Ухвала суду № 57095490, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24145/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД" звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання податкової консультації (роз'яснення) Державної фіскальної служби України від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15 такою, що не відповідає законодавству.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» звернулось до Державної фіскальної служби України із запитом від 16.09.2015 за вих. №2015/602 про надання письмового роз'яснення окремих положень податкового законодавства України, а саме: просило роз'яснити чи застосовуються страхувальником понижуючий коефіцієнт за умови виконання всіх вимог пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідь на вказаний запит Державною фіскальною службою України листом від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15 повідомлено, що у разі якщо хоча б одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є донарахування до мінімальної бази нарахування при розрахунку лікарняних, відпускних та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.

Не погоджуючись з вказаною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Приписами пунктів 52.4 та 52.5 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Апелянт вважає, що відповідь ДФС України на запит позивача щодо роз'яснення застосування понижуючого коефіцієнту, передбаченого розділом VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не може вважатися податковою консультацією, а тому не може бути оскаржена до суду.

Разом з тим, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 статті 53 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Таким чином, посилаючись на положення ст. 53 Податкового кодексу України, апелянту було відомо, що ця стаття розміщена у главі III «Податкові консультації» Розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» Податкового кодексу України, яка включає податкові консультації.

Так, приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

При цьому, згідно з пунктом 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, Державна фіскальна служба України, як контролюючий орган, наділена повноваженнями щодо здійснення адміністрування єдиного внеску, а, відтак, питання, поставлене товариством з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» у запиті від 16.09.2015 за вих. №2015/602, підлягає розгляду відповідачем із подальшим наданням податкової консультації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» звернулось до Державної фіскальної служби України за роз'ясненням щодо застосування страхувальником понижуючого коефіцієнту за умови виконання всіх вимог пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати.

Так, пунктом 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови: база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу; після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік; кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Отже, за умови одночасного дотримання платником єдиного внеску вищеперелічених трьох умов (крім платників, до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати понижуючий коефіцієнт. Інших умов для застосування коефіцієнту законодавством не передбачено.

Крім того, у пункті 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено заборони використання платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту у разі якщо хоча б одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є донарахування до мінімальної бази нарахування при розрахунку лікарняних, відпускних та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Таким чином, зазначена норма вказує, що роботодавець при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, повинен сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

Заробітна плата може не перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, наприклад: коли у звітному місяці були лікарняні, відпускні, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога по тимчасовій непрацездатності, чи робота на умовах неповного робочого дня (тижня), легкі умови праці, мали місце прогули та в інших випадках.

У пункті 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, вказано, що коефіцієнт застосовується при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам за умови дотримання умов, визначених названим пунктом.

Отже, коли роботодавцем виконані умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в тому числі, коли було здійснено донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець має право застосувати коефіцієнт до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами. Більше того, як було зазначено вище, головними умовами застосування коефіцієнта є збільшення бази нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу на 20 і більше відсотків по всьому підприємству, за умови, що середній платіж на одну застраховану особу буде не менше ніж в 2014 році.

Вказаний висновок узгоджується з роз'ясненнями, наданими листом Пенсійного фонду України «Опис формату Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905» від 19.06.2015 року, в якому зазначено, що під час заповнення реквізиту 21 «Суми нарахованого єдиного внеску за звітний місяць (на заробітну плату (дохід)» єдиний внесок на суми різниці нараховується без застосування понижуючого коефіцієнта».

Дана позиція також викладена у листі комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.11.2015 №04-27/10-1785.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено про невідповідність оскаржуваної податкової консультації, наданої листом від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15, вимогам чинного законодавства в частині справляння єдиного внеску, оскільки при її наданні контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена безпосередньо положеннями пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, суд першої інстанції у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 162 КАС України для гарантування дотримання і захисту прав, свобод, інтересів позивача, як суб'єкта у сфері публічно-правових відносин, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, правомірно зобов'язав ДФС України надати нову податкову консультацію з питання, поставленого у запиті від 16.09.2015 року за вих.. № 2015/602, з урахуванням висновків суду, викладених у його постанові.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 11.04.2016 р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.