Постанова № 57098187, 05.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р. Справа № 906/1647/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.16 р. у справі № 906/1647/15

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до ОСОБА_2 підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 3942558,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.01.2016 року у справі № 906/1647/15 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50% із суми пені 736 812, 26 грн.грн. до суми 368 406, 13 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" : 2 007 857, 93 грн. основного боргу; 368 406, 13 грн. пені; 879 918, 85 грн. інфляційних втрат; 68 504, 81 грн. 3% річних; 55 396, 99 грн. судового збору. Відмовлено у стягненні 374 854, 83 грн. пені, 526, 88 грн. 3% річних з простроченої суми та 168 608, 66 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 374 854, 83 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, поклавши судові витрати на Відповідача. Скаржник вважає, що зменшення пені здійснено судом першої інстанції із неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх істотних обставин справи. Позивач вважає відсутніми виняткові обставини для зменшення нарахованої пені. Зазначає, що суд прийняв лише сторону Відповідача, не оцінив майнового стану сторін, що призвело до порушення норм законодавства і прав Позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2016 р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Вказує, що підприємство не завдало ні позивачу, ні іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів. Поряд з цим, судом задоволено вимоги позивача про стягнення збітків від інфляції та трьох процентів річних. Просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, відзив на неї дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2016 року у справі № 906/1647/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2013р. між позивачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (як продавець) та відповідачем ОСОБА_2 підприємством "Бердичівтеплоенерго" (як покупець) був укладений Договір №427/14-БО-10 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (надалі за текстом - Договір №427/14-БО-10).

У п. 1.2. Договору №427/14-БО-10, з урахуванням внесених змін Додатковою угодою №1 до Договору купівлі-продажу природного газу від 20.11.2013р. за №427/14-БО-10 від 28.11.2014р., сторони визначили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно з п. 2.1. Договору №427/14-БО-10, сторони обумовили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом до 5302,0 тис. куб. м. у період з січня-квітня та жовтня-грудня 2014р.

Порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу сторони визначили у розділах 3-4 Договору №427/14-БО-10.

Ціна на газ, становить:

- з 01.01.2014р. - 3340, 75 грн. (разом з ПДВ) (п. 5.2. Договору №427/14-БО-10 в редакції Додаткової угоди №1 від 28.01.2014р. (а.с. 42);

- з 01.04.2014р. - 5264, 88 грн. (разом з ПДВ) (п. 5.2. Договору №427/14-БО-10 в редакції Додаткової угоди №2 від 29.04.2014р. (а.с. 43);

- з 01.06.2014р. - 6222, 22 грн. (разом з ПДВ) (п. 5.2. Договору №427/14-БО-10 в редакції Додаткової угоди №3 від 13.06.2014р. (а.с. 44);

- з 01.09.2014р. - 6405, 82 грн. (разом з ПДВ) (п. 5.2. в редакції Додаткової угоди №4 від 19.09.2014р.) (а.с. 45);

- з 01.11.2014р. - 6682, 44 грн. (разом з ПДВ) (п. 5.2. в редакції Додаткової угоди №5 від 12.11.2014р.) (а.с. 46);

- з 01.12.2014р. - 7661, 64 грн. (разом з ПДВ) (п. 5.2. в редакції Додаткової угоди №6 від 12.12.2014р.) (а.с. 47).

За умовами п. 6.1. Договору №427/14-БО-10 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідальність сторін сторони визначили у розділі 7 Договору №427/14-БО-10, у п. 7.2. якого обумовлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії Договору №427/14-БО-10, згідно розділу 11, - з дати підписання до 31 грудня 2014р., а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення.

Факт належного виконання позивачем свого обов'язку по поставці природного газу відповідачу підтверджується наступними доказами:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. (а.с. 48);

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014р. (а.с. 49);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2014р. (а.с. 50);

- актом примання - передачі природного газу від 30.04.2014р. (а.с. 51);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2014р. (а.с. 52);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2014р. (а.с. 53);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014р. (а.с. 54).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за отриманий природний газ виконав частково на суму 9 308 431, 57 грн., залишок боргу в сумі 2 007 857, 93 грн. залишився несплаченим.

Позивач доводить факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, який є підставою для стягнення пені в сумі 743260, 96 грн., 1 122 407, 57грн. інфляційних втрат та 69 031, 69 грн. 3% річних з простроченої суми згідно з ст. 625 ЦК України.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Умови Договору купівлі-продажу №427/14-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 20.11.2013р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу, правове регулювання якого передбачено главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №427/14-БО-10 позивач передав відповідачу природний газ в період січня - квітня 2014р. та жовтня-грудня 2014р. на загальну суму 11 316 289, 50 грн., однак відповідач, прийнявши останній, частково виконав зобов'язання з його оплати, залишок заборгованості становить -2 007 857, 93 грн.

Відповідач позовну вимогу позивача щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 2 007 857, 93 грн. визнає в повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 007 857, 93 грн. за отриманий природний газ є доведеною та підлягає задоволенню на суму 2 007 857, 93 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2. Договору №427/14-БО-10 передбачено, що за порушення строків оплати за фактично переданий газ, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 743 260, 96 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 253, ч.5 ст. 254, ст. 255 ЦК України, оскільки інше не передбачено Договором №427/14-БО-10.

