Рішення № 57085026, 06.04.2016, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/213/16-ц

2/0187/162/16

РІШЕННЯ

іменем України

"06" квітня 2016 р. смт Петриківка

06 квітня 2016 року Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А. за участю секретаря судового засідання Запари А.І., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури в інтересах Петриківської державної районної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

15.03.2016 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов від керівника Новомосковської місцевої прокуратури в інтересах Петриківської державної районної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в провадженні слідчого відділення Петриківського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке 04.09.2015 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 12015040520000566 за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, загальною площею 28,3495 га, розташованої на території Шульгівської сільської ради за межами населеного пункту ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Спеціалістами Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області, було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1 № 44/5 від 23.10.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 28,3495 га, яка знаходиться території Шульгівської сільської ради за межами населеного пункту.

Проте,кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України з огляду на викладене нижче.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Петриківською районною державною адміністрацією від 26.07.2002, на підставі розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації № 235 від 23.07.2002, у користуванні відповідача ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка на території Шульгівської сільської ради загальною площею 37 га. Відповідно до 1.1 договору, орендодавець передав орендарю земельну ділянку за рахунок невитребуваних паїв колишнього КСП «Дружба». Строк дії вказаного договору оренди скінчився у 2007 році, проте акт прийому-передачі щодо повернення земельної ділянки до держави сторонами не підписано.

Крім того, за результатами перевірки головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 винесено припис з вимогою вжити заходів для усунення порушень вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, земельна ділянка в оренду надається строком на 5 років. Початок дії договору є «26» липня 2002, а днем його закінчення - «26» липня 2007.

Позивач зауважує на ч. 1 ст. 29 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди) де передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, зазначених договором оренди. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди, об'єкт вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання земельної ділянки за участю представників сільської (селищної) ради та Петриківського районного відділу земельних ресурсів, а п. 6.2 договору передбачено, що кожна сторона несе відповідальність за виконання умов даного договору згідно з діючим законодавством України.

Позивач посилається на ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , якою визначено те, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, позивач вважає, що земельна ділянка площею 37 га використовується ОСОБА_1 без законних на те підстав, за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, також, без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що, на думку позивача, є порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Також, у позові зазначено, що відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації. Однак, відповідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності (користування) на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 відсутнє.

Отже, позивач звертається до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, де указано, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

Позивач просить застосувати норми ст. 212 ЗК України, де вказано, що самовільно

зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Позивач пояснив, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 12.03.2016 Новомосковською місцевою прокуратурою повідомлено Петриківську районну державну адміністрацію про пред'явлення Новомосковською місцевою прокуратурою позовної заяви в інтересах держави в її особі до ОСОБА_1 про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки площею 37 га, розташованої на території Шульгівської сільської ради за межами населеного пункту.

Враховуючи, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Петриківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 закінчився ще у 2007 році, а органом виконавчої влади в : собі Петриківської райдержадміністрації позову про примусове повернення земельної ділянки до цього часу не пред'явлено, позивач вважає, що даний факт свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, що слугує підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищевикладене та керуючись наведеними нормативними актами позивач просить суд зобовязати ОСОБА_1 повернути тимчасово зайняту земельну ділянку, площею 37 га, розташовану на території Шульгівської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Також стягнути з відповідача на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Прокурор, у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с.29).

Від Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.27,28).

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору оренди земельної ділянки № 5 від 26.07.2002 орендодавець, Петриківська районна державна адміністрація, на підставі розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 23.07.2002 № 235, передала, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, площею 37,0 га у колишньому КСП «Дружба», за рахунок незатребуваних паїв, що розташовані на території Шульгівської сільської ради. Договір діє з 26.07.2002 по 26.07.2007. Моментом фактичної передачі обєкту орендодавцем до орендаря є, згідно п.5.2 договору, підписання акту за участю представників селищної ради та Петриківського районного відділу земельних ресурсів (а.с.8).

Позивачем долучено копію плану земельної ділянки, що передається в оренду.

ОСОБА_2 з кримінального провадження № 12015040520000566, щодо неправомірних дій з боку невстановленої особи яка без укладення відповідних угод, самовільно, засіяла соняшник на земельній ділянці, площею 77 га, що розташована між с. Гречане та с. Сорочине Петриківського району Дніпропетровської області (а.с.14).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного від 27.01.2016 співробітниками Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури кримінальне провадження № 12015040520000566 щодо підозрюваного ОСОБА_1 закрито, у звязку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

У справі наявна копія Акту № 44/5 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.10.2015, з планом-схемою земельної ділянки, де головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області вказано, що, за результатами перевірки встановив, що земельна ділянка, площею 28,3495 га на території Шульгівської сільської ради Петриківського району використовується ОСОБА_1, зайнята ним самовільно, за що передбачено відповідальність за ст. 53-1 КУпАП та п. «б» ч.1 ст.211 ЗК України (а.с.10). На основі зазначеного на ім'я ОСОБА_1 винесено припис з вимогою вжити заходів для усунення порушень вимог земельного законодавства (а.с.12).

Від Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшла інформація про те, що земельна ділянка площею 37 га, розташована на території Шульгівської сільської ради перебуває у користуванні ОСОБА_1, відповідно до договору оренди між Петриківською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 від 23.07.2002 строком на 5 років. Інформація, щодо повернення зазначеної земельної ділянки, відповідачем до державного земельного запасу в них відсутня (а.с.17).

ОСОБА_2 інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, за № 55069787, згідно якої право власності (користування) на спірну земельну ділянку в ОСОБА_1 відсутнє.

Позивач зауважує, що відповідно до вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про Прокуратуру», листом від 12.03.2016 Новомосковською місцевою прокуратурою повідомлено Петриківську районну державну адміністрацію про пред'явлення Новомосковською місцевою прокуратурою позовної заяви в інтересах держави в її особі до ОСОБА_1 про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки площею 37 га, розташованої на території Шульгівської сільської ради за межами населеного пункту.

У ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 16 ЦК України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст.5 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що однією із функцій прокуратури вказано представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом, а згідно ст.36-1 того ж закону прокурор має право, в порядку, передбаченому процесуальним законом, звернутися до суду з позовом, з метою представництва в суді інтересів держави, якщо є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Стаття 17 ЗК України встановлює, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу .

У Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а саме у його ст.13, вказано, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Однак, ч.1 ст.29 ЗУ «Про оренду землі» , в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди, передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.

Тобто орендар ОСОБА_1 мав повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У ст. 152 ЗК України, передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

У відповідності до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про прокуратуру», ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ЗУ «Про охорону земель», ст.16 ЦК України, ст.ст.8, 11, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1, 2, 122, 124, 152, 211, 212 ЗК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву керівника Новомосковської місцевої прокуратури в інтересах Петриківської державної районної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_1 повернути тимчасово зайняту земельну ділянку площею 37 га, розташовану на території Шульгівської сільської ради за межами населеного пункту шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області (МФО 820172, р/р 35217020000291) в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А.Караул