Рішення № 57092846, 11.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3220/16

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Калараш А.А., Заїкін А.П.

За участю секретаря - Полякової В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2016 року по справі за позовом Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_5

-про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

14липня 2015 року заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_5 у якому просив суд витребувати у відповідача у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 91,5 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що майно незаконно вибуло з власності територіальної громади на підставі прийнятого рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 року « Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесенню змін до рішення Одеської міської ради» та у подальшому було відчужене третім особам. Посилаючись на те, що приймаючи таке рішення Одеська міська рада перевищила свої повноваження, а п.13 та договір купівлі-продажу зазначеного об'єкту визнано недійсними постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року представник позивача вважав, що майно з власності Одеської міської ради вибуло поза його волею та просив витребувати у ОСОБА_5 на користь територіальної громади в м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 91,5 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на ті ж обставини, що зазначені в позовній заяві та на те, що волевиявлення власника спірного майна на його відчуження не виражена жодним чином та законним актом, оскільки прийняте рішення та договір купівлі-продажу визнані судом незаконними.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в заявлених вимогах, суду першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. ст. 387, 388 ЦК України, оскільки позивач не довів, що майно вибуло з володіння Одеської міської ради не з його волі так як вибуло хоча і в порушенні порядку проте за рішенням Одеської міської ради. При цьому, районний суд посилався на рішення Європейського Суду, зокрема « Стретч проти Сполученого Королівства» з посиланням на порушення ст.1 Протоколу Конвенції. Одночасно районний суд посилається на принцип «належного урядування».

Однак з таким судженням районного суду судова колегія погодитись не може так як районний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає обставинам, що мають значення для правильного його вирішення . У зв'язку з цим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Матеріалами справи встановлено,сторонами не оспорюється що 12 серпня 2010 року укладено договір купівлі-продажу між Одеською міською радою та ТОВ «АРТ» щодо нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 91.5 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1.(а .с.11-15)

Зазначений договір купівлі-продажу укладено на підставі рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради», пунктом 13 якого доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу ТОВ «АРТ» 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, в тому числі і спірного об'єкту нерухомого майна.

Як вбачається з зазначеного договору право власності територіальної громади м. Одеси належало на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення першого поверху, виданого 14.06.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.02.2005 року № 41 та зареєстрованого КП « Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрів об'єктів нерухомості у реєстрі права власності на нерухоме майно 29.06.2010року, номер запису 625 в книзі 11ог-188, реєстраційний номер 30812306, номер витягу 26550490.

В послідуючому ТОВ «АРТ» на підставі договору купівлі-продажу від12 листопада 2012 року здійснено відчуження нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 91,5 кв.м, розташованих по АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Творче об'єднання Дюк», яке в свою чергу уклало договір купівлі-продажу зазначеного майна з ТОВ «Джі Ем Джі Контент». На підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2011 вказаний об'єкт нерухомого майна, відчужено на користь громадянки ОСОБА_5, яка залишається його власницею і на теперішній час.( а.с.16-20)

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В свою чергу постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі № 916/2545/13 за позовом заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради, ТОВ «АРТ», ТОВ «Утьосов», ПП «Елас- Комбі», ТОВ фірма «Харрісон-Транс-Сервіс», ТОВ «ІВ-Інвест Лтд», ТОВ «ІВ- Іммобільє», ТОВ «Джі Ем Джі Контент», ТОВ «ОПЕРА», ТОВ «Аверс Строй», за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010 «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради», визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «АРТ» шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, в тому числі і об'єкт нежитлових приміщень 1-го поверху площею 91,5 кв.м. по АДРЕСА_1.( а.с.21-24)

Відповідно до ч.3 ст. 61 ГПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було набуте відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, котре відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року визнано недійсним та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється в зв'язку з незаконним відчуженням ним цього майна.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У зв'язку з тим, що власником зазначеного майна, відчуженого за договором купівлі-продажу, була територіальна громада м. Одеси, управління ним від імені територіальної громади здійснювала Одеська міська рада та її виконавчі органи. Разом з тим, рішення Одеської міської ради (пункт 13 рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010), яким відповідно до 30 ч. І ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була оформлена воля територіальної громади міста на вибуття вказаного майна з її власності, визнана постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року недійсною, у зв'язку з тим, що рішення суперечить вимогам чинного законодавства. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що Одеська міська рада, укладаючи з ТОВ «АРТ» договору купівлі- продажу спірного об'єкту комунальної власності, вийшла за межі визначених законом повноважень та власник майна має право витребувати майно з чужого незаконного володіння з підстав ст.388 ЦК України.( а.с.21-24)

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що районний суд прийшов помилкового висновку, що воля власника (територіальної громади міста) щодо відчуження зазначеного майна у встановленому законом порядку була виражена рішенням Одеської міської ради від 14.04.2010 року, так як його п.13 та сам договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху площею 91,5 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Одесі, визнані недійсними та відпала.

Відповідно до пунктів 25, 26 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», згідно положень ч.І ст. 388 ЦК, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

У відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України майно, яке є предметом судового розгляду та відчужено без волі власника,(а саме територіальної громади м. Одеси), а тому право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі у справі № 6-1цс15

При цьому, судова колегія вважає, що районний суд некоректно послався на рішення Європейського суду з прав людини «Стреч проти Сполученого королівства» та на принцип «належного урядування» щодо даної справи та застосував їх як індульгенцію та перешкоду для повернення незаконно і недобросовісно відчуженого майна власником якого являється територіальна громада м. Одеси, так як ст. 1 Протоколу 1 Конвенції не є інструментом, який може виправдати прийняття незаконного рішення, оскільки національне законодавство не дає підстав для цього.

При цьому, районний суд не звернув уваги, що в справі «Стретч…» йшлося про те, що певна умова договору є нікчемною, і ЄСПЛ жодним чином не заперечував відповідного висновку національного суду, та поняття приведення сторін у первісний стан. При цьому, визначальним принципом, яким керувався ЄСПЛ у справі «Стретч…», був принцип пропорційності втручання у здійснення права власності. Наявність такої пропорційності - це питання конкретних обставин справи.

Судова колегія вважає, що цілком пропорційним втручанням буде віндикація нерухомого майна у особи, яка набула право власності з порушенням закону.

Перекручування змісту рішення у справі «Стретч…», та принципу «належного урядування» зокрема твердження, згідно з яким особа в силу недійсного рішення має право претендувати на отримання у власність об'єктів нерухомості, що належать територіальній громаді та що ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу, зважаючи на їх очевидну необґрунтованість не заслуговують на увагу.

Необхідно зазначити, що у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13 Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Більше того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Незаконне відчуження об'єкту нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 підірвало законодавчу, матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою згідно ст. 142 Конституції України, в тому числі, є нерухоме майно, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що в свою чергу завдає істотної шкоди інтересам держави, яка гідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо витребування у добросовісного набувача на користь територіальної громади м. Одеси незаконно відчуженого спірного об'єкту нерухомого майна, передбачає повернення володільцю цього об'єкту відповідно до принцип обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, а саме повернення незаконно відчуженого майна, у власність територіальної громади м. Одеси, котре було незаконно відчужено.

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі:

1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним.

Судова колегія з врахуванням думок сторін, вважає, що спірний об'єкт площею 91,5 кв.м. та зазначений об'єкт в рішенні Одеської міської ради від 14.04.2010 року площею 92,3 кв.м. є тотожним виходячи з технічної документації, відсутності в наявності об'єкту площею 92,3 кв.м., що не заперечував і сам представник відповідача та яке відчужене на підставі рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010, збереглося в натурі та перебуває у фактичному володінні відповідача.

Зважаючи та те, що суд першої інстанції помилково вважав, що спірне майно вибуло з комунальної власності на підставі волевиявлення Одеської міської ради шляхом прийняття відповідного рішенням, що свідчить про порушення судом вимог ст.212-214 ЦПК України та не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог.

Одночасно судова колегія з підстав ст.88 ЦПК України приходить до висновку, що понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 8372 грн.29 коп. підлягають поверненню прокуратурі Одеської області так як вони документально підтверджені, а 3654 грн. стягуються на користь держави в зв'язку з подачею позовних вимог та звільнення прокуратури( на час подачі позову) від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.218,303,309,316,317,319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2016 року скасувати.

Позовні вимоги Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_5 на користь територіальної громади в м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 91,5 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь прокуратури Одеської області понесений судовий збір в розмірі-8372 грн.29 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі-3654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.П.Заїкін

А.А.Калараш