Постанова № 57068059, 09.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року (12:06 год.) м. Київ №810/3860/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Південатоменергобуд" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вишгородська міська рада Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача: Острянко М.М. довіреність від 12.05.2015 № б/н,

представника відповідача: Григор'єв Д.Т. довіреність від 08.09.2015 №173419110-036

Суть спору: 27 травня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006271503 від 10 грудня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2015 року касаційну скаргу ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд» задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасовано, а справу №810/3860/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року адміністративну справу №810/3860/13-а прийнято до провадження судді

Кушнової А.О., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вишгородську міську раду Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року первісного відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області ДПС замінено правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору з Вишгородською міською радою Київської області №234 від 20 травня 2004 року орендує земельну ділянку площею 10,4112 га.

В січні 2012 року підприємство подало до ДПІ декларацію з плати за землю, в якій відповідно до умов договору від 20 травня 2004 року №234 обчислило річну суму орендної плати в розмірі 213596,90 грн.

У листопаді 2012 року податкова інспекція провела камеральну перевірку вказаної декларації, за наслідками якої прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшила суму грошового зобов'язання з орендної плати на загальну суму 1168233,70 грн.

Позивач стверджує, що суму орендної плати податковий орган розрахував з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки застосував ставки податку, що не передбачені умовами договору, тому просить оскаржуване рішення скасувати.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову послався на правомірність проведеного ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС розрахунку орендної плати за земельну ділянку.

Такі висновки мотивує тим, що рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 28 жовтня 2011 року розмір орендної плати для позивача встановлено у розмірі 2533950,73 грн., що складає 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Щодо аргументів позивача про неможливість односторонньої зміни умов договору, відповідач зазначив, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 червня 2012 року у справі №12/244/11 було встановлено правомірність дій Вишгородської міської ради при внесенні змін до умов договору від 20 травня 2004 року №234 в частині збільшення орендної плати.

Крім того, відповідач вважає, що виходячи зі змісту договору, зокрема пункту 13, прийняття орендодавцем рішення про підвищення орендної плати є достатнім для виникнення у позивача, як орендаря, обов'язку сплачувати податок за новими ставками.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом надати письмові пояснення по суті заявлених вимог не скористався.

Зважаючи на положення частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» (ідентифікаційний код 00119623) зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 29 серпня 1995 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №335441 (а.с. 49).

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд» (Орендар), правонаступником якого є ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд» та Вишгородською міською радою Київської області (Орендодавець) укладено договір оренди землі від 20 травня 2004 року №234, на умовах якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 10,4112 га, розташовану за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 26 (а.с. 38-41).

30 січня 2012 року ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд» подало до ДПІ у Вишгородському районі Київської області податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік, в якій самостійно обчислило річну суму орендної плати за земельну ділянку площею 10,4112 га в розмірі 213596.90 грн. (а.с. 46).

29 листопада 2012 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю за 2012 рік, результати якої оформлені актом №2085/15-1/00119623 від 29 листопада 2012 року (а.с. 7-8).

Перевіркою встановлено факт порушення позивачем підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 та пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України.

Суть порушення полягає у тому, що ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд», визначаючи розмір орендної плати, не врахувало рішення Вишгородської міської ради Київської області від 28 жовтня 2011 року №13/7 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 червня 2012 року у справі №12/244-11, внаслідок чого орендна плата розрахована на підставі невірної нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати.

Так, рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 28 жовтня 2011 року №13/7 «Про перегляд та зміну розмірів орендної плати» на підставі пункту 13 договору оренди від 20 травня 2004 року №234 встановлено для ВАТ «Трест «Південатоменергобуд» (правонаступником якого є позивач) орендну плату за земельну ділянку площею 10,4112 га у розмірі 2 533 950,73 грн., що складає 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 207).

У свою чергу постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 червня 2012 року у справі №12/244-11 за позовом ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд» до Вишгородської міської ради Київської області про скасування рішення від 28 жовтня 2011 року №13/7 «Про перегляд та зміну розмірів орендної плати» у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с. 42-45).

У зв'язку з викладеним, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми орендної плати за період з 6 червня 2012 року (дати набрання рішенням Київського апеляційного господарського суду) по жовтень 2012 року на суму 756589,56 грн.

