Ухвала суду № 57075027, 08.04.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

секретар судового засідання : Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу представника Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні власністю, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 до Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні власністю, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення коштів задоволено.

Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 24 листопада 2010 року укладеного між ОСОБА_1 та Благодійним фондом «Милосердя Тетяни».

Усунуто перешкоди у користуванні власністю та зобов'язано Благодійний фонд «Милосердя Тетяни» звільнити займане приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Стягнуто з Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» на користь ОСОБА_1 невиплачені згідно договору оренди кошти в розмірі 66 403, 80 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій на рішення апеляційній скарзі представник відповідача покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що спірний договір суперечить вимогам ст. 207 ЦК України та між сторонами не укладався, оскільки в ньому відсутні відомостей щодо його підписання уповноваженою особою Благодійного фонду та печатка юридичної особи. Судом не враховано, що у випадку недотримання письмової форми правочину за участю юридичної особи, факт його вчинення не може доводитись свідченнями свідків, оскільки такий договір має бути укладений в належній письмовій формі. Висновки суду щодо визнання представником відповідача факту укладання в листопаді 2010 року договору оренди є помилковими, оскільки під час судового засідання ним стверджувалось про те, що між сторонами існували орендні відносини у 2010-2013 роках за іншим договором оренди, який в судовому засіданні не досліджувався.

Судом не взято до уваги, що позивач не надав акту приймання-передачі нежитлового приміщення підписаного уповноваженими особами відповідача на підставі якого проводилося нарахування орендної плати або будь-яких інших доказів, які б свідчили про користування вказаним приміщенням протягом 2014 -2016 років саме відповідачем.

Зазначає, що згідно доданих до матеріалів справи квитанцій сплата комунальних послуг по вказаному нежитловому приміщенню проводилась не відповідачем, а саме ОСОБА_1 у власних інтересах, що підтверджує відсутність між сторонами договірних відносин.

Просить рішення скасувати і прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в результаті порушення відповідачем умов договору оренди такий договір підлягає розірванню з усуненням перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, відповідно до ст. ст. 651, 785 ЦК України, а до стягнення підлягає несплачена відповідачем сума орендної плати.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 24 листопада 2010 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування офісне приміщення, розташоване у м. Рівне по вул. Данила Галицького, 5, загальною площею 32,4 м2.

Пунктами 2.1- 2.5. договору оренди передбачено, що Орендодавець 24 листопада 2010 року передає, а орендар приймає у користування орендоване майно. Якщо Орендодавець у строки і на умовах, визначених цим Договором, не передасть орендареві орендоване майно, орендар має право вимагати від орендодавця передачі орендованого майна та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням цього договору. Якщо орендар по закінченню строку договору не передасть орендодавцю орендоване майно, орендодавець має право вимагати від орендаря передачі орендованого майна та відшкодування збитків, завданих невиконанням цього договору. Орендар протягом 5 (п'яти) днів після завершення дії цього договору повертає, а орендодавець приймає майно, визначене у п.1.1. цього договору. Приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання передачі.

Сторони не заперечують, що акт приймання-передачі нерухомого майна 24 листопада 2010 року вони не підписували.

Разом з тим, в судовому засіданні суду першої інстанції сторони визнали факт наявності орендних відносин між ними з 2010 року по 2013 рік, а також фактичне приймання відповідачем вказаного офісного приміщення та користування ним з моменту підписання договору оренди представником Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» ОСОБА_2, що відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний договір не укладався, а між сторонами існували орендні відносини у 2010-2013 роках за іншим договором оренди безпідставні , оскільки будь-які докази з цього приводу відповідачем суду не надано і судом їх не здобуто.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди нерухомого майна від 24 листопада 2010 року є чинним, оскільки нерухоме майно за цим договором орендарем не повернуто і відповідачем вказаний договір не оспорений.

11 серпня 2015 року позивач письмово повідомила керівника Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» про бажання розірвати договір та звільнити офісне приміщення , що підтверджується листом-претензією направленим цінним листом з описом вкладення (а.с. 28-29).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, акт приймання-передавання нежитлового приміщення після розірвання договору сторонами не підписувався.

Крім того, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди мав право вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою ст. 545, ч. 2 ст. 795 ЦК України.

Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що спірне приміщення до грудня 2015 року було повернуто позивачу і у нього відсутня заборгованість по оплаті за вказаним договором оренди.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного договору оренду з таких підстав.

Пунктами 8.1., 8.2. договору передбачено, що договір укладається на 1 рік, а у разі продовження користування майном після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку орендодавця договір вважався поновленим на невизначений строк, кожна із сторін мала право у будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це письмово другу сторону за один місяць.

Статтею 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29 травня 2013 року у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на підставі ст. 794 ЦК України чи частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (строк дії якого менший трьох років) немає підстав для його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приписв пунктів п. 3.1, 3.3 договору оренди передбачено, що за користування орендованим майном орендар сплачує орендну плату в розмірі 60,00 грн. за 1 м2 загальної площі офісного приміщення. Орендар окремо від орендної плати сплачує щомісячно комунальні та інші послуги (електро-, водо-, теплопостачання, послуги зв'язку).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 листопада 2015 року заборгованість за відповідачем по договору оренди становить 66 403,80 грн., що складається з заборгованості по оренді - 42 768,00 грн., заборгованості за комунальні послуги - 6 998,47 грн., інфляційних нарахувань - 15 166,00 грн. та 3% річних - 1 471,33 грн. (а. с. 27).

Надані позивачем розрахунки заборгованості представником відповідача не спростовано, доказів про відсутність боргу не надано.

З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог виходячи з їх доведеності та обґрунтованості.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і їм дано правильну юридичну оцінку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Благодійного фонду «Милосердя Тетяни» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: