Вирок № 57081148, 04.04.2016, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2189/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю прокурора Скобало Р.О.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015140060000166 по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Буців Мостиського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, без постійного місця проживання, раніше судимого: 09.08.2013 року Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст.263 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого 04.06.2014 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 22.01.2015 року близько 18.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на АДРЕСА_1 у м. Львові, на ґрунті виниклого конфлікту з ОСОБА_1, не маючи наміру на заподіяння тілесних ушкоджень, через необережність, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, перебуваючи у лежачому положенні, витягнув ніж з метою залякування потерпілого та припинення протиправних дій останнього, в цей момент, ОСОБА_1, маючи на меті нанесення останньому удару ногою, зашпортавшись, упав на ніж, котрий ОСОБА_3 не встиг відвести та отримав проникаючу рану в ділянку живота, отримавши у відповідності до висновку судово-медичного експерта №22/2015 від 27.01.2015 року, рану передньої черевної стінки у верхній третині живота зліва від умовної центральної лінії, яка проникає в черевну порожнину з наскрізним пораненням лівої частки печінки та крововиливом (до 1000 мл.) в черевну порожнину, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.128 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав суду показання аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати. Щодо цивільного позову прокурора в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова, то просить в задоволенні такого відмовити, оскільки згідно законодавства прокурор може звертатися з позовом в інтересах громадянина чи держави, а в даному випадку звертається в інтересах комунального закладу охорони здоров'я.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд провів судовий розгляд щодо обвинувачення за ст.128 КК України у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_3 в необережному тяжкому тілесному ушкодженні доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ст.128 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, вчиненим з необережності; особу винного, який раніше судимий, судимість не знята і не погашена, вчинив новий злочин трохи більше, ніж за пів року після звільнення після відбуття покарання за попередній злочин; одружений, не працює, не має постійного місця проживання; згідно довідки з Львівського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру №642д від 25.02.2015 року, з 11.06.2011 року по 23.06.2011 року перебував на стаціонарному лікуванні з приводу тривожно-депресивного розладу (матеріали кримінального провадження, арк.103), та згідно довідки з ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» №338 від 26.01.2015 року, з 11.04.1995 року перебуває на обліку з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю (матеріали кримінального провадження, арк.105), за висновком судово-психіатричної експертизи №148 психічним захворюванням не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності; ступінь вираженості даних розладів не досягає рівня психічного захворювання чи недоумства та не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Виходячи з наведеного, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_1, який зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді обмеження волі в максимальних межах санкції ст.128 КК України.

При цьому, підстав для застосування до ОСОБА_3 ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Щодо заявленого прокурором в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова цивільного позову про стягнення із ОСОБА_3 відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 4515,44 грн., то такий підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до роз'яснень даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України за №11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

З довідки № 59, виданої 10.06.2015 року Комунальною міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги м.Львова (а.с.130), вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.01.2015 року по 05.02.2015 року та що вартість лікування становить 4515,44 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що пред'явлений прокурором цивільний позов є обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення НДЕКЦ ГУ МВС України у Львівській області експертизи №10/72 від 13.03.2015 року в розмірі 1661,94 грн. (матеріали кримінального провадження, арк.63), оскільки проведення вказаної експертизи було зумовлене розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахування строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі, зарахування строку попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження здійснюється в такому порядку: строк попереднього ув'язнення переводиться у строк позбавлення волі відповідно до співвідношення, визначеного абзацом першим цієї частини; визначений відповідно до пункту 1 цієї частини строк позбавлення волі переводиться в інший призначений вид покарання відповідно до співвідношення, визначеного частиною першою цієї статті.

Як вбачається із ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 28.01.2015 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято під варту із зали суду 28.01.2015 року (матеріали кримінального провадження, арк.141) та по теперішній час він перебуває під вартою.

Враховуючи те, що станом на час ухвалення вироку обвинувачений утримується під вартою 1 рік 2 місяці та 7 днів, то згідно співвідношення, визначеного абз.1 ч.5 ст.72 КК України, це становить 2 роки 4 місяці 14 днів позбавлення волі. Виходячи з того, що вказаний строк позбавлення волі переводиться у призначений судом вид покарання - обмеження волі відповідно до співвідношення, визначеного ч.1 ст.72 КК України, згідно якої одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, то за наведених обставин це складає 4 роки 8 місяців 28 днів обмеження волі.

Беручи до уваги наведене, вимоги абз.4 ч.5 ст.72 КК України, що суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті, суд вважає за необхідне ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, оскільки строк попереднього ув'язнення, відбутий ним у межах даного кримінального провадження, в межах якого до ОСОБА_3 було застосоване попереднє ув'язнення, перевищує призначене йому покарання у виді обмеження волі.

Згідно ст.337 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття під варту, тобто з 28 січня 2015 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 28 січня 2015 року по день ухвалення вироку - 04 квітня 2016 року, що на підставі ч.ч. 1, 5 ст.72 КК України, відповідає 4 рокам 8 місяцям 28 дням обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за цим вироком на підставі абз.4 ч.5 ст.72 КК України.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Цивільний позов прокурора в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова (м. Львів, вул. Миколайчука, 9, р/р 35426201020292 в УДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 01996639) - 4515,44 грн.витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1661,94 грн.

Речові докази (матеріали кримінального провадження, арк.168-169):

-тампони зі змивами РБК (з калюжі та ґрунтового покриття біля сміттєвого контейнера по вул.Калнишевського, 4а у м.Львові), ніж, яким заподіяно поранення потерпілому ОСОБА_1, отримані з НДЕКЦ після проведеення експертного дослідження зразки крові потерпілого ОСОБА_1, які передано в камеру зберігання Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, - знищити;

-дві куртки потерпілого ОСОБА_1, які передано в камеру зберігання Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, - повернути ОСОБА_1, як власнику.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.