Ухвала суду № 57058347, 06.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/729/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/557/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року

у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 про тимчасове обмеження фізичної особи підприємця ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а:

17 лютого 2016 року до місцевого суду звернувся державний виконавець із даним поданням та просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до погашення нею зобовязань у звязку з перебуванням на примусовому виконанні наказу господарського суду Сумської області від 10.11.2015р., виданого на виконання рішення цього суду від 26.10.2015 року про стягнення з боржника на користь ФОП ОСОБА_5 сум заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних та відшкодування судових витрат на загальну суму в розмірі 313164,02грн.

Підстави подання мотивовані тим, що боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду, притому, що вона попереджена про необхідність сплати заборгованості та ігнорує вимоги державного виконавця.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18.02.2016 року подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження права виїзду боржника за межі України відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 задоволено.

Тимчасово, до повного погашення заборгованості, яка виникла станом на 18.01.2016 року, відповідно до наказу № 929/1312/15, виданого Господарським судом Сумської області 10.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_5 боргу в загальній сумі 313167,02 грн., обмежено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, ІПН НОМЕР_1, документовану паспортом для виїзду за кордон серії ЕР № 847013, орган видачі - 5901, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2Правда», 3, кв. 3, у праві виїзду за межі України.

Ухвалу направлено для виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 26.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що державний виконавець має надати суду докази та підтвердження наявності у боржника недостатньої кількості майна для виконання судового рішення та вчинення ним умисних дій, направлених на ухилення від його виконання.

Вказує, що обовязки боржника при примусовому виконанні судових рішень передбачені ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», але державним виконавцем не надано доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_3 покладених на неї зобовязань, як і не надано доказів на підтвердження її належного повідомлення про відкриття виконавчого провадження, про необхідність проведення опису та арешту майна, про направлення виклику державного виконавця та її неприбуття на такий виклик, не встановлено та не перевірено її фактичне місце реєстрації.

Зазначає, що фактичною адресою проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1, на яку не надходило жодних листів від державного виконавця, крім того, останнім не надано доказів з приводу наявності в боржника намірів на виїзд за межі України.

В судому засіданні боржник та її представники доводи апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити, бо боржник не мала відомостей про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона не мешкає за адресою АДРЕСА_2 та тимчасово проживала у м Києві, а з 16.02.2016 року зареєстрована у власній квартирі, яка розташована в АДРЕСА_3. За неї господарську діяльність здійснює її мати. Вона не отримала ніяких викликів до державного виконавця, а тому відсутні підстави вважати, що вона ухиляється від виконання судового рішення.

Старший державний виконавець Ричкаль С.П. заперечив на скаргу, оскільки, приватна квартира боржника перебуває у заставі банку і її реалізація неможлива, а здійснити опис майна за місцем її попередньої реєстрації не вдалось через відсутність боржника у квартирі на час виходу державного виконавця на місце. Згідно отриманим запитам боржник немає банківських рахунків та іншого нерухомого майна.

Кредитор ОСОБА_5 була належним чином повідомлення про час розгляду справи, але запросила перенести розгляд справи через неможливість нею та її представника прибути в судове засідання, але доказів поважності причин неприбуття до апеляційного суду не надала.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яке бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомленні нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін та інших учасників, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених, не перешкоджає розглядові справи.

У звязку з відсутності належного підтвердження причини відкладення розгляду справи, апеляційний суд відхилив заявлене клопотання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З представлених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 26.10.2015 року по справі № 920/1312/15, яке набрало законної сили 10.11.2015 року, стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_5 300000,00 грн. орендної плати, 7249,31 грн. пені, 362,47 грн. 3% річних, 5552,24 грн. судового збору.

На підставі виданого господарським судом наказу за заявою стягувача державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ постановами від 18.11.2015 року було відкрито виконавче провадження № 49390813 та накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення, державна реєстрація обтяжень цієї інформації відбулась. (а.с. 6, 7, 8, 12).

Постанова про відкриття виконавчого провадження було направлено рекомендованим листом на той час за адресою її реєстрації: АДРЕСА_4, яке повернуто через закінчення терміну зберігання.

За даними паспорту боржник з 23.07.2008 по 15.01.2016 була зареєстрована постійно за адресою: АДРЕСА_4. а з 16.02.2016р. у квартирі АДРЕСА_5, право власності на яку за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано за нею і на цей час знаходиться в іпотеці ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 13, 14). За зверненням держвиконавця банком не було надано дозвіл на реалізацію предмета іпотеки.

За інформацією Головного управління Дергеокадастру у Сумській області право власності, користування на земельні ділянки за нею не зареєстровані (а.с.20).

За повідомленням органів ПФУ даний боржник не працює та не отримує пенсії (а.с.10).

За інформацією Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 на обліку в органах ДПС не перебуває (а.с. 11).

10.12.2015 року старшим державним виконавцем управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - УДВС ГТУЮ у Сумській області) ОСОБА_4 було прийняте до виконання дане виконавче провадження № 49390813, про що було винесено постанову (а.с. 16, 18).

23.12.2015 року боржнику ОСОБА_3 було направлено виклик до УДВС ГТУЮ у Сумській області для надання пояснень разом з вищезазначеною постановою від 10.12.2015 року, які вона отримала 11.01.2016 року. Проте в зазначений час не зявилась, про що було складено відповідний акт (а.с. 17, 22, 23).

05.01.2016 року боржнику було направлено лист про проведення опису майна в назначений час та місце, який згідно з рекомендованим поштовим відправленням повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с. 29, 30).

15.01.2016 року державний виконавець УДВС ГТУЮ у Сумській області з метою виявлення та опису майна боржника ОСОБА_3 виходив за місцем її проживання ІНФОРМАЦІЯ_3Правди», 3, кв. 3 у м. Суми, однак дверей ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт (а.с. 27).

За повідомленням Управління ДМС України в Сумській області ОСОБА_3 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ЕР № 847013 від 18.03.2013 року (а.с. 19).

Направляючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, старший держвиконавець виходив з підстав невиконання на час звернення до суду боржником свого грошового зобовязання.

Задовольняючи вказане подання, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем неодноразово здійснювалися виклики боржника, які були особисто отримані боржником, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, але до УДВС ГТУЮ у Сумській області він не зявлявся. Окрім того, здійснювалися виходи з метою проведення виконавчих дій за місцем реєстрації боржника, але за місцем мешкання вона не знаходилася. В добровільному порядку боржник рішення суду не виконує.

Проте з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року.

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

У п.18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обовязковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням.

На підставі визначених у ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» обовязків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є реальні можливості, і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У звязку із зазначеним, на думку колегії суддів, сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

В той же час, державний виконавець жодних доказів для підтвердження факту ухилення боржника від виконання передбаченого у рішенні суду зобовязання на користь ФОП ОСОБА_5 не навів, як і не надав документів виконавчого провадження, які б підтверджували даний факт.

Зокрема, наявність іншого майна у боржника, крім 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_5, яка передана в іпотеку банківській установі, не встановлено через незастосування усіх спрямованих виконавчих дій, передбачених законом «Про виконавче провадження», а сам по собі факт обізнаності боржника про прийняття до виконання виконавчого провадження щодо стягнення з нього грошової суми за рішенням суду та його одноразова неявка на виклик до держвиконавця, не можуть свідчити про вчинення боржником будь-яких свідомих дій з метою уникнути від виконання присудженого за рішенням суду грошового зобовязання.

Підлягають перевірці дані Державної фіскальної служби України, за якими боржник не значиться на обліку в органах ДПС при тому, що, як повідомила остання в судовому засіданні, вона не зупиняла свою підприємницьку діяльність.

Нездійснення виконавчих дій щодо опису майна боржника за місцем попередньої постійної реєстрації по вул. Правди у м. Суми в звязку з не відкриттям дверей, відбулося через незастосування усіх заходів спрямованих на виконання цих дій передбачених національним законодавством.

Слід зазначити, що в мотивувальній частині подання не зазначені обставини навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по справі не встановлені обставини, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх боргових зобовязань, у звязку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання державного виконавця про тимчасове обмеження цього боржника у праві виїзду за межі України є передчасний.

Отже, враховуючи, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є виключним заходом для примусового виконання грошового зобовязання за рішенням суду, місцевий суд постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як його висновки ґрунтуються на непереконливих доказах про ухилення боржника від виконання рішення суду, тому оскаржену ухвалу необхідно скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року у даній справі скасувати.

У задоволенні поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_4 про тимчасове обмеження фізичної особи підприємця ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає касаційному оскарженню.

Судді: