Ухвала суду № 57069721, 06.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5309/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Погорілець Романа Васильовича та представника апелянта - Кулинич Костянтина Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2015 року №0001642203, №0001652203, від 14 серпня 2015 року №0001712202, №0001722202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд скасував податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року за №0001712202, №0001722202. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29 травня 2015 року по 29 червня 2015 року на підставі направлень ДПІ фахівцями останньої згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу ДПІ від 24 квітня 2015 року №150 "Про проведення планової виїзної документальної перевірки", була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ складено акт №1588/15-54-22-02/34380660 від 20 липня 2015 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, у висновках якого, наголошено на те, що ТОВ занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.п.14.1.36, 14.1.56, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134, п.п.135.1, 135.4 ст.135, п.137.4 ст.137, п.п.138.2, 138.4 ст.138, п.п.139.1.1, 139.1. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у зв'язку з чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України; порушено терміни розрахунків при здійсненні імпортних операцій, що призвело до порушення Товариством вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; порушено терміни декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, внаслідок чого порушено приписи ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

На підставі складеного акта перевірки №1588/15-54-22-02/34380660 ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0001642203, 0001652203, та від 14 серпня 2015 року 0001712202, №0001722202, що і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що придбані ТОВ піддони у подальшому були використані Товариством у власній господарській діяльності в якості тари, зокрема, з метою виконання умов укладеного між ТОВ (Постачальник) та ЗАТ "Солді і Ко" (Покупець) договору купівлі-продажу №200/10 від 20 жовтня 2008 року, тому суд дійшов висновку, що ТОВ правомірно здійснювало врахування витрат на пакування матеріалів при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та, відповідно, податкові повідомлення-рішення ДПІ від 14 серпня 2015 року №0001712202 та №0001722202 винесені контролюючим органом безпідставно та всупереч вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що постанова суду першої інстанції оскаржується ДПІ лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного колегія суддів переглядає спірну постанову саме частині скасованих податкових повідомлень-рішень.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно з договорами постачання №190312 від 19 березня 2012 року та №190113 від 19 січня 2013 року, укладеними між ТОВ (Покупець) та ФОП Бистрієвський А.В. (Постачальник), постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити піддони дерев'яні розміром 1200x800мм за ціною у національній валюті України, та складає на дату укладання договорів 28,00грн. з ПДВ за один піддон.

Крім того, 01 березня 2014 року між ТОВ (Покупець) та ФОП Бистрієвський А.В. (Постачальник) укладено Договір постачання №010314, відповідно до якого Постачальник в порядку та на умовах визначених договором зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити його.

Зазначені придбані ТОВ у ФОП піддони у подальшому були використані ТОВ у власній господарській діяльності в якості тари, зокрема, з метою виконання умов укладеного між ТОВ (Постачальник) та ЗАТ "Солді і Ко" (Покупець) договору купівлі-продажу №200/10 від 20 жовтня 2008 року, за яким ТОВ зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, поставити (передати у власність) Покупцеві метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельну хімію, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти і оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті згідно видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємними частинами договору.

Також, з положень п.3.1 вказаного договору купівлі-продажу №200/10 від 20 жовтня 2008 року вбачається, що тара і упаковка товару повинні відповідати вимогам стандартів, технічним умовам іншій документації для даного виду товарів. Якщо такі стандарти відсутні, то при передачі товар повинен бути упакований у належну тару, що забезпечує його цілісність при завантаженні/розвантаженні, перевезенні та зберіганні. Тара постачальнику не повертається.

На підтвердження фактичної реалізації вказаного правочину ТОВ було надано видаткові та податкові накладні, оформлені належним чином.

Крім того, за наслідком проведення поставки позивачем ЗАТ "Солді і Ко" відповідного товару ТОВ здійснювалося списання піддонів та іншої упаковки, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами списання від 30 вересня 2014 року №СпТ-000046 та від 31 жовтня 2014 року №СпТ-000052.

Згідно п.а, г, е пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг в тому числі: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що зарахування ТОВ витрат на пакування матеріалів при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток було здійснено правомірно та у відповідності з ПК України, а тому і заниження ТОВ податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в контексті спірних правовідносин - відсутнє.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2015 року №0001712202, №0001722202 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук