Рішення № 57096912, 05.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/3/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016 Справа № 908/358/16

За позовною заявою Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, код ЄДРПОУ 00203625)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Саусленк-Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 82-А, код ЄДРПОУ 33050713)

про стягнення 48000 грн.

Суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 04.01.2016;

від відповідача ОСОБА_2, директор, прот. від 10.06.2014

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Саусленк-Запоріжжя плати за зберігання товару у розмірі 48000 грн. за договором № 03/08-КП від 01.08.2008 р., укладеного між Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" (зберігачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось» (поклажодавцем).

Ухвалою від 09.02.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно номер провадження 21/3/16, справу призначено до розгляду в засіданні на 23.03.2016 року.

Ухвалою суду від 09.02.2016 відстрочено сплату судового збору позивачем.

22.03.2016 року від позивача надійшло клопотання (вх. 09-06/7103 від 22.03.2016), згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

22.03.2016 року відповідач надав відзив, в якому просить у позові відмовити, зазначає, що не є правонаступником ТОВ Рось та будь-яких зобовязань перед позивачем із зберігання товару за договором № 03/08-КП від 01.08.2008 р., укладеного між Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" (зберігачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось» (поклажодавцем), не має.

Ухвалою від 23.03.2016 на підставі ст. 77 ГПК України судове засідання відкладене на 05.04.2016.

У засіданні 05.04.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечив на підставах, викладених у відзиві. Судовий процес здійснювався за клопотанням сторін без застосування засобів технічної фіксації. В судовому засіданні 05.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статтей 936, 937 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Судом встановлено, що 01.08.2008 р. між Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" (зберігачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось» (поклажодавцем) був укладений договір зберігання № 03/08-КП (надалі за текстом - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався за плату зберігати товар, переданий йому ТОВ «Рось», повернути цей товар у схоронності.

За період з січня по квітень 2012 р. ТОВ «Рось» передало позивачу на зберігання 317,1 тон товару загальною вартістю 1 534 224,00грн. Відповідно до додаткової угоди № 6 до договору в п. 4.1 визначено вартість послуг за зберігання товару у сумі 6 000,0 грн. за кожний квартал. Оплата за зберігання товару визначена у п. 4.2. № 6 до договору та повинна бути сплачена ТОВ «Рось» на розрахунковий рахунок позивача: не пізніше 10 квітня календарного року (за перший квартал зберігання); не пізніше 10 липня календарного року (за другий квартал зберігання); не пізніше 10 жовтня календарного року (за третій квартал зберігання; не пізніше 10 січня наступного календарного року (за четвертий квартал зберігання). ЗДП «Кремнійполімер» зобов'язання за Договором виконані у повному обсязі.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

На підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 18.03.2014 у справі № 908/974/13, суд встановив, що зазначеною ухвалою затверджено звіт ліквідатора № 02-01/4/21 від 17.02.2014 року про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, звіт про витрати по ліквідаційній процедурі. Ліквідаційний баланс банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Рось (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 152-В, код ЄДРПОУ 31441699) та звіт ліквідатора затверджено. Банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю Рось ліквідовано. В ухвалі зазначено, що відповідно до ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «Рось» 21.03.2014 до реєстру внесений запис про припинення товариства.

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Між ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» та ЗДП «Кремнійполімер» не укладались будь-які договори на зберігання Позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя» зареєстровано 11.06.2004р. Згідно нової редакції статуту, зареєстрованого 26.08.2005р., товариство не є правонаступником ТОВ «Рось», такі дані відсутні і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частини 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частини 1 статті 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 03.02.2014, який укладено між ТОВ «Рось» (продавцем) та ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» (покупцем), судом встановлено, що ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» набуло право власності на товар:

- азеотроп - промфракція МХС у кількості 10,8 т.;

- кубові залишки хлорорганічного виробництва у кількості 49,9 т.;

- освітлені метальні кубові залишки у кількості 205,4 т.;

- суміш к/з МХС та к/з БТХ у кількості 51 т., яке зберігається за адресою: Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер", 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, відповідно до договору зберігання № 03/08-КП від 01.08.2008 року.

Суд встановив, що за актами приймання-передачі матеріальних ціностей на відповідальне зберігання від 31.01.2012, 05.06.2012 зазначене майно на виконання договору зберігання № 03/08-КП від 01.08.2008 року між Запорізьким державним підприємством "Кремнійполімер" (збергачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рось», було передане на зберігання позивачу.

За поясненнями сторін, наданим у засіданні, суд встановив, що станом на 05.04.2016 товар, належний ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» :

- азеотроп - промфракція МХС у кількості 10,8 т.;

- кубові залишки хлорорганічного виробництва у кількості 49,9 т.;

- освітлені метальні кубові залишки у кількості 205,4 т.;

- суміш к/з МХС та к/з БТХ у кількості 51 т., продовжує зберігатись за адресою: Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер", 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7 (надалі за текстом «товар»).

Позивач звертався до відповідача з листом від 07.07.2014 № 1479 (отриманий 21.07.2014) з проханням вирішити питання щодо доцільності подальшої дії договору зберігання № 03/08-КП від 01.08.2008 року.

Станом на момент розгляду спору у суді позивич не надав доказів укладення договору на зберігання товару, належного ТОВ «Саусленк-Запоріжжя».

Таким чином, вимоги Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер" щодо стягнення плати за зберігання товару за умовами договору зберігання № 03/08-КП від 01.08.2008 року є безпідставними, неправомірними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи відстрочення сплати судового збору позивачем ухвалою суду від 09.02.2016, судовий збір слід стягнути з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Стягнути із Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7, код ЄДРПОУ 00203625) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 38025409, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя, № рахунку 31215206783007, МФО 813015) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.І.Черкаський

дата складання повного рішення 11.04.2016