Ухвала суду № 57095496, 04.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/13904/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, та ОСОБА_4, звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просили суд визнати протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової компенсації в розмірі суми державного страхування військовослужбовця померлого у період проходження військової служби у зв'язку з смертю ОСОБА_5 у період проходження ним військової служби в сумі 192780,00 грн; зобов'язати відповідачів призначити та виплатити одноразову грошову компенсацію в розмірі суми державного страхування військовослужбовця померлого у період проходження ним військової служби в сумі 192780,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідачі подали апеляційні скарги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_5 у період з 01.08.1992 по 26.12.2013 проходив військову службу в Збройних Силах України; мав військове звання - майор.

Згідно матеріалів справи, позивачі є членами сім'ї ОСОБА_5, а саме ОСОБА_2 - дружиною, ОСОБА_3 - сином, ОСОБА_4 - матір'ю.

Згідно свідоцтва Серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом командира військової частини А2622 від 26.12.2013 №279 ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю в результаті падіння з висоти (смерть не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби).

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 31.01.2014 №41 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю в результаті падіння з висоти (смерть не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби).

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, та ОСОБА_4 зверталися з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просили суд визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні та виплаті грошової компенсації в розмірі суми державного страхування військовослужбовця, померлого у період проходження військової служби, у зв'язку з смертю ОСОБА_5 у період проходження військової служби в сумі 192780,00 грн; зобов'язати відповідача призначити та виплатити грошову компенсацію в розмірі суми державного страхування військовослужбовця, померлого у період проходження військової служби, у зв'язку з смертю ОСОБА_5 у період проходження військової служби в сумі 192780,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року у справі №826/5688/14, що залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2015 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду заяви позивачів, зобов'язано розглянути по суті заяву з прийняттям відповідного рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до положень частини третьої та п'ятої статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно, оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року набрала законної сили, то встановлені у ній обставини не потребують доказуванню у даній справі.

Згідно вказаних вище рішень позивачі, які є позивачами і у даній справі, 14.02.2014 звернулися до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою про отримання одноразової грошової компенсації за померлого у період проходження військової служби військовослужбовця в порядку статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також рішеннями судів встановлено, що згідно повідомлень Чернігівського обласного військового комісаріату від 20.02.14 №503 та від 31.03.14 №828, 829 заява з документами направлена на розгляд Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Листом від 16.04.14 №1095 позивачі повідомлені про те, що листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.14 №248/3/6/448 визначено відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодились апеляційний та касаційний суди, дійшов висновку, що Міністерством оборони України заява позивачів по суті не розглядалася, і рішення по суті не приймалося, що є підставою для визнання протиправною відповідної бездіяльності Міністерства оборони України. В той же час, оскільки заява позивачів по суті не розглянута, суд вирішив не надавати оцінку правовим позиціям сторін щодо наявності чи відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги та застосування положень статті 15 та 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що має бути зроблене Міністерством оборони України під час розгляду заяви позивачів по суті.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 травня 2015 року №15, затвердженого Міністром оборони України 30 травня 2015 року, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування рішення комісія зазначила, що смерть ОСОБА_5 згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України від 20.04.2015 №1423 настала внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов'язаної з проходженням військової служби, в той час як статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка була чинна на час смерті військовослужбовця, було передбачено виплату одноразової грошової допомоги лише у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.

Під час розгляду справи суд першої інстанції виходив з того, що подібні відносини, в частині реалізації механізму оформлення, призначення, виплати і одержання грошової допомоги за померлого в період проходження військової служби військовослужбовця, чітко врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, якою затверджений Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, тому необхідно застосувати до спірних правовідносин по предмету спору відносин за аналогією закону.

Тому, на думку суду першої інстанції, у разі загибелі (смерті) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям, виплачується одноразова грошова допомога - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі загибелі (смерті), що сталася включно до 31.12.2007, - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10.04.1996 №925 та від 23.02.2002 №173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія зазначеного Закону відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 3 поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 15 Закону передбачено пенсійне забезпечення і допомога військовослужбовців. Так, згідно абзацу другого пункту 4 статті 15 батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям - інвалідам з дитинства (незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка була чинна на час смерті ОСОБА_5, передбачені умови та розмірі виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

Частиною першою визначено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджений Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі Порядок №499).

Отже, одноразова грошова компенсація виплачується батькам та неповнолітнім дітям у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період проходження військової служби, в той час як одноразова грошова допомога виплачується сім'ї загиблого (померлого), якщо сім'я відсутня то його батькам та утриманцям, у разі загибелі (смерті) під час виконання ним обов'язків військової служби.

Разом з тим, статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено початок і закінчення проходження військової служби; час та місце виконання обов'язків військової служби.

Так, початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, за змістом правових відносин проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби є різними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з лікарського свідоцтва про смерть від 24.12.2013 НОМЕР_2, довідки про причину смерті від 25.12.2013 НОМЕР_2, що видані Київським міським клінічним бюро судово - медичної експертизи, ОСОБА_5 помер в результаті падіння з висоти.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 28.12.2013, ОСОБА_5 29.11.2013 випав з 5 поверху будинку АДРЕСА_1, адреса будинку якого співпадає з адресою фактичного місця проживання дружини.

Відповідно до частини сьомої статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Колегія суддів вважає, що відсутність порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової компенсації у разі, якщо військовослужбовець помер в період проходження військової служби, а також відсутність державного страхування, яке надає змогу визначити розмір одноразової грошової компенсації, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Тому, враховуючи, що подібні відносини, в частині реалізації механізму оформлення, призначення, виплати і одержання грошової допомоги за померлого в період проходження військової служби військовослужбовця, чітко врегульовані Порядком №499, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до спірних правовідносин необхідно застосувати аналогію закону.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Порядку №499 у разі загибелі (смерті) під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі загибелі (смерті), що сталася включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. №925 та від 23 лютого 2002 р. №173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. №829.

Пунктом 7 Порядку №499 визначено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку, а головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Згідно статті 9 Порядку №499 фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково шляхом визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразової грошової компенсації у зв'язку зі смертю їхнього чоловіка та батька відповідно - ОСОБА_5, у період проходження ним військової служби у сумі 192780,00 грн; зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату оформити та направити документи до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової компенсації; зобов'язання Міністерство оборони України призначити одноразову грошову компенсацію у сумі 192780,00 грн та надіслати це рішення для виконання до Чернігівського обласного військового комісаріату; зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразову грошову компенсацію у зв'язку зі смертю їхнього чоловіка та батька у період проходження ним військової служби у сумі 192780,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 11.04.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.