4 грудня 2012 року позивач звернувся до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС із запереченнями на акт перевірки (а.с. 9-11).

Розглянувши вказані заперечення, ДПІ у Вишгородському районі Київської області рішенням від 10 грудня 2012 року №4357/10/15-160/537 до висновків акту перевірки внесені зміни, внаслідок яких розмір грошового зобов'язання позивача збільшено до 934586,96 грн. (а.с. 12-16).

10 грудня 2012 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006271503, яким суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати збільшено на 1 168 233,70 грн., у тому числі 934586,96 грн. за основним платежем та 233646,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 17).

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Київській області від 15 березня 2013 року №594/10/10-206/49 (а.с. 27-30) та рішенням Міндоходів від 5 червня 2013 року №4337/6/99-99-10-01-15 (а.с. 35-37) скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, яким ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд» збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла в періоді, за який проводилась перевірка), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Пунктами 288.2-288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до абзацу другого пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Водночас, за змістом підпункту 288.5.2. пункту 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України річна сума платежу не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

Отже, орендарі земельних ділянок державної і комунальної власності зобов'язані сплачувати орендну плату, розмір якої визначається за домовленістю сторін, але річна сума платежу, в будь-якому разі, має бути не менше встановленого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розміру та не може перевищувати розмірів, встановлених підпунктом 288.5.2. пункту 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України.

Тобто, Податковим кодексом України визначено граничні межі річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно, у разі, коли річна сума орендної плати, розрахована на підставі договору, є меншою розміру, визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, орендар зобов'язаний самостійно збільшити суму платежу до мінімально встановленого Кодексом розміру.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що орендна плата є загальнодержавним податком. У відносинах оподаткування цим податком з 1 січня 2011 року застосовуються поняття, терміни, правила та положення виключно Податкового кодексу України, а виконанням податкового обов'язку щодо сплати суми орендної плати є сплата орендної плати у розмірах та за правилами, встановленими Податковим кодексом України.

При цьому умови договору не можуть встановлювати чи змінювати правила оподаткування податком, а виконання податкового обов'язку не може ставитись в залежність від умов договору.

Такі висновки суду повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 2 грудня 2014 року №21-274а14, згідно якої з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Цей же висновок Верховний Суд України повторно виклав у постанові від 14 квітня 2015 року 21-165а15.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У той же час, розмір орендної плати понад зазначений мінімальний розмір має бути визначений у договорі оренди земельної ділянки.

При цьому слід враховувати, що договору оренди землі притаманні такі ознаки, як обов'язковість його виконання сторонами, неможливість односторонньої зміни його умов.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

А відтак власне прийняття Вишгородською міською радою Київської області як учасником договору оренди земельної ділянки акта ненормативного характеру - рішення про зміну розміру орендної плати - не може розцінюватися як зміна умов двостороннього правочину. Вказане рішення є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичні зміни орендної плати понад законодавчо визначений її мінімальний розмір.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, Вищий адміністративний суд України наголосив на необхідності встановлення мінімального розміру орендної плати, який підлягав позивачем сплаті з орендованої земельної ділянки у 2012 році з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, порівняння розміру цього платежу з фактично сплаченою підприємством сумою земельного податку у періоді, охопленому перевіркою.

Визначаючись щодо того, чи відповідає розрахована позивачем сума орендної плати підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Як вбачається з договору від 20 травня 2004 року №234, земельна ділянка передана позивачу для розміщення промислових площ ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд».

Таким чином, річна сума орендної плати повинна бути не менше трикратного розміру земельного податку.

Отже, річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку площею 10,4112 га, передану позивачу у користування на підставі договору від 20 травня 2004 року №234, повинна бути не меншою трьох відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно витягу №1102 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого ГУ Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 270,43 грн. за квадратний метр (а.с. 209).

Таким чином мінімальна річна сума орендної плати за 2012 рік для позивача становить 844650,24 грн., розрахована як добуток загальної площі земельної ділянки - 104112 кв. м., нормативної грошової оцінки за один квадратний метр - 270,43 грн. та трикратного розміру земельного податку - 3% (104112 х 270,43 х 3%).

