Ухвала суду № 57093286, 05.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/1466/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Маслов В. В.Номер провадження 11-кп/788/311/16 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О. Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Крамаренка В. І., Матуса В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Москаленко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 19 січня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий 03.06.2015р. за ч.3 ст.185 КК України до 200 годин громадських робіт,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора - Матеко А.В.,

обвинуваченого -ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга від обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 19 січня 2016 року, в якій він висловлює незгоду з вироком суду в частині дати вчинення крадіжки та просить переглянути вирок. У змінах до апеляційної скарги обвинувачений та його захисник ОСОБА_4 просять вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України та призначено покарання:

- за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком, більш суворим, визначеного за даним вироком, призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.389 КК України у виді 1 місяця арешту, на підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком у виді 3 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 23.12.2015р. до 19.01.2015р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід тримання під вартою до 10год. 15 березня 2016 року.

В зміненій апеляційній скарзі обвинувачений та захисник вказують на неповноту судового розгляду, яка полягає у проведенні підготовчого судового засідання 22.09.2015р. без участі обвинуваченого, про яке він не був повідомлений, та внаслідок чого не зміг заявити клопотання про призначення йому захисника та висловити думку про невідповідність обвинувального акту положенням ст.291 КПК України, який, на їхню думку, не містить формулювання обвинувачення, не вказано поштовий індекс за місцем проживання обвинуваченого та потерпілого, у реєстр матеріалів досудового розслідування не внесено обвинувальний акт і його реквізити. Вважають, що порушено право на захист обвинуваченого, якого умовили не вимагати захисника, за що обіцяли м'яке покарання. Вказують, що судом не взято до уваги пом'якшуючу обставину - повне добровільне відшкодування шкоди потерпілому, невірно визначена дата вчинення злочину, що спричинило невірну кваліфікацію дій обвинуваченого. Зазначають, що судом безпідставно визнано допустимим доказом висновок експертизи з приводу оцінки викраденого.

За вироком суду що ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що у не встановлений досудовим слідством день в кінці травня 2015 року, близько 23 години, шляхом проникнення через вікно до дачного будинку по АДРЕСА_3, скоїв крадіжку майна на суму 911грн. 20коп., завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, з 08 липня 2015 року ОСОБА_3 знаходився на обліку в Тростянецькому районному підрозділі Охтирського міжрайонного відділу КВІ як засуджений за вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 03 червня 2015 року до покарання у виді 200 годин громадських робіт, та будучи під розпис ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання та попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт, у серпні - жовтні 2015 року допустив прогули без поважних причин та станом на 12 жовтня 2015 року кількість невідпрацьованих годин громадських робіт склала 92 години.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, думку обвинуваченого та його захисника на підтримання зміненої апеляційної скарги, прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених судом матеріалах кримінального провадження, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції вину свою визнав повністю та пояснив, що дійсно у вечірній час, в кінці травня 2015 року, він з метою вчинення крадіжки пройшов зі свого двору на територію двору дачного будинку по АДРЕСА_3, зняв металеві грати з вікна будинку, після чого за допомогою плоскогубців, які приніс із собою, витяг скло зі створи вікна та проник до приміщення будинку. У будинку виявив велосипед марки «Україна» зеленуватого кольору, який з метою викрадення розібрав за допомогою знайдених в кімнаті ключів. Там же, під ліжком, він виявив електродриль оранжевого кольору та електролобзик, які також вирішив викрасти. Вказані речі він почергово виніс з приміщення будинку на вулицю через вікно, після чого встановив грати та скло на місце, а викрадене майно відніс до себе додому, де і використовував його для власних потреб.

Також, обвинувачений показав, що будучи засудженим за вироком Тростянецького районного суду Сумської області до покарання у виді громадських робіт, з серпня 2015 знаходився на обліку в КВІ. Під розпис був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, попереджений про кримінальну відповідальність у разі ухилення від відбування громадських робіт, проте допускав прогули без поважних причин в серпні - жовтні 2015 року та не відпрацював встановлені графіком години громадських робіт, при цьому не повідомив органи КВІ про причини своїх неявок.

Оскільки покази обвинуваченого судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції згідно вимог ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого. При цьому судом було з'ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому не викликає сумнівів вірність встановленої досудовим слідством та судом дати скоєння обвинуваченим крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5, оскільки як в обвинувальному акті, так і у вироку суду зазначено, що крадіжку ОСОБА_3 скоїв у не встановлений досудовим слідством день в кінці травня 2015 року, що він і підтвердив, будучи допитаним в якості обвинуваченого під час судового розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Враховуючи, що в порядку ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 КПК України відхиляє також доводи апеляційної скарги з приводу сумнівів у допустимості як доказу висновку експертизи про вартість викраденого майна.

Не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду також доводи апеляційної скарги про проведення підготовчого судового засідання 22 вересня 2015 року без участі обвинуваченого, та, як наслідок, порушення його права на захист, оскільки такі доводи спростовуються як журналом, так і звукозаписом судового засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України. (а.с.13,157). Крім того, 13 жовтня 2015 року до того ж суду надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.389 КК України, яке було передано головуючому судді у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України, та в цьому провадженні 09 листопада 2015 року судом постановлена ухвала про об'єднання цих проваджень в порядку ст.334 КПК України. При цьому, в присутності обвинуваченого, в ході підготовчого судового засідання судом з'ясовувалися питання, передбачені ст.314 КПК України, та підготовче судове засідання було проведено також з участю обвинуваченого.

Таким чином, не ґрунтуються на нормах кримінального процесуального закону та спростовуються матеріалами провадження і посилання у апеляційній скарзі на невідповідність обвинувального акту положенням ст.291 КПК України. Крім того, обвинуваченому в суді неодноразово вручалася пам'ятка про права та роз'яснювалося право на захист, про що маються його розписки, захисником та обвинуваченим не надано жодних доказів того, що ОСОБА_3 якимось чином вмовляли не вимагати захисника, за що нібито обіцяли м'яке покарання, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано не визнано пом'якшуючою обставиною відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_5, оскільки викрадені речі були вилучені за місцем проживання обвинуваченого працівниками правоохоронних органів та передані потерпілому на відповідальне зберігання, а не повно та добровільно відшкодовані обвинуваченим.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції вірно врахував тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, особу винного та обставини, які пом'якшують покарання, а саме те, що обвинувачений раніше судимий, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, визнав свою вину та активно сприяв у розкритті злочинів, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи, що ОСОБА_3 винен у вчиненні кількох злочинів, один з яких вчинено до, а інший - після постановлення вироку Тростянецького районного суду від 03.06.2015р., остаточно ОСОБА_3 призначено покарання спочатку за сукупністю злочинів за правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а потім за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку суд цілком обґрунтовано призначив покарання та належно мотивував це у вироку, призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, є домірним скоєному, підстав для його пом'якшення не вбачається.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні кримінального провадження та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення, не встановлено.

Разом з тим, 24 грудня 2015 року набрала чинності нова редакція ч.5 ст.72 КК України, згідно якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. На підставі ч.3 Прикінцевих положень Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015р., колегія суддів вважає за необхідне застосувати даний Закон до ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 19 січня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - без задоволення.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк тримання під вартою з 20 січня 2016 року по 05 квітня 2016 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі згідно вимог ч.5 ст.72 КК України.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а для засудженого, який утримується під вартою - з дня вручення копії ухвали.

СУДДІ:

Литовченко Н. О. Крамаренко В. І. Матус В. В.