Ухвала суду № 57091702, 11.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1640/14-ц 11.04.2016 11.04.2016 11.04.2016

Провадження №22-ц/784/942/16

Головуючий першої інстанції: Батченко О.В.

Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1І

Категорія -44

.

У Х В А Л А

Іменем України

2016 р., квітня місяця, 11 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем: Гордійчук С.С.

з участю:

відповідача - ОСОБА_3

представників:

позивачки - ОСОБА_4

відповідача - ОСОБА_5

третіх осіб - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.02.2016 р., у справі за

позовом

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про виселення з квартири без надання іншої жилої площі,

встановила:

08.02.2014 р. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про виселення з квартири без надання іншої жилої площі,

Позивачі зазначали що вони є наймачами неприватизованої житлової квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстроване місце їх постійного проживання і де вони фактично проживають.

Раніше в цій квартирі проживала та була постійно зареєстрована їхня мати та бабуся ОСОБА_11

У 2005 р. до неї з метою догляду тимчасово, без їх дозволу, вселився її онук ОСОБА_3

Місцем реєстрації його постійного місця проживання є адреса буд № 88 кв. 3№ по вул.. Потьомкінській м. Миколаєва.

Після смерті ОСОБА_11, яка настала 09.10.2010 р. він втратив право на тимчасове проживання.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.02.2013 р. йому відмовлено у визнанні права користування квартирою.

Таким чином відповідач безпідставно користується квартирою, а тому підлягає виселенню без надання іншого приміщення.

Посилаючись на ці обставини позивачі просили про задоволення позовних вимог.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.02.2016 р. постановлено про задоволення позову та виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.

Цим же рішенням вирішено питання про відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що суд не врахував всіх доказів і обставин, які свідчать про відсутність підстав для його виселення.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 60, ч.3 ст. 61 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній праві, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.02.2013 р. та 12.09.2013 р., що відповідач вселився в спірне житлове приміщення з дозволу попереднього наймача ОСОБА_11 але без згоди інших членів її сімї тимчасово для догляду за нею.

Після смерті ОСОБА_11 та переоформлення договору найму на позивачку він з квартири не виселився та проживає без належних правових підстав.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.02.2013 р., яке залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Миколаївської області 23.05.2013 р. ОСОБА_3 відмовлено у визнанні права користування спірною квартирою.

Цими рішеннями встановлено, що він заселився до квартири тимчасово для догляду за ОСОБА_11, а не на постійне проживання у якості члена сімї.

Суд в межах позовних вимог, повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та встановивши, з врахуванням приписів ст.ст. 64, 65, 98 ЖК України, тимчасовий характер проживання відповідача, прийшов правильного висновку стосовно наявності обставин, які є підставою для виселення відповідача із спірної квартири.

З врахуванням зазначеного висновку судом обґрунтовано постановлено про задоволення позову про виселення.

Посилання апеляційної скарги на відсутність підстав для виселення відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наявними доказами у справі встановлено, що вселення відповідача до квартири мало тимчасовий характер, а доказів того, що він вселився до колишнього наймача в якості члена його сімї матеріали справи не містять.

Інші посилання на порушення норм процесуального права також не заслуговують на увагу, оскільки не дають підстав вважати, що такі порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.02.2016 р.. -залишити без зміни

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко Судді: Н.В. ОСОБА_12 ОСОБА_2