Рішення № 57086732, 07.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 425/2334/15-ц

Провадження № 22ц/782/170/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Коротких О.Г.

суддів: Орлова І.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря: Коротенка С.В .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2-представника ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.01.2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3, Приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про розірвання кредитного договору,

встановила:

У липні 2015року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» про стягнення заборгованості за кредитним договором, який був збільшений 14.12.2015року, посилаючись на те, що 11.07.2013року банк та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №MKLVFI.139425.004, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 300 000,00грн. на споживчі потреби, строком 10.01.2015року зі сплатою 20% річних. Додатковою угодою до кредитного договору від 19.02.2014року термін кредиту було змінено до 10.07.2016року та збільшено кредитну ставку до 22,50%. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 11.07.2013року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» уклав з ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» договір поруки №РХ 029031.13970.00, згідно з яким ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» поручилося перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором. Відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 10.12.2015року утворилася заборгованість в сумі 3 441456,24 грн., яка складається з наступного:

-1 659 410,10 грн.-заборгованість за кредитом;

- 783 931,87грн.-заборгованість за відсотками;

- 998 114,27грн.-пеня, нарахована згідно з п.6.3. кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом з 06.06.2014року по 09.12.2015року.

07.10.2015року відповідач ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про розірвання кредитного договору №MKLVFI.139425.004 від 11.072013року та додаткових угод до нього від 08.01.2014року і 19.02.2014року, посилаючись на те, що до травня 2014року він добросовісно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, після чого у нього і ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» почалися фінансові труднощі, викликані суворою політичною ситуацією через проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей, що перешкоджало здійснювати господарську діяльність і виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Відповідач вважає зазначені обставини обставинами непереборної сили.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.01.2016року позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» задоволено повністю. Суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором заборгованість в сумі 3441456,24грн., яка складається з наступного:

-1 659 410,10грн.-заборгованість за кредитом;

- 783 931,87грн.-заборгованість за відсотками;

- 998 114,27грн.-пеня за період з 06.06.2014року по 09.12.2015року.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, Приватного підприємства «Ювелірна фірма «Лагно» до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про розірвання кредитного договору відмовлено. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1827грн., а також з Приватного підприємства «Ювелірна фірма «ЛАГНО» на користь держави судовий збір в сумі 1827грн.

ОСОБА_2-представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначили, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, не дав належної оцінки наданим доказам, зробив висновки, невідповідні обставинам справи, а тому просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку.

Відповідно до вимог ст..213, ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2013року банк та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №MKLVFI.139425.004, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 2 300 000,00 грн. на споживчі потреби, строком 10.01.2015року зі сплатою 20% річних. Додатковою угодою до кредитного договору від 19.02.2014року термін кредиту було змінено до 10.07.2016року та збільшено кредитну ставку до 22,50%. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.07.2013року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» уклав з ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» договір порук №РХ 029031.13970.00, згідно з яким ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» поручилося перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором. Відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 10.12.2015 року утворилася заборгованість в сумі 3 441456.24грн., яка складається з наступного:

-1 659 410,10грн.-заборгованість за кредитом;

-783 931,87грн.-заборгованість за відсотками;

- 998 114,27грн.-пеня, нарахована згідно з п.6.3. кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом з 06.06.2014року по 09.12.2015року.

Відповідно до п.п.3.1.11 кредитного договору банк на власний розсуд має право, зокрема, змінити умови кредитного договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії іта відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. Відповідно до ст.ст. 212,611,625 ЦК України щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату.

08.01.2014року банк і ОСОБА_3 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, згідно з якою п.2.5 викладений у новій редакції, в якому міститься таблиця графіку зменшення ліміту кредитної лінії із визначенням дат початку та закінчення строків дії ліміту, розмір діючого ліміту на певну дату.

19.02.2014року між банком і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, згідно умов якої збільшено термін користування кредитом до 10.07.2016року; збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 22,50% річних та п.2.5 викладений у новій редакції, в якому міститься таблиця графіку зменшення ліміту кредитної лінії із визначенням дат початку та закінчення строків дії ліміту, розмір діючого ліміту на певну дату.

11.07.2013року між банком та ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» укладено договір застави обладнання, згідно з яким виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», що випливають з кредитного договору №MKLVFI.139425.004 від 11.07.2013року, забезпечується заставою обладнання.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.07.2013року «Всеукраїнський банк розвитку» уклав з ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» договір поруки №РХ 029031.13970.00, згідно з яким ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» поручилося перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором. За невиконання зобов'язань за кредитним договором позичальник та поручитель відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник. В договорі поруки сторони визначили, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги банку у повному обсязі, суд дійшов помилкового висновку щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 і ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО», виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст.ст.1,12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

По даній справі ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заявив позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 і ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» як поручителя.

Згідно ст.16 ЦК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зазначена справа в частині позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ПП «Ювелірна фірма «ЛАГНО» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, а провадження відповідно до ст.205 ЦПК України підлягає закриттю. Таке розв'язання спору відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах №6-745цс-15 від 01.07.2015року; №6-1365цс-15 від 17.02.2016року.

Доводи апеляційних скарг стосовно того, що ОСОБА_3 не отримував за спірним договором гроші, а банк не надав належних письмових доказів з цього приводу, не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не заперечував отримання кредиту; згідно з випискою по особовому рахунку він здійснював погашення кредиту до травня 2014року. Крім того, відповідач надав в судовому засіданні квитанції про погашення кредиту у серпні 2015року і у вересні 2015року по 1000грн./т.3 а.с.196-217/. Судова колегія зазначає, що, ставлячи під сумнів заяву про видачу готівки №223887 від 17.07.2013року, роздруковану за допомогою програмного комплексу і завірену уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» С.С. Міхно; розпорядження банку про проведення видачі кредиту через касу банку, представники відповідача ОСОБА_3 не спростували цих доказів і не довели, що надані письмові докази є неналежними або недопустимими відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України. Більше того, на а.с.5 т.2 міститься заява ОСОБА_3 про видачу йому кредиту в сумі 2 330 000грн.., яке свідчить про волевиявлення заявника під час укладання кредитного договору.

Доводи апелянта стосовно незастосування до спірних правовідносин ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є необгрунтованими, виходячи з відсутності доказів перебування відповідача на території Луганської області.

Крім цього, відповідач, обгрунтовуючи неотримання ОСОБА_3 кредитних коштів, посилається на квитанцію про здійснення банківської операції з купівлі-продажу банківського металу №SALЕ 175 від 17.07.2013року, яка не надавалася суду і не досліджувалася в суді першої інстанції, а тому не може бути доказом під час розгляду апеляційної скарги, оскільки відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. З цих же підстав судова колегія не може взяти до уваги посилання апелянта на авіаквитки про перебування ОСОБА_3 за межами України під час здійснення платежів за кредитним договором у березні 2014року. Апелянт не представив суду апеляційної інстанції доказів щодо поважності причин ненадання зазначених доказів суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи з вище зазначеного, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог банку до ОСОБА_3, але рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст. ст.205,303, 304, 307, 309,316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2-представника ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.01.2016 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до Приватного підприємства "Ювелірна фірма "ЛАГНО".

Провадження стосовно заявлених ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" позовних вимог до Приватного підприємства "Ювелірна фірма "ЛАГНО" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.07.2013 року станом на 10.12.2015 року в сумі 3441456,24 грн. та судового збору в сумі 1827 грн. закрити.

В іншій частині рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.01.2016 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: