягає розірванню в судовому порядку і відповідача слід виселити з орендованого приміщення.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 4.3.5. договору оренди орендар зобовязаний вчасно сплачувати орендну плату та комунальні платежі відповідно до розділу 5 договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору розмір орендної плати на місяць становить 8250,00 грн..

Пунктом 5.3 договору оренди встановлено, що орендна плата нараховується щомісяця, орендар здійснює авансові платежі за обєкт оренди в розмірі 100% від суми орендної плати на місяць у строк до 5 числа кожного місяця на поточний рахунок позивача.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обовязковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, виписки по рахунку позивача за жовтень 2015 року орендна плата була сплачена відповідачем 15.10.2015р. двома платежами 2650,00 грн. та 5600,00 грн., а за листопад 2015 року 16.11.2015р. у розмірі 5000,00 грн. та 19.11.2015р. у розмірі 3250,00 грн.,

Таким чином, у жовтні 2015р. відповідач затримав орендну плату на 11 календарних днів, а у листопаді 2015р. на 15 календарних днів, при чому сплата орендної плати здійснювалась частинами в різні дні, що суперечить умовам договору оренди.

У грудні 2015 року відповідач не вносив жодної орендної плати за користування орендованим приміщенням, що є порушенням пункту 5.3 договору оренди.

Крім того, пунктом 5.7. договору оренди передбачено, що протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансом орендну плату за перший та останній місяці оренди обєкта оренди, що складає 16 500,00 грн.

Однак, в порушення вказаної умови договору відповідач сплатив зазначену суму не в строк, встановлений договором оренди, а протягом місяця частинами, а саме:

11.09.2015 року - 2900 грн.;

11.09.2015 року - 6500 грн.;

21.09.2015 року - 2000 гри.;

22.09.2015 року - 2000 гри.;

24.09.2015 року - 1500грн.;

25.09.2015 року - 1 600грн.

Пунктом 8.1 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється достроково в односторонньому порядку орендодавцем.

Згідно з пунктом 8.2 договору оренди достроково дія даного договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця у випадку затримки сплати орендарем орендної плати більш ніж на пять календарних днів підряд.

Таким чином, оскільки відповідачем неодноразово затримувалась сплата орендної плати більше ніж на пять календарних днів, то господарський суд цілком правомірно задовольнив позов в частині розірвання договору оренди.

А оскільки у звязку із розірванням спірного договору оренди відповідач займає орендоване за вказаним приміщення без відповідних правових підстав, то колегія суддів також погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для виселення відповідача із цього приміщення.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що його не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про дату та час судових засідань.

Однак колегія суддів вважає таке твердження необгрунтованим, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не зявився в перше судове засідання місцевого господарського суду по даній справі, при цьому він надіслав заяву про відкладення розгляду справи, в якій посилався на обставину його знаходження на лікарняному .

Ухвалою від 21.01.2016 року господарський суд першої інстанції задовольнив вищезазначену заяву ФОП ОСОБА_3 та відклав розгляд справи на 01.02.2016 року.

У друге судове засідання 01.02.2016 року відповідач також не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали суду першої інстанції по даній справі від 21.01.2016 року (а.с. 28).

Отже, місцевим господарським судом було створено належні умови для реалізації відповідачем свого права на участь в судових засіданнях, яким останній з власної вини не скористався. При цьому слід взяти до уваги, що господарський суд був обмежений двохмісячним строком розгляду справи, встановленим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, місцевим господарським судом цілком правомірно справа була розглянута за відсутності представника відповідача за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що він не повідомлявся з боку ТОВ Криниця про дострокове припинення дії договору в порядку, передбачено му умовами пункту 8.3 договору оренди .

Колегія суддів вважає таке посилання безпідставним, оскільки пункт 8.3 договору оренди регулює дострокове розірвання договору з ініціативи орендаря та встановлює саме для орендаря обовязок повідомлення про таке розірвання іншу сторону - орендодавця. Проте ТОВ Криниця у правовідносинах за договором оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 р. є орендодавцем і жодна умова договору не зобовязує його повідомляти орендаря за 30 днів про намір достроково розірвати договір.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що суд може розірвати договір за умови істотності порушення його умов, тоді як у даній справі відсутні докази істотного порушення орендарем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 р.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким твердженням відповідача, зважаючи на таке.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона є диспозитивною, тобто умова про істотного порушення є обовязковою для розірвання договору лише якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно з частиною З статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зі змісту договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2015 р. випливає, що сторони цього договору в порядку статті 6 Цивільного кодексу України встановили інші умови для розірвання договору, ніж передбачено частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки у пунктах 8.2, 83 договору оренди, які регулюють порядок розірвання цього договору, відсутня така умова для його розірвання, як істотність порушення.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01 лютого 2016 року по справі №920/16/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.04.2016 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Камишева Л.М.