Згідно акту перевірки та рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 10 грудня 2012 року №4357/10/15-160/537 «Про надання відповіді на заперечення», періодом, за який позивачу визначено грошове зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є період з 6 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

У податковій декларації з плати за землю за 2012 рік від 30 січня 2012 року №601, річну суму платежу позивачем визначено у розмірі 213596,90 грн., у тому числі за період з 6 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року - 86032,08 грн.

Виходячи з того, що мінімальна річна сума орендної плати для позивача становить 844650,24 грн., за період з 6 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року позивач повинен був сплатити 340206,35 грн., у тому числі за період з 6 по 30 червня 2012 року - 58656,27 грн., та за липень-жовтень 2012 року - 281550,08 грн. (70387,52 грн. щомісяця).

Розбіжність між задекларованою сумою орендної плати за період з 6 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року та мінімальним розміром орендної плати, що підлягав сплаті позивачем відповідно до положень 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, складає 254174,27 грн. (340206,35-86032,08).

Натомість податковий орган розбіжність визначив у розмірі 934586,96 грн., що не відповідає мінімальному розміру орендної плати, встановленому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення податкового зобов'язання з орендної плати в сумі 317717,84 грн., у тому числі 254174,27 грн. основного платежу та 63543,57 грн. штрафних санкцій є правомірним.

В решті збільшеного позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю, що складає 850515,86 грн., у тому числі 680412,69 грн. за основним платежем та 170103,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що визначаючи позивачу податкове зобов'язання з орендної плати починаючи з червня 2012 року, податковий орган керувався тим, що з 6 червня 2012 року набрало законної сили рішення Київського апеляційного господарського суду у справі №12/244-11, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзДВ «Трест «Південатоменергобуд» про скасування рішення Вишгородської міської ради, яким для позивача встановлено розмір орендної плати в сумі 2 533 950,73 грн., що складає 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З цієї ж ставки орендної плати відповідач виходив, коли розраховував розбіжність між задекларованою сумою та сумою, що підлягала сплаті.

Слід зазначити, що такий підхід податкової інспекції не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, як зазначено судом раніше, саме по собі рішення органу місцевого самоврядування про зміну розміру орендної плати не може розцінюватися як зміна умов двостороннього правочину, і не може бути самостійною підставою для сплати податку у визначеному ним розмірі, якщо договором передбачено інше і сторона договору заперечує проти таких змін.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11 червня 2013 року №21-166а13.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору. В той же час, умови договору не можуть встановлювати чи змінювати правила оподаткування податком, а виконання податкового обов'язку не може ставитись в залежність від умов договору.

У даному випадку, податковий орган передчасно застосував ставки податку, визначені рішенням Вишгородської міської ради від 28 жовтня 2011 року №13/7, і залишив поза увагою той факт, що розмір орендної плати, визначений позивачем у декларації з плати за землю за 2012 рік, є меншим за розмір орендної плати, який підлягав сплаті з урахуванням положень підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Тобто розбіжність між задекларованою сумою орендної плати та сумою, що підлягала сплаті фактично мала місце протягом усього 2012 року, а не лише в період з червня по жовтень 2012 року, як визначив відповідач за наслідками перевірки.

Однак суд, перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на предмет відповідності критеріям, встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позбавлений можливості самостійно збільшити суму грошового зобов'язання платника податку за період, що хоча і був предметом перевірки, проте не був врахований податковим органом під час прийняття рішення.

Тому питання відповідності розрахованої позивачем суми податкового зобов'язання судом вирішувалось з урахуванням періоду, за який оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було донараховано оренду плату, а саме червень-жовтень 2012 року.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 850515,86 грн., не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем було заявлено майнову вимогу в розмірі 1 168 233,70 грн., яку судом частково задоволено на суму 850515,86 грн., що складає 72,8 %.

Згідно квитанції від 2 липня 2013 року №124 за звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн., що підлягає поверненню на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

У судовому засіданні по справі 09.02.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови суду, повний текст постанови суду виготовлено та підписано 15.02.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 10 грудня 2012 року №0006271503 в частині збільшення Товариству з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» суми грошового зобов'язання з орендної плати в розмірі 850515,86 грн., у тому числі 680412,69 грн. за основним платежем та 170103,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1670,03 грн. (одну тисячу шістсот сімдесят гривень 03 копійки) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» (Київська область, м. Вишгород, проспект Івана Мазепи, 8, ідентифікаційний код 00119623) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.