При цьому, виходячи із змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Окрім того, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Також слід врахувати, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні (абз. 12 п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із здійсненим перерахунком пені місцевим судом, з врахуванням вихідних даних позивача, правомірність яких підтверджується в розмірі 736 812,26 грн. Відтак, у стягненні 6448,70 грн. пені судом обгрунтовано відмовлено.

Разом з цим, суд першої інстанції за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10% дійшов висновку про зменшення її розміру до 50%.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на неправомірне зменшення місцевим судом на 50% суми нарахованої пені до 368 406 грн. 13 коп., вважаючи, що даний випадок не є винятковим

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

В свою чергу, право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Здійснення судом цього права безпосередньо визначається дефініціями ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 стосовно офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, про те, що вимога про нарахування та сплату неустойки має відповідати передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

ОСОБА_2 підприємство "Бердичівтеплоенерго" (м. Бердичів) за своєю організаційно-правовою формою є унітарним комунальним підприємством Бердичівської міської ради, основним видом діяльності згідно КВЕД 35.30 є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Метою діяльності підприємства є здійснення виробничої та комерційної діяльності, спрямованої на забезпечення населення, установ, організацій та підприємств послугами, які є предметом діяльності підприємства, спрямовані на одержання прибутку і реалізація його на основі інтересів трудового колективу та мешканців міста.

За визначенням ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У п.3.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 у справі 1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) зроблено висновок, що однією з найважливіших цілей діяльності місцевого самоврядування є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.

Якщо головною метою суб'єкта господарювання в комунальному секторі економіки є виробництво продуктів чи послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України 2343-12, наголошує, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.

Таким чином, при забезпеченні потреб територіальної громади такі підприємства керуються іншими мотивами ніж прибутковість, оскільки визначена органом місцевого самоврядування мета діяльності таких підприємств не залежить від економічних ризиків і витрат на неї.

У ч. 4 ст. 191 Господарського кодексу України зазначено, що законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Згідно ч.6 цієї статті органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

А ч.ч. 4, 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні-послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Постановою КМУ від 1 червня 2011 р. N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (з наступними змінами та доповненнями) затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

За змістом цього Порядку відповідачем до складу інших операційних витрат не можуть включатися: суми визнаних штрафів, пені, неустойки. Відповідно, зазначені витрати відносяться підприємствами на збитки від господарської діяльності.

В матеріалах справи наявний баланс (звіт про фінансовий стан) за 9 місяців 2015р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015р. відповідача КП "Бердичівтеплоенерго", згідно з яким останній має збиток, розмір якого становить 4297, 00 тис. грн. (а.с. 71-75).

Згідно довідки КП "Бердичівтеплоенерго" від 11.01.2016р. дебіторська заборгованість підприємства становить 9 734, 1 тис. грн., кредиторська заборгованість в розмірі 34 622, 4 тис. грн. (а.с. 76).

Як вимагає частина 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом береться до уваги, що боржник, здійснює господарську діяльність в інтересах територіальної громади міста Бердичева попри економічно необґрунтований розмір його витрат на виробництво послуг з теплопостачання та відсутність своєчасно наданих державних субвенцій на покриття різниці в тарифах. Зазначені обставини оцінюються судом як поважні при визначенні ступеню вини відповідача у неможливості своєчасного виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Однак відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Місцевим судом встановлено, що 25.11.2015р. на офіційному сайті НАК "Нафтогаз України" було оприлюднено перевірену аудиторами фінансову звітність компанії як окремої юридичної особи за 9 місяців 2015р., відповідно до якої вказано, що за 9 місяців 2015 Нафтогаз отримав прибутку в розмірі 0,2 млрд. грн. порівняно зі збитком в 42,2 млрд. грн. за аналогічний період минулого року.

Окрім того, постановами Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012р., № 167 від 20.03. 2013 р., № 30 від 29 січня 2014 р. та № 375 від 04.06.2015 р. затверджуються Порядок та умови надання у 2012-2015 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).

Затверджені постановою КМУ №375 від 04.06.2015 р. Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є, зокрема, надавачі послуг, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом. Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.

Вищевикладеним підтверджується, що позивач як суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу за регульованим тарифом має можливість альтернативного задоволення своїх вимог відповідачем як надавачем послуг через встановлений державою механізм їх погашення.

Зважаючи на викладене, дослідивши обставини справи і встановивши підстави порушення Відповідачем грошового зобовязання суд першої інстанції правомірно визнав даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу і покликаючись на положення ст. 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та ступінь виконання ним грошового зобовязання, правомірно зменшив розмір пені на 50% із суми пені 736 812, 26 грн. до суми 368 406, 13 грн.

З огляду на те, що ст. 625 ЦК України вміщена в розділ 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п.6.2 Постанови № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова ВГСУ № 14).

Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України суми нарахованих 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів погоджується з розрахунком пені здійсненим судом першої інстанції, яким до задоволення підлягає 68 504, 81 заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 879 918, 85 грн.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 16.01.2016р. №14/2-46 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2016 року у справі № 906/1647/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.