Рішення № 57098032, 11.04.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2016 Справа № 920/213/16

за позовом Спільного українсько - білоруського підприємства "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), м. Суми,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

про стягнення 3148 грн. 92 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Чеховська А.В. (довіреність № 02/09-000874 від 22.01.2016); Архипенко О.І. (довіреність № 02/09-015443 від 02.10.2015);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3151 грн. 16 коп., в тому числі 1430 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі відповідно до укладеного між сторонами договору № 15-2015 оренди нерухомого майна від 01.04.2015, 618 грн. 99 коп. пені відповідно до п. 10.5. договору, 1000 грн. 00 коп. штрафу відповідно до п. 10.6. договору, 44 грн. 97 коп. 3 % річних, 57 грн. 20 коп. інфляційних збитків.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 02/09-005066 від 31.03.2016, в якій просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення 1 430 грн. 00 коп. у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, стягнути з відповідача на користь позивача 621 грн. 92 коп. пені, 1000 грн. 00 коп. штрафу, 44 грн. 97 коп. 3% річних, 52 грн. 03 коп. інфляційних збитків, а також стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог № 02/09-005066 від 31.03.2016 до розгляду.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до Спеціального витягу з ЄДРПОУ місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1, 40000.

Ухвала господарського суду Сумської області від 29.02.2016 про порушення провадження у справі № 920/213/16, що була надіслана на адресу відповідача (АДРЕСА_1, 40000) повернута до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом зазначеної статті, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 15-2015 від 01.04.2015, відповідачу у тимчасове платне користування передано адміністративний корпус з будівлею ринку, A-I, A-II площею 256,5 кв.м.; кіоск Б, площею 3,0 кв.м.; вбиральня, Е; навіс, Г; навіс Д; навіс Ж; навіс З; навіс И; огорожа, № 1-4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Факт передачі відповідачу в оренду об'єкта оренди підтверджується актом приймання - передачі від 01.04.2015.

Відповідно до п. 5.2. договору, розмір орендної плати за один календарний місяць використання об'єкта оренди, в період з 1 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року становить 15000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.

Щомісячно орендна плата коригується на індекс інфляції на підставі даних органів статистики, але не може бути меншою ніж орендна плата (п. 5.3. договору).

За умовами п. 5.5. договору, орендна плата нараховується відповідачу та сплачується ним з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди (передача об'єкта оренди в користування) і до моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди (повернення об'єкта оренди з користування). Сторони після закінчення кожного календарного місяця, в якому надавались послуги з оренди об'єкта оренди, складають акт про надані послуги з оренди об'єкта оренди. Не підписання орендарем акта про надані послуги з оренди об'єкта оренди та ненадання обґрунтованої відмови від підписання такого акту, протягом 10 календарних днів, від дати його отримання орендарем, буде свідчити, що послуги в місяці, відносно якого акт про надані послуги з оренди не підписаний, прийняті орендарем в повному обсязі, що буде достатньою підставою для нарахування та сплати орендної плати за відповідний місяць оренди.

Відповідно до п. 5.6. договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, на підставі виставленого орендодавцем, в строк до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, рахунку-фактури. У разі відсутності у орендаря рахунку на оплату орендної плати за будь-якими причинами, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у зазначений в цьому пункті термін на підставі договору.

Згідно з п. 2.3.3 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати оренду плату, компенсацію комунальних платежів, передбачених цим договором.

За умовами п. 3.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до 31 березня 2016 року, включно.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2015 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди за умовами якої сторони прийшли взаємної згоди припинити дію договору з 31 травня 2015 року.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, сторони погоджують, що у зв'язку із достроковим припиненням дії договору об'єкт оренди повинен бути повернутий з орендного користування, а платежі (орендна плата, компенсація комунальних витрат та ін..), що підлягають сплаті за договором, повинні бути сплачені до 31 травня 2015 року.

Факт повернення орендованого майна позивачу підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 31.05.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі в сумі 1430 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, а саме випискою з банківського рахунку позивача за 11.03.2016 підтверджується факт погашення відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 1430 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем орендної плати в сумі 1430 грн. 00 коп. 11.03.2016, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 10.5., 10.6. договору, за прострочення поточних платежів з орендної плати, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення на підставі виставленого позивачем рахунку протягом 3-х банківських днів з дня отримання такого рахунку. У випадку прострочення оплати платежів з орендної плати, витрат на утримання об'єкту оренди та компенсації комунальних послуг на 10 календарних днів і більше, позивач додатково має право вимагати, а відповідач за такою вимогою зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 1000 грн. 00 коп.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну сплату орендної плати відповідачеві нараховано пеню в сумі 621 грн. 92 коп., в тому числі в сумі 584 грн. 00 коп. за період з 01.06.2015 по 08.11.2015, виходячи з суми заборгованості в розмірі 2430 грн. 00 коп., в сумі 37 грн. 92 коп. за період з 09.11.2015 по 30.11.2015, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1430 грн. 00 коп., а також штраф в сумі 1000 грн. 00 коп.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З урахуванням викладеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачене діючим законодавством України та умовами договору оренди, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 621 грн. 92 коп. пені, 1000 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну сплату орендної плати відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 44 грн. 97 коп., в тому числі в сумі 32 грн. 16 коп. за період з 01.06.2015 по 08.11.2015, виходячи з суми заборгованості в розмірі 2430 грн. 00 коп., в сумі 12 грн. 81 коп. за період з 09.11.2015 по 25.02.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1430 грн. 00 коп., а також інфляційні збитки в сумі 52 грн. 03 коп. (за період з 01.06.2015 по 08.11.2015, виходячи з суми заборгованості в розмірі 2430 грн. 00 коп., дефляція складає -9,72 грн., за період з 09.11.2015 по 25.02.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1430 грн. 00 коп., інфляційні збитки складають 52 грн. 03 коп.).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року «Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З огляду на викладене, оскільки не врахування позивачем при розрахунку інфляційних втрат дефляції, тягне за собою завищення інфляційних втрат, так як індекс інфляції за своєю суттю є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, судом не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу та максимального розміру нарахувань, здійснено перерахунок інфляційних збитків за період з 01.06.2015 по 25.02.2016, виходячи з суми заборгованості в розмірі 2430 грн. 00 коп. за період з 01.06.2015 по 08.11.2015 та виходячи з суми заборгованості в розмірі 1430 грн. 00 коп. за період з 09.11.2015 по 25.02.2016. Згідно з розрахунком суду загальна сума інфляційних збитків складає 35 грн. 34 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 44 грн. 97 коп., інфляційних збитків в сумі 35 грн. 34 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позову, щодо стягнення з відповідача 16 грн. 69 коп. інфляційних збитків, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 40000, іден. номер НОМЕР_1) на користь Спільного українсько - білоруського підприємства "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (проспект Курський, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 21127532) 621 грн. 92 коп. пені, 1000 грн. 00 коп. штрафу, 44 грн. 97 коп. 3% річних, 35 грн. 34 коп. інфляційних збитків, 1378 грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 1430 грн. 00 коп. основного боргу - провадження у справі припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.04.2016

Суддя Є.А. Жерьобкіна