Рішення № 57097786, 07.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р.Справа № 922/186/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків за участю Військової прокуратури сил антитерористичної операції прокуратури України до ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Харків про розірвання договору за участю :

позивача - ОСОБА_1, дов. № 72-16 від 20.01.2016 року

відповідача - ОСОБА_2 директор , ОСОБА_3 дов. №139 від 29.12.2015р.

прокурора - Волик О.Г., посв. № 035279 від 26.08.15 р.;

начальника транспортного відділу позивача - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить розірвати договір від 04.12.2013 р., укладений між Державним підприємством "Завод ім. В. О. Малишева" та відповідачем - Харківською філією приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", мотивуючи свої вимоги істотним порушенням відповідачем умов вказаного договору.

05.02.16 р. позивач надав пояснення, в яких зазначив, що виходячи зі змісту спірного договору, право користування стрілочним переводом №1-Ч та 10 м залізничного шляху, як в п. 1.1 договору (далі "стрілочний перевід № 1-Ч") надано відповідачу безоплатно. Умовами договору не передбачено здійснення оплати за надане право користування майном, чим порушено імперативні приписи ст. 75 ГК України. Крім того, 27.12.2011 р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Завод ім. В. О. Малишева" (справа №5023/10655/11). Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2012р. введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ДП "Завод ім. В .О. Малишева" ОСОБА_5 Проте, в порушення ч. 13 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спірний договір від 04.12.2013р. укладено під час стадії розпорядження майном в рамках справи про банкрутство ДП "Завод ім. В. О. Малишева" без погодження з розпорядником майна. На підставі викладеного, позивач просив суд надати правову оцінку спірному договору та його відповідності законодавству України, що діяло на момент укладення договору та у випадку, якщо суд прийде до висновку, що спірний договір суперечить законодавству України, з метою захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір від 04.12.2013 р., укладений між Державним підприємством "Завод ім. В. О. Малишева" та Харківською філією приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

08.02.16 р. представник відповідача надав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що актами комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В.О. Малишева" зафіксовані лише технічні недоліки з утримання стрілочного переводу № 1-Ч, які не перешкоджають руху залізничного транспорту та не є підставою для заборони руху залізничним транспортом на ділянці стрілочного переводу № 1-Ч. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем, з моменту укладення договору, відповідно до п. 2.3.1 договору, жодного разу не надсилалась вимога про усунення порушень зобов'язань з боку відповідача, що свідчить про належне виконання останнім умов спірного договору, а отже, підстави для його розірвання відсутні.

10.03.16 р. представник позивача надав пояснення на відзив, в яких зазначив, що наявність технічних недоліків майна свідчить про неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з боку відповідача та про істотне порушення останнім умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.16 р., за клопотанням відповідача, строк розгляду справи продовжено по 11.04.16 р. та відкладено на 28.03.16 р.

24.03.16 р. відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив, що позивач у відповідях на акти комісійного огляду залізничних колій ДП "Завод ім. В.О. Малишева" від 04.02.2015р., від 15.04.2015р., від 16.07.2015р., від 19.10.2015р., від 19.01.2016р. підтверджує усунення технічних недоліків, зауважень з утриманню стрілочного переводу № 1-Ч та, відповідно, належне виконання обов'язків відповідача за спірним договором.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.03.16 р. по 30.03.16 р., для надання сторонами додаткових документів.

30.03.16 р. позивач надав пояснення, в яких зазначив, що усунення всіх недоліків, зазначених в актах комісійного огляду залізничних колій ДП "Завод ім. В.О. Малишева" від 04.02.2015р., від 15.04.2015р., від 16.07.2015р., від 19.10.2015р., від 19.01.2016р., здійснювались силами та за рахунок позивача.

04.04.16 року до суду від Військової прокуратури сил антитерористичної операції прокуратури України надійшла заява з повідомленням про вступ у дану справу.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Окрім того, згідно ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В абз. 5 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" роз'яснено, що господарським судам слід мати на увазі, що законодавством України не передбачено ухвалення будь-яких окремих процесуальних документів з приводу вчинення прокурором зазначених дій, так само як і можливості відмови господарським судом прокуророві у його вступі у справу, здійсненому шляхом повідомлення суду про свою участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

В судовому засіданні 07.04.2016 року представник прокуратури роз'яснив мотиви повідомлення про вступ у справу та надав обґрунтовані твердження щодо вступу у дану справу.

Суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі. Отже, справа розглядається за участю Військової прокуратури сил антитерористичної операції прокуратури України.

Представник позивача в судовому засіданні 07.04.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, 06.04.16 р. надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що копії витягу з журналу огляду колій та стрілочних переводів ділянки "Куст" ХФ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", а також книги запису результатів перевірки стрілочних переводів і глухих перетинів №2 ХФ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" не є належними та допустимими доказами та не можуть братися до уваги при вирішенні даного спору. Крім того, позивач зауважив, що протягом дії спірного договору усунення технічних недоліків здійснювалося виключно силами та за рахунок позивача, в підтвердження чого позивач надав договір підряду №2910/1-1088дп від 29 жовтня 2014 р. укладений між ДП "Завод ім. В. О. Малишева" (замовник) та TOB "БМП-164" (виконавець) та акт виконаних робіт № 1 за грудень 2014 року. Позивач також зазначив, що, на даний час, майно, яке виступає предметом спірного договору, знаходиться в неналежному технічному стані та потребує ремонту, в підтвердження чого надав акт комісійного огляду від 31.03.16 р. та дефектний акт від 31.03.2016 р. Крім того, позивач, посилаючись на практику Верховного суду України, зазначив, що дострокове розірвання договору можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов'язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору. Так, він (позивач) укладав спірний договір виключно з метою та за умови забезпечення відповідачем нормального функціонування та підтримки в належному технічному стані майна, а також виконання та фінансування ним необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт. Це було умовою надання майна в безоплатне користування. Отже, на думку позивача, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань (незабезпечення підтримки в належному технічному стані майна, не здійснення його ремонту на не здійснення фінансування таких ремонтних робіт) тягне для позивача неможливість досягнення цілей договору та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні договору.

Крім того, 07.04.16 р. позивач надав клопотання про залучення додаткових документів, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.16 р. підтримав свій відзив, 06.04.16 р. надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що наданий позивачем договір № 2910/1-1088дп не може свідчити про виконання робіт з усунення технічних недоліків стрілочного переводу № 1-Ч, оскільки будь-які роботи з ремонту чи усунення технічних недоліків стрілочного переводу № 1-Ч та ділянки залізничної колії 10м (за спірним договором) не є предметом договору підряду №2910/1-1088дп від 29.10.2014р. До того ж, зазначений договір припинив свою дію з 01.01.2015 року. Крім того, проведення середнього ремонту залізничних колій та перетинів потребує закриття під'їзної колії для руху залізничним транспортом на встановлений термін з обов'язковим повідомленням про це відокремленого підрозділу Південної залізниці й Відповідача та обов'язковим записом в журналах ДУ-46 станції примикання Харків-Балашовський Південної залізниці та позивача. Середній ремонт залізничних колій та перетинів здійснюється за допомогою важкої техніки, транспортування якої до місця проведення робіт виконується через станцію станцію Харків-Балашовський Південної залізниці та через стрілочний перевід № 1-Ч позивача, для чого потрібна заборона руху на залізничних коліях та стрілочному переводі № 1-Ч позивача. В той же час, рух залізничним транспортом на ділянці стрілочного переводу № 1-Ч та 10м залізничної колії не заборонявся протягом дії спірного договору. Зазначені обставини ставлять під сумнів ствердження позивача про проведення усунення технічних недоліків та середнього ремонту залізничних колій й стрілочного переводу № 1-Ч позивача власними силами. Відповідач також зауважив, що жодних повідомлень та вимог, усних чи письмових, у відповідності до п. 2.3.1 спірного договору, від позивача під час дії спірного договору предявлено не було.

Представник прокуратури в судовому засіданні 07.04.16 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

04 грудня 2013 р. між ДП "Завод ім. В. О. Малишева" (позивач) та Харківською філією ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (відповідач) був укладений договір (далі - договір, а.с. 18).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є регулювання взаємовідносин сторін при реалізації права сумісного користування залізничним стрілочним переводом №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача, які розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечувати нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані стрілочного переводу №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-ч до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача.

Пунктом 2.2.2 договору встановлено обов'язок відповідача здійснювати виконання та необхідне фінансування усіх необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт стрілочного переводу №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-4 до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, будь-яка сторона має право вимагати від іншої сторони, яка порушує умови даного договору, в найкоротшій термін усунути виявлені порушення.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України (п.3.1 Договору).

Позивач зазначає, що у зв'язку із систематичним порушенням взятих на себе зобов'язань з боку відповідача, ДП "Завод ім. В. О. Малишева" листом №4148/92 від 30.10.2015р. (а.с. 19) повідомило відповідача про свою відмову від спірного договору та припинення сервітуту.

Листом від 09.11.2015р. №530 (а.с. 21) відповідач повідомив ДП "Завод ім. В. О. Малишева" про свою незгоду з викладеним у листі №4148/92 від 30.10.2015р. та зазначив про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Листом від 28.12.2015 р. №5060/16 ДП "Завод ім. В. О. Малишева" повторно повідомило Харківську філію приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про відмову від договору та заявило про припинення сервітуту.

Позивач зазначає, що в порушення умов п.п. 2.2.1 договору, Харківською філією ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" не забезпечується нормальне функціонування та підтримка в належному технічному стані стрілочного переводу №1-Ч. В підтвердження неналежного технічного стану вказаного стрілочного переводу №1-Ч, який виключає його нормальне функціонування, позивачем надані акти комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева" від 19.01.2016 р., від 10.11.2015р., від 19.10.2015р., від 13.08.2015р., 16.07.2015р., 15.04.2015 р., 04.02.2015р. (а.с. 25-35). Позивач наголошує, що порушення вказаних умов договору з боку відповідача значною мірою позбавляє його (позивача) того, на що він розраховував при укладенні договору, що, в свою чергу, є підставою для розірвання договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Майно, право користування яким надано відповідачу, згідно з умовами спірного договору, є нерухомим.

Відповідно до ст. 395 ЦК України право користування (сервітут) є одним із видів речових прав на чуже майно.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном

Виходячи зі змісту договору та положень законодавства України, суд приходить до висновку, що спірний договір є договором сервітуту.

Посилання позивача на порушення припису ч. 13 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.13 р.) при укладенні спірного договору, судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 13 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.13 р.), керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди, зокрема, щодо передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином.

При цьому, Верховний суд України в своєму Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.13 р. зазначив, що правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

В даному випадку зміна належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.) спірного майна не була здійснена, отже, розпорядження спірним майном не відбулося.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припис ч. 13 ст. 13 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.13 р.) не розповсюджується на спірний договір.

Щодо посилань позивача на безоплатність спірного договору, суд зазначає, що дійсно умовами договору не передбачена фіксована оплата. В той же час відповідач зобов'язався здійснювати виконання та необхідне фінансування усіх необхідних в процесі спільної експлуатації ремонтних робіт стрілочного переводу №1-Ч та 10 м залізничного шляху (п. 2.2.2 договору). Тобто, саме на відповідача покладено обов'язок фінансування усіх необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт, що, за умови сумісного користування спірним майном сторонами, може розцінюватись як плата за користування спірним майном.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач, посилаючись на акти комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева" від 19.01.2016 р., від 10.11.2015р., від 19.10.2015р., від 13.08.2015р., 16.07.2015р., 15.04.2015 р., 04.02.2015р. (а.с. 25-35), зазначає, що відповідач припустився істотних порушень спірного договору, у зв'язку з чим, вказаний договір має бути розірваний за рішенням суду.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін та начальника транспортного відділу (відділу №90) позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Верховний суд України в постанові від 18.09.2013 р. по справі №6-75цс13, зазначає, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не мас будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. ОСОБА_6 критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди. її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору: а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати

Суд наголошує, що предметом спірного договору є регулювання взаємовідносин сторін при реалізації права сумісного користування спірним майном (п. 1.1 договору). Відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечувати нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані зазначене майно та здійснювати виконання та необхідне фінансування усіх необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт.

Отже, при укладенні спірного договору, позивач розраховував, що він буде мати можливість користуватись спірним майном, а відповідач буде забезпечувати нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані зазначене майно.

Позивач, в підтвердження наявності істотних порушень відповідачем умов спірного договору, посилається на акти комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева" від 19.01.2016 р., від 10.11.2015р., від 19.10.2015р., від 13.08.2015р., 16.07.2015р., 15.04.2015 р., 04.02.2015р. (а.с. 25-35). Крім того, під час останнього судового засідання позивачем був наданий акт комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева" від 31.03.2016 р., в якому також були зазначені технічні недоліки, строк усунення яких - 15.04.16 р.

Суд наголошує, що технічні недоліки зазначені у вказаних актах, не свідчать про істотне порушення відповідачем умов спірного договору та не можуть бути підставою для його розірвання, оскільки спірне майно перебуває в постійній експлуатації, внаслідок чого може виникати необхідність поточного ремонту цього майна та усунення певних недоліків.

Під час судового засідання 07.04.16 р. представники позивача підтвердили, що протягом дії спірного договору рух залізничним транспортом на ділянці стрілочного переводу № 1-Ч не заборонявся, отже, позивач мав можливість користуватись спірним майном (на що він і розраховував при укладенні спірного договору).

Крім того, у вищезазначених актах був зазначений строк усунення недоліків. При цьому, з витребуваних судом копій відповідей ДП "Завод ім. В.О. Малишева" (а.с. 151-160) на акти комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В.О. Малишева" від 19.01.16 р., від 10.11.2015 р. від 19.10.2015 р., від 16.07.2015 р., від 15.04.2015 р. та від 04.02.2015 р., вбачається що всі недоліки були усунені вчасно та в межах строків, які зазначені в цих актах.

Позивач, в свою чергу, зазначає, що протягом дії спірного договору усунення технічних недоліків, в тому числі по вищезазначеним актам, здійснювалося виключно силами та за рахунок Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева".

Проте, суд не може погодитись з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Так, наданий позивачем договір підряду № 2910/1-1088дп від 29.10.14 р. (а.с. 166) не може свідчити про виконання робіт з усунення технічних недоліків саме спірного майна (стрілочного переводу № 1-Ч), оскільки предметом вказаного договору є середній ремонт під'їзного залізничного шляху за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Отже, будь-які роботи з ремонту чи усунення технічних недоліків стрілочного переводу № 1-Ч та ділянки залізничної колії 10м (тобто майна за спірним договором) не є предметом вказаного договору підряду. До того ж, зазначений договір був укладений в жовтні 2014 року, а акт виконаних робіт за цим договором був підписаний в грудні 2014 року. Проте, акти, на які посилається позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, були складені в 2015 та 2016 роках.

Крім того, в судовому засіданні 07.04.16 р. представник відповідача зазначив, що проведення середнього ремонту залізничних колій та перетинів потребує закриття під'їзної колії для руху залізничним транспортом на встановлений термін з обов'язковим повідомленням про це відокремлений підрозділ Південної залізниці й Відповідача та обов'язковим записом в журналах ДУ-46 станції примикання Харків-Балашовський Південної залізниці та позивача. Середній ремонт залізничних колій та перетинів здійснюється за допомогою важкої техніки, транспортування якої до місця проведення робіт виконується через станцію станцію Харків-Балашовський Південної залізниці та через стрілочний перевід № 1-Ч позивача, для чого потрібна заборона руху на залізничних коліях та стрілочному переводі № 1-Ч позивача. Так, рух залізничним транспортом на ділянці стрілочного переводу № 1-Ч та 10м залізничної колії не заборонявся протягом дії спірного договору, що було підтверджено представниками позивача під час судового засідання. Зазначені обставини ставлять під сумнів твердження позивача про проведення усунення технічних недоліків та середнього ремонту залізничних колій й стрілочного переводу № 1-Ч позивача власними силами.

Надані позивачем службові записки також не можуть вважатися належними доказами виконання робіт з ремонту спірного майна силами останнього, оскільки ці записки складені в одноособовому порядку та підписані лише начальником транспортного відділу позивача.

Крім того, службовою запискою № 510/90 від 29.03.16р. (а.с. 179) начальник транспортного відділу позивача ОСОБА_4 стверджує про інформування відповідача щодо виявлених технічних недоліків, що також не відповідає дійсним обставинам, оскільки жодних доказів направлення повідомлень та вимог, усних чи письмових, позивачем не надано.

Наданий позивачем договір поставки № 1597дп від 28.07.15 р., предметом якого є поставка полушпал деревяних просочених тип 2 в кількості 100 штук, та видаткові накладні до нього, також не підтверджують використання цих полушпал під час ремонту та усунення технічних недоліків саме спірного майна.

Враховуючи викладене, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що усунення технічних недоліків спірного майна, в тому числі зазначених в актах комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева" від 19.01.2016 р., від 10.11.2015р., від 19.10.2015р., від 13.08.2015р., 16.07.2015р., 15.04.2015 р., 04.02.2015р., було здійснено саме Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева".

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що копії витягу з журналу огляду колій та стрілочних переводів ділянки "Куст" ХФ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", а також книги запису результатів перевірки стрілочних переводів і глухих перетинів №2 ХФ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" не є належними доказами усунення технічних недоліків зазначених у вищевказаних актах.

В той же час, умовами договору саме на відповідача покладено обовязок здійснювати виконання та необхідне фінансування усіх необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт спірного майна. При цьому, в матеріалах справи знаходяться докази (листи позивача) усунення недоліків, які зазначені в спірних актах.

Беручи до уваги відсутність в матеріалах справи жодних вимог або повідомлень позивача направлених, відповідно до п. 2.3.1 спірного договору, на адресу відповідача щодо невчасного або неналежного усунення останнім недоліків спірного майна, які зазначені в актах, враховуючи ненадання позивачем доказів усунення цих недоліків власними силами, суд приходить до висновку, що саме відповідач усунув ці недоліки в передбачені актами строки.

Вказані обставини свідчать про належне виконання відповідачем своїх обовязків за спірним договором.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що під час дії спірного договору, позивач мав можливість користуватись спірним майном, а відповідач забезпечував нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані спірного майна.

Отже, твердження позивача про те, що він (позивач) був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладені договору, не відповідають дійсності та спростовуються вищевикладеним.

За таких підстав, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В звязку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_6