Вирок № 57072631, 12.04.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/848/16-к

Провадження № 1-кп/369/141/16

В И Р О К

іменем України

12.04.16 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Шкіренко Т.А.

за участю прокурора Сєрова С.Л.

законного представника

неповнолітньої потерплої представника

цивільного позивача ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015110200004068 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який має вищу освіту, працюючого заступником начальника станції ОСОБА_4 підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив:

28.10.2015 року близько 9 години 10 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався на 21 км. + 550 м. автодороги «Київ-Одеса» від м. Одеса в напрямку м. Києва. Рухаючись у вказаному напрямку, а саме у правій смузі руху, водій ОСОБА_3, перестроюючись в ліву смугу руху, змінив напрямок руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на ліву смугу руху попутного напрямку, при цьому не надав дорогу автомобілю НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, котра рухалась в лівій смузі руху в попутному напрямку, та допустив здійснення з нею зіткнення.

В результаті ДТП неповнолітній пасажир автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_6, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому діафізу лівої плечової кістки із зміщенням уламків. Описане тілесне ушкодження, згідно висновку експерта № 360/Д від 17.12.2015-08.01.2016 року, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідних термін більше 21 дня.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); п. 10.3 (у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїться; з одночасним перестроюванням транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 10.1, п. 10.3 Правил дорожнього руху України, стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному звязку з наслідками, які наступили в результаті ДТП, - отриманням неповнолітньою потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у предявленому обвинуваченні визнав та суду пояснив, що він має 15-річний водійський стаж, 28.10.2015 року в першій половині дня він за кермом автомобіля НОМЕР_2, який належить його дружині, рухався з м. Фастів до м. Києва, в районі спуску в його напрямку руху були будівельні роботи та було обмеження швидкості до 50 км/год, він почав зменшувати швидкість та продовжив рух зі швидкістю 15-20 км/год, оскільки перед ним була перешкода у вигляді автомобіля «Газель», він, переконавшись, що немає перешкод, почав приймати в ліво та виїхав в попутну ліву смугу руху, після чого відбувся удар в задню частину його автомобіля НОМЕР_4, під керування водія ОСОБА_5, від якого керований ним автомобіль розвернуло, автомобіль став некерований та його винесло на зустрічну смугу руху. Після зупинки автомобіля він та дружина вийшли з автомобіля та підійшли до автомобіля НОМЕР_5. В автомобілі була дитина, яка вийшла з машина та почала плакати, бо злякалась. На місце ДТП була викликана швидка медична допомога та ДАІ, а також представники страхової компанії. Жалкував про вчинене, попросив вибачення у потерпілої сторони.

Законний представник неповнолітньої потерплої ОСОБА_7, який також є цивільним позивачем та представником цивільних позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 суду повідомив, що ОСОБА_6 його донька, ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_8 тесть. Він не був очевидцем ДТП, проте повністю відчув його наслідки, оскільки організував лікування своєї доньки, яка отримала травми в ДТП, з приводу чого постійно перебував в емоційному напруженні та відчував психологічні переживання, спостерігаючи страждання дитини, яким не міг зарадити. Вважав, що ОСОБА_3 заслуговує на найсуворіше покарання з огляду на відсутність каяття у вчиненому та процесуальну поведінку, якою намагався виправдати свій вчинок.

Свідок ОСОБА_5 матір ОСОБА_6, водій автомобіля НОМЕР_5, суду повідомила, що 28.10.2015 року вона рухалась в сторону м. Києва у своїх справах разом з донькою та своєї мамою. Рухалась зі швидкістю близько 40 км/год в лівій смузі руху. Вікторія перебувала на задньому пасажирському сидінні справа, за переднім пасажирським сидінням, була пристебнута ременем безпеки. В попутному з нею напрямку в правій смузі рухався автомобіль «KIA Sorento» білого кольору, який раптово почав перестроюватися в її ліву смугу руху, після чого відбувся удар в праву сторону керованого нею автомобіля, а потім другий удар в ліву сторону. Від удару автомобіль «Skoda Fabia» почав димитися, матір затисло в автомобілі, донька почала плакати. ОСОБА_5 дуже злякалась, почала діставати доньку з автомобіля та сказала матері, щоб вона самостійно вибиралась з автомобіля. До неї підійшли ОСОБА_3 та його дружина, яка дуже вибачалась, та сказала, що вони мали намір розвернутися, щоб їхати в м. Боярку, де в лікарні лежить їхня дитина. При цьому водій ОСОБА_3 оглядав пошкодження свого автомобіля та не виявляв інтересу до неї та дитини. З місця ДТП доньку забрали швидкою медичною допомогою до Боярської ЦРЛ, з нею поїхала її матір. Також ОСОБА_5 повідомила, що після ДТП донька ОСОБА_6 стала знервованою, погано спить, їй сняться кошмари, вона боїться їздити на автомобілі. Коли ОСОБА_6 перебувала у лікарні, дома залишилось ще двоє дітей, які вкрай негативно переживали відсутність старшої сестри вдома. Сама ОСОБА_5 під час перебування з донькою в лікарні через відсутність місця вимушена була спати на підлозі біля дитини.

ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 предявили цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 майнової і моральної шкоди, в якому просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 300000 грн. завданої моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 100000 грн. завданої моральної шкоди та на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 53288,08 грн. завданої матеріальної шкоди, яка є витратами на лікування, а саме 30333,52 грн. як придбання ліків, медичних матеріалів, послуги мед закладу, повязані з госпіталізацією, 12331,96 грн. як витрати на майбутню реабілітацію, 2840 грн. як витрати, повязані з транспортуванням потерпілої до медичних закладів, відвідування її в період стаціонарного лікування, відвідування страхової компанії, участь у проведенні слідчих дій, 2270 грн. як витрати, повязані з транспортування пошкодженого автомобіля до штрафмайданчика, зберігання його на штрафмайданчику, транспортування пошкодженого автомобіля до СТО; 2090,50 грн. як витрати, повязані з обстеженням ОСОБА_5 у медичних закладах; 2000 грн. як посилене харчування ОСОБА_6 Заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди обґрунтовував в інтересах потерпілої дитини її нестерпним фізичним болем та психологічної травмою від перелому руки, фізичним болем після проведення двох операцій, а також під час щоденних перевязок, що проводились протягом трьох місяців, значної психологічною травмою, внаслідок якої дитина боїться після ДТП їздити в автомобілі, негативними змінами в організації її життя. Розмір моральної шкоди, який батьки потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просять стягнути з обвинуваченого на свою користь, обґрунтовували перенесеним душевним болем та значним емоційно-психологічним навантаженням від спостереження за тим, як від отриманої травми в ДТП страждала їхня донька, глибокими психологічними переживаннями під час проведення дитині операції, а також у післяопераційний період та під час щоденних перевязок, відсутністю з боку винуватця ДТП співчуття та вибачень (том 1 а.с. 18- 66, 128-143).

Також ОСОБА_8 власником автомобіля НОМЕР_5,. через представника ОСОБА_1 було предявлено позов про стягнення 81247,88 грн. майнової шкоди, яка є розміром матеріальних збитків, заподіяних йому як власнику автомобіля, та 10000 грн. моральної шкоди, оскільки він, будучи дідусем малолітньої ОСОБА_6, відчував нестерпний душевний біль та значне емоційно-психологічне навантаження від плачу та болю його онуки, яка отримала травми в ДТП (том 1 а.с. 87-98).

Прокурором в інтересах Київської обласної лікарні та Інституту травматології та ортопедії НАМН України було предявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в інтересах КОКЛ 763,54 грн. витрат на стаціонарне лікування хворої ОСОБА_6, а також на користь держави в інтересах Інституту травматології та ортопедії 5800 грн. як витрат на стаціонарне лікування хворої ОСОБА_6 (том 1 а.с. 118-128).

Обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування відшкодував на користь потерпілої 1000 грн. матеріальної шкоди (том 1 а.с. 192). Предявлені до нього позови сімї ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнав частково в частині, яка доводиться документами, позов прокурора визнав повністю. Також зазначив, що він вчасно повідомив страхову компанію про страховий випадок (том 2 а.с. 4), та розраховував, що страхова компанія проведе всі необхідні розрахунки з потерпілою стороною.

З досліджених судом документів слідує, що відповідно до протоколу огляду місця ДТП, проведеного слідчим за участю понятих та водіїв, дорожня пригода трапилась на 21 км + 550 метрів автодороги Київ-Одеса, вид пригоди зіткнення, асфальтне покриття сухе, чисте; дорожнє покриття для двох напрямків, число смуг в напрямку огляду одна, число смуг для руху назустріч напрямку огляду дві; на проїжджій частині нанесена дорожня розмітка 1.1 (суцільна лінія); до проїжджої частини праворуч примикає АЗС «AMIC», ліворуч проводяться ремонтні роботи дороги; далі за узбіччям праворуч АЗС, ліворуч кладовище; координати пригоди визначені за повідомленням чергової частини райвідділу; ділянка дороги в момент огляду освітлена природнім освітленням; видимість конкретної перешкоди не перевірялась; положення транспортних засобів на місці пригоди автомобіль НОМЕР_6, знаходиться на смузі заїзду на АЗС в напрямку м. Одеса, автомобіль НОМЕР_5, знаходиться в смузі руху в напрямку м. Одеса, повернутий в напрямку м. Києва; в автомобілі «KIA Sorento» пошкоджені передня та задня ліві дверцята, капот, в автомобілі «Skoda Fabia» пошкоджено передній бампер, переднє праве крило, капот, передні праві дверцята, розбита передня блокфара, вітрове скло; наявні сліди юзу автомобіля «KIA Sorento» (том 1 а.с. 174-178).

Відповідно до висновку експерта № 360/Д від 17.12.2015 08.01.2016 року згідно наданій медичній документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_6 мався закритий уламковий перелом діафізу лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, який утворився від дії тупого предмету можливо 28.10.2015 року при ДТП та відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідно термін більше 21 дня (том 1 а.с. 193-194).

З висновку експерта № 8-02/1251 від 25.01.2016 року слідує, що за даних дорожніх обставин водій автомобіля НОМЕР_6, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил Дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, полягала у виконанні водієм автомобіля НОМЕР_6, вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, при виконанні яких він мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, на що у нього не було перешкод технічного характеру (том 1 а.с. 179-180).

Згідно висновку № 8-02/1066 від 21.12.2015 року система робочого гальма, рульове керування, елементи підвіски «KIA Sorento», д/н НОМЕР_7, не мають несправностей, які б стали причиною ДТП (том 1 а.с. 181-184).

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд визнає, що допитані судом обвинувачений, законний представник неповнолітньої та свідок дали суду правдиві послідовні покази, які узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими документами, дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, оцінивши всі докази в сукупності, суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доведена повністю та кваліфікує його дії за вказаною статтею як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості та наслідки вчиненого ним діяння, характеризуючі дані його особи, ставлення до вчиненого, думку законного представника неповнолітньої потерпілої.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, ОСОБА_3 раніше не судимий (том 2 а.с. 164), працює (том 1 а.с. 77-79), за місцем роботи має виключно позитивні характеристики (том 1 а.с. 70-74), має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується позитивно (том 1 а.с. 163), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 1 а.с. 161, 162), одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с. 165, 166), обставин, що помякшують або обтяжують покарання, судом не встановлено, а тому, з урахуванням встановлених судом обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який щирого каяття не виявив, доводів прокурора щодо доведеності вини обвинуваченого та призначення міри покарання, яка, на думку прокурора достатня для виправлення та перевиховання обвинуваченого, думки законного представника неповнолітньої потерпілої, який просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання, доводів захисту щодо усвідомлення ОСОБА_3 своєї провини та достатнього покарання з урахуванням перебування на утриманні хворої дитини, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі в межах санкції, передбаченої вказаною статтею, без призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_3 опікується лікуванням малолітнього ОСОБА_9, який хворіє з 17.09.2014 року на гострий пієлонефрит, гідронефроз лівої нирки, перебуває на «Д» обліку (том 1 а.с. 196), що потребує транспортування дитини до медичних установ, зі звільненням від призначеного покарання у виді обмеження волі з встановленням іспитового строку, оскільки, зважаючи на те, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності вперше, приходить до переконання, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства в умовах контролю його поведінки кримінально-виконавчою інспекцією.

Вирішуючи заявлені у справі цивільні позови, суд, керуючись вимогами ст. ст. 127-129 КПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, оцінивши всі надані докази в обґрунтування заявлених до відшкодування сум, враховуючи доводи в цій частині представника позивачів та відповідача, проведеної оплати у сумі 1000 грн., вважає, що заявлені у справі позови сімї ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а позов прокурора в інтересах держави в особі закладів охорони здоровя задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, у цивільному позові ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 предявлені вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 300000 грн. завданої моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 100000 грн. завданої моральної шкоди та на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 53288,08 грн. завданої матеріальної шкоди, яка є витратами на лікування, а саме 30333,52 грн. придбання ліків, медичних матеріалів, послуги медзакладу, повязані з госпіталізацією, 12331,96 грн. витрат на майбутню реабілітацію, 2840 грн. витрат, повязаних з транспортуванням потерпілої до медичних закладів, відвідування її в період стаціонарного лікування, відвідування страхової компанії, участь у проведенні слідчих дій, 2270 грн. витрат, повязаних з транспортування пошкодженого автомобіля до штрафмайданчика, зберігання його на штрафмайданчику, транспортування пошкодженого автомобіля до СТО; 2090,50 грн. витрат, повязаних з обстеженням ОСОБА_5 у медичних закладах; 2000 грн. посиленого харчування ОСОБА_6

Враховуючи надані документи на підтвердження понесених витрат суд вважає такими, що доведені вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30333,52 грн., що є придбанням ліків, медичних матеріалів, послугами медзакладу, повязаних з госпіталізацією ОСОБА_6, та 2270 грн. витрат, повязаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля до штрафмайданчика, зберігання його на штрафмайданчику, транспортування пошкодженого автомобіля до СТО, (та з врахування сплаченої 1000 грн., стягує в цій частині з ОСОБА_3 31603 грн.), а також на користь ОСОБА_5 2090,50 грн. витрат, повязаних з її обстеженням у медичних закладах, оскільки саме в цій частині позові вимоги підтверджені документально та є майнової шкодою, завданої потерпілій стороні. Вимоги про стягнення 12331,96 грн. витрат на майбутню реабілітацію, 2840 грн. витрат, повязаних з транспортуванням потерпілої до медичних закладів, відвідування її в період стаціонарного лікування, відвідування страхової компанії, участь у проведенні слідчих дій, 2000 грн. посиленого харчування не доведені в судовому засіданні належними доказами, які б підтверджували, що саме в таких сумах понесені витрати з вказаним цільовим призначенням.

Що стосується вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь сімї ОСОБА_5 моральної шкоди, то суд, виходячи з обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, доводів потерпілої сторони, наявності на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25000 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 25000 грн., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 50000 грн. моральної шкоди.

Також суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги ОСОБА_8 про стягнення на його користь, як власника транспортного засобу, який отримав механічні пошкодження в ДТП, майнової шкоди у розмірі 80525,19 грн., оскільки саме в цій сумі позовні вимоги про стягнення майнової шкоди доведені звітом № 346 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля НОМЕР_3 (том 1 а.с. 217-250), проведеного ТОВ «Сальватор» на замовлення ПрАТ СТ «Іллічівське», де була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_11 на умовах полісу № АЕ/3626254 (том 1 а.с. 112). У відшкодування на користь ОСОБА_8 10000 грн. моральної шкоди суд відмовляє за недоведеністю.

Крім того, підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги прокурора про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави в інтересах КОКЛ 763,54 грн. витрат на стаціонарне лікування хворої ОСОБА_6, а також на користь держави в інтересах Інституту травматології та ортопедії 5800 грн. як витрат на стаціонарне лікування хворої ОСОБА_6, оскільки позовні вимоги підтверджені довідкою КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня» № 167 від 01.02.2016 року про вартість лікування ОСОБА_6. з 28.10 по 30.10.2015 року (том 1 а.с. 124) та переліком медикаментів, витрачених ДУ ІТО НАМН для лікування хворої ОСОБА_6 з 05.11 по 23.11.2015 року (4 клініка, історія хвороби № 532525) (том 1 а.с. 127).

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127-129, 368 371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки, передбачені пунктами 3, 4 статті 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи та проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_1, який мешкає в Київській області, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Польова, 16/1, 31603 (тридцять одну тисячу шістсот три) грн. 52 коп. завданої майнової шкоди та 25000 (двадцять пять тисяч) завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_5, яка мешкає в Київській області, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Польова, 16/1, 2090 (дві тисячі девяносто) грн. 50 коп. та 25000 (двадцять пять тисяч) завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_1, який мешкає в Київській області, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Польова, 16/1, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 50000 (пятдесят тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_8, який мешкає в АДРЕСА_1, 80525 (вісімдесят тисяч пятсот двадцять пять) грн. 19 коп. завданої майнової шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 відмовити.

Позов прокурора в інтересах Київської обласної клінічної лікарні, Інституту травматології та ортопедії НАМН України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (м. Київ, вул. Багговутівська, 1, р/р 35427201032089 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 01993701) 763 (сімсот шістдесят три) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь Державної установи «Інститут травматології та ортопедії ОСОБА_12 Наук» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 27, р/р 31255205116795 в ДКСУ у м. Києві, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02012007) 5800 (пять тисяч вісімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 2256 (дві тисячі двісті пятдесят шість) грн. 84 коп. (том 1 а.с. 167-169).

Речові докази у справі:

-диск «DVD-R», чотири фотознімки, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с. 187-191);

-автомобілі, які передані на відповідальне зберігання власникам/користувачам, залишити у їх розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Омельченко М